Рішення № 33698065, 26.09.2013, Оболонський районний суд міста Києва

26.09.2013 Справа № 756/4341/13-ц

унікальний № 756/4341/13-ц

провадження № 2/756/2277/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маринченко М.М.,

при секретарі Яковлєвому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 17 вересня 1999 року було укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте через постійні сварки сімейне життя не склалося, внаслідок чого позивач пішов з дому і проживає окремо, шлюбні відносини між ним та відповідачем припинилися, спільне господарство не ведеться. Подальше примирення з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим. На підставі викладеного просить розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 17 вересня 1999 року.

Крім того, зазначив, що за час шлюбу подружжям набуто майно, яке є спільною сумісною власністю, згоди про поділ якого з відповідачем не досягнуто. Вказаним майном є трикімнатна квартира АДРЕСА_4 придбана у 2004 року, вартість якої становить 222000 грн., та легковий автомобіль «Ніссан Альмера», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, придбаний у 2005 році, вартість якого становить 72000 грн. Враховуючи неможливість поділу вказаного майна у добровільному порядку просить визнати за ним та за відповідачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4. Також просить визнати за ним право власності на автомобіль з виплатою відповідачу компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль у розмірі 36000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вказав, що з 01 жовтня 2012 року проживає окремо від сім'ї, збереження шлюбу є неможливим внаслідок різних характерів у нього з відповідачем та втрати почуття любові та довіри до дружини.

Відповідач позов визнала частково, вказала, що погоджується на розірвання шлюбу з позивачем, оскільки почуття любові до позивача втрачено. Також вказала, що спільне сумісне майно подружжя - трикімнатна квартира та автомобіль підлягає поділу та погодилась з їх вартістю, яка вказана позивачем. Разом з тим заперечує проти запропонованого позивачем порядку поділу вказаного майна, посилаючись на те, що позивач пішов з сім'ї у жовтня 2012 року і з того часу припинив надавати кошти на утримання дітей, внаслідок чого всі витрати, пов'язані з вихованням та утриманням дітей, несе вона. Враховуючи, що після розірвання шлюбу діти залишаться з нею за домовленістю сторін, просить суд на підставі ч.3 ст. 70 СК України відступити від засади рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_4 а за позивачем визнати право власності на ? квартири та автомобіль «Ніссан Альмера», д.н.з. НОМЕР_1.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб між сторонами зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області 17 вересня 1999 року, актовий запис № 83. Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони пояснили, що не проживають однією сім'єю та не ведуть спільного господарства з жовтня 2012 року. Сімейне життя у них не склалось внаслідок різних характерів та втрати почуття довіри, шлюб носить формальний характер та примирення між ними не можливе.

Таким чином, суд дійшов висновку‚ що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що на відповідача ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль NISSAN ALMERA 1.5, легковий сєдан-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі - НОМЕР_5. Вартість автомобіля станом на час розгляду справи сторони погодили в розмірі 72000 грн.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 25 лютого 2004 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_4 (загальна площа квартири 69,60 кв.м, житлова площа квартири 41,60 кв.м). Сторони погодили вартість квартири на час розгляду справи у розмірі 222000 грн.

Згідно довідки форми 3 від 01 червня 2013 року № 26806, виданої КП «Житлосервіс «Приозерне» у Оболонському районі м. Києва, у вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Оскільки вказані квартира та автомобіль придбані відповідно у 2005 та 2004 роках, тобто за час шлюбу, таке майно належить сторонам на праві спільної сумірної власноті.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, часки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як вбачається з пояснень сторін, відповідач не зверталась до суду з позовом про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей, рішення суду щодо стягнення на її користь з позивача аліментів не приймалось, доказів невиконання позивачем свого обов'язку щодо утримання дітей відповідачем не надано.

За таких обставин підстави, визначені ст.70 Сімейного кодексу України для збільшення частки майна дружини, відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках, тобто по ? частині кожному.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Оскільки спірний автомобіль, набутий під час шлюбу, який є спільною сумісною власністю подружжя, є неподільною річчю, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання права власності на вказаний автомобіль за позивачем, який ним користується, з присудженням виплати відповідачу грошової компенсації замість її ? частини у праві спільної сумісної власності на автомобіль в розмірі 36000 грн., яка на виконання вимог ч. 5 ст. 71 СК України внесена позивачем на депозитний рахунок суду.

На підставі ст.ст. 60, 69, 70, 71, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області 17 вересня 1999 року, актовий запис № 83.

В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя:

визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 (загальна площа квартири 69,60 кв.м, житлова площа квартири 41,60 кв.м);

визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 (загальна площа квартири 69,60 кв.м, житлова площа квартири 41,60 кв.м);

визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності на автомобіль NISSAN ALMERA 1.5, легковий сєдан-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі - НОМЕР_5;

стягнути з депозитного рахунку Оболонського районного суду м. Києва № 37317001005411, код ЄДРПОУ 02896785, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019 на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) грошову компенсацію у розмірі 36000 (тридцять шість тисяч) грн. замість її ? частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль NISSAN ALMERA 1.5, легковий сєдан-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі - НОМЕР_5, внесену ОСОБА_1 згідно квитанції від 15 липня 2013 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Маринченко