Постанова № 33698199, 24.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 925/112/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р.у справі№ 925/112/13-г господарського суду Черкаської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"донавчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина № 9930),третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4,простягнення 22 691, 99 грн. збитківза участю представників сторін:

від позивача: Волчек Н.М., дов. від 05.12.2012

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулося до господарського суду з позовом до навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина № 9930) про відшкодування 22691, 99 грн. збитків в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу, посвідченого полісом № 19G-0290246 від 14.10.2009р., страхове відшкодування в розмірі 22 691, 99 грн., він набув відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до винної особи, якою згідно ст. 1172 ЦК України є відповідач, як роботодавець особи, що спричинила ДТП.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.03.2013р. (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина № 9930) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" 17 510, 09 грн. збитків та 1327, 61 грн. витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач має відшкодувати позивачу в порядку регресу матеріальні збитки в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу, визначеному товариством з обмеженою відповідальністю "Естімейт" в звіті про незалежну оцінку без урахування значення фізичного зносу пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу та без урахування податку на додану вартість, оскільки ні вказаний звіт про незалежну оцінку, ні рахунок-фактура філії кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг" № ВА-0002532 від 20.04.2010р. не свідчать про фактичне здійснення ремонту автомобіля і наявність у надавача послуг з ремонту автомобіля статусу платника ПДВ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий, Синиця О.Ф., Шевченко Е.Є.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 20.03.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 14.10.2009р. між відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (страховик), правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-авто", та ОСОБА_9 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, посвідчений полісом № 19G-0290246 зі строком дії з 14.10.2009р. по 13.10.2010р., відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем "Hyundai Getz", д.н.p. НОМЕР_1.

29.03.2010р. о 18 год. 25 хв. на автомобільній дорозі Канів-Чигирин-Кременчук сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого позивачем згідно полісу № 19G-0290246 автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9 та автобуса ЛАЗ, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок якої автомобіль "Hyundai Getz" отримав механічні пошкодження.

Постановою Черкаського районного суду від 12.04.2010р. у справі № 3-566/2011 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Судами також встановлено, що на день скоєння ДТП ОСОБА_4 згідно трудового договору з працівником від 28.12.2009р. перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді водія.

Відповідно до звіту № 5620 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (ктз) від 15.04.2010р., складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Естімейт" на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику ктз "Hyundai Getz", д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП без застосування значення коефіцієнту фізичного зносу цього автомобіля, склала 17 510, 09 грн. (без урахування ПДВ) та 21 012, 11 грн. (з урахуванням ПДВ). При цьому, сума матеріального збитку в розмірі 21 012, 11 грн. дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля.

Відповідно до рахунку-фактури № ВА-0002532 від 20.04.2010р., виставленого філією кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг" власнику автомобіля "Hyundai Getz", вартість відновлювального ремонту вказаного тз склала 22691, 99 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0290246 від 14.10.2009р. та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 26.04.2010р. складено страховий акт № 103866, відповідно до якого розмір збитку, завданого об'єкту страхуванню - автомобілю НОМЕР_1, що підлягає виплаті страхувальнику, склала 22 691, 99 грн.

На виконання умов договору страхування транспортного засобу № 19G-0290246 від 14.10.2009р., на підставі страхового акту № 103866 від 26.04.2010р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 22 691, 99 грн. на рахунок станції технічного обслуговування - ТОВ "Український автомобільний холдинг", що підтверджується платіжним доручення № 573 від 12.05.2010р., копія якого наявна в матеріалах справи.

25.09.2012р. з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 2448-24/24 про відшкодування в порядку регресу шкоди в сумі 22 691,99 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 29.03.2010р. ДТП особою відповідно до Постанови Черкаського районного суду від 12.04.2010р. у справі № 3-566/2010, є водій автомобіля НОМЕР_2, - ОСОБА_4, який на момент вчинення ДТП перебував трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Враховуючи викладене, особою, відповідальною за завдані позивачу збитки є відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина № 9930), як роботодавець винної у скоєнні ДТП особи.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій визначили розмір збитків, що підлягав стягненню з відповідача, на підставі звіту ТОВ "Естімейт" про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (ктз) № 5620 від 15.04.2010р. При цьому, за висновком судів, згідно вказаного звіту задоволенню підлягала сума збитків в розмірі 17 510, 09 грн., тобто в розмірі вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля без урахування значення коефіцієнту його фізичного зносу та без урахування ПДВ.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з вказаними висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно умов договору № 19G-0290246 від 14.10.2009р. розмір страхового відшкодування визначається без врахування зносу застрахованого автомобіля НОМЕР_1, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні матеріального збитку, завданого застрахованому тз.

Крім того, згідно пп. 12.1.1. п. 12.1. Правил добровільного страхування наземного транспорту № 119, затверджених рішенням Правління позивача від 23.12.2008р. (надалі за текстом - Правила страхування), відповідно до яких позивачем було здійснено страхування транспортного засобу "Hyundai Getz", д.н.з. НОМЕР_1, при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають за рахунок страхового відшкодування тільки реальні збитки у вигляді витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу в межах страхової суми, розрахованих відповідно до чинного законодавства України, цих Правил та договору страхування.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

При цьому, слід зазначити, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (ктз) № 5620 від 15.04.2010р., є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

З огляду на викладене, належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1, є саме рахунок-фактура № ВА-0002532 від 20.04.2010р., виставлений філією кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг" власнику вказаного автомобіля, оскільки зазначений рахунок підтверджує реальні витрати, необхідні для проведення відновлювального ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу. Відтак, визначення позивачем розміру збитків та розміру страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури № ВА-0002532 від 20.04.2010р. відповідає як умовам договору № 19G-0290246 від 14.10.2009р., так і вимогам Правил страхування № 119. Наведеним спростовується висновок судів попередніх інстанцій про те, що рахунок фактура не може бути достатньою підставою для визначення як розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобілю "Hyundai Getz", так і суми страхового відшкодування.

Крім того, згідно пп. 12.16.4. п. 12.16. Правил страхування № 119 виплата страхового відшкодування може здійснюватись юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, що здійснює ремонт застрахованого транспортного засобу. У випадку виплати страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу виплата здійснюється без ПДВ. Доплата витрат ПДВ проводиться після документального підтвердження страхувальником таких витрат, в межах суми страхового відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на підставі рахунку-фактури № ВА-0002532 від 20.04.2010р. згідно платіжного доручення № 573 від 12.05.2010р. здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 22 691, 99 грн. (з урахуванням ПДВ) на рахунок станції технічного обслуговування - філії кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг", як це передбачено Правилами страхування № 119.

При цьому, слід зазначити, що у разі, якщо сума страхового відшкодування перераховується страхувальником юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, що здійснює ремонт застрахованого транспортного засобу, та спрямовується на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування була визначена позивачем на підставі рахунку-фактури станції технічного обслуговування № ВА-0002532 від 20.04.2010р., згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого тз була визначена з урахуванням ПДВ (3 782, 00 грн.) та перерахована на СТО, то підстави для вирахування з суми збитків, що підлягають стягненню з відповідача, податку на додану вартість відсутні, а висновок судів попередніх інстанцій про зворотне є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України підставами для зміни рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті судами попередніх інстанцій рішення та постанову слід змінити, позов задовольнити повністю, стягнувши з відповідача 22691,99 грн. збитків.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 20.03.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. у справі № 925/112/13-г змінити та викласти резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 20.03.2013р. в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина № 9930) (ідентифікаційний код 14321512) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (ідентифікаційний код 16467237) 22691, 99 грн. (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто одну гривню дев'яносто дев'ять копійок) збитків та 1720, 50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривен п'ятдесят копійок) судового збору за подання позовної заяви."

Стягнути з навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина № 9930) (ідентифікаційний код 14321512) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (ідентифікаційний код 16467237) 860, 25 грн. (вісімсот шістдесят гривен двадцять п'ять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарського суду першої інстанції видати відповідні накази.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко