Ухвала суду № 33697050, 17.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11787/12/0170/13

17.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Прищепа Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"- Кузнецова Євгенія Миколаївна, довіреність № б/н від 10.01.13

представник відповідача, Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень - Дмитренко Ігор Володимирович, довіреність № б/н від 17.12.12

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група"- Кузнецова Євгенія Миколаївна, довіреність № 23/2 від 15.01.13

представник третьої особи, Відділу державної виконавчої служби Алуштінського міського управління юстиції АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Алуштінського міського управління юстиції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 26.04.13 по справі № 2а-11787/12/0170/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" (вул.Глазкрицького, буд.8, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень (вул.Артема, буд.73, м.Київ 53,04053)

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (вул.Куйбишева/Київська, буд.2/79, оф.902, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (вул.Володимирська, буд.46, м.Київ 34, 01034)

Відділ державної виконавчої служби Алуштінського міського управління юстиції АР Крим (вул.60 років СРСР, буд.3а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуюча суддя Ольшанська Т.С.) від 26.04.13 по справі № 2а-11787/12/0170/13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група", Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", Відділ державної виконавчої служби Алуштінського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дій та скасування постанови ,- задоволено частково.

Скасовано постанову Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень про стягнення виконавчого збору від 01.10.2012 по виконавчому провадженню ВП № 15199390, стосовно Товариства з обмежено відповідальністю "Санаторій "Алушта".

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" судовий збір у розмірі 1073,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, Відділ державної виконавчої служби Алуштінського міського управління юстиції АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та третьої особи доводи апеляційної не визнали, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Інші сторони у судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" - 22.10.2012 року звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група", Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", Відділ державної виконавчої служби Алуштінського міського управління юстиції АР Крим, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" виконавчого збору в розмірі 1050000 грн. та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 01.10.2012 року по виконавчому провадженню ВП № 151999390.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача відсутні правові підстави для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки відповідачем фактичного не були вчинені заходи примусового виконання із звернення стягнення на майно позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Алушта» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Санаторій Алушта».

10.09.2008 року ТОВ «Санаторій Алушта» (іпотекодавець 1), ТОВ «Асторія-Груп» (іпотекодавець 2), який виступає майновим поручителем ТОВ «Кримська юридична група» (боржник) було укладено іпотечний договір (без випуску заставної) іпотекодержателем якого є Закрите акціонерне товариство «Дочірній банк Ощадбанк Росії», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Банк НБР». (а.с. 52-60).

Відповідно вказаного договору вбачається, що предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно - будівлі і споруди санаторію «Алушта» загальною площею 17261,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул.. Глазскрицького, буд. 8. (а.с. 53).

22.04.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було здійснено виконавчий напис № 466, відповідно до якого запропоновано здійснити звернення на нерухоме майно - будівлі і споруди санаторію "Алушта", які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, б. 8, та складаються з корпусу: № 6 (літ. И), заг. пл. - 1907,4 кв.м; корпусу № 7 (літ. Й), - заг. пл. - 1611,6 кв.м, що складає 20/100 будівель і споруд санаторію "Алушта", що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Асторія-Груп"., після реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги ВАТ "Ощадбанк Росії" у розмірі 10300000,00 гривень, що становить частину загальної вартості в 70000000,00 гривень від загальної кількості облігацій.

Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.04.2009 року вчинено виконавчий напис № 465, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - будівлі і споруди санаторію "Алушта", які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, б. 8, що складає 80/100 будівель і споруд санаторію "Алушта", що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта".

08.09.2009 року, відповідно до постанови ВП № 14641805 Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби АбісовоїА.В. , було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 466, виданого 22.04.2009 року.

Судовою колегією встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" сплачено на користь Закритого акціонерного товариства "Дочірній банк Ощадбанку Росії", відповідно до виписок по банківським рахункам, 28.07.2011 року 15000000,00 гр. та 11.08.2010 року 10000000,00 грн, відповідно чого вбачається, що основним боржником були виконані зобов'язання, що є предметом вимоги за виконавчим написом № 465 від 22.04.2009, у розмірі 25000000,00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" 03.11.2011 року надало документи щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" в розмірі 25000000,00 грн. до Державної виконавчої служби України.

Матеріали справи свідчать, що 11.11.2011 відповідачем складено акт опису та арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"

01.10.2012 року повернуто виконавчий документ стягувачу, відповідно до якої виконавчий напис № 466 від 22.04.2009 року повернений Відкритому акціонерному товариству "Дочірній банк Ощадбанк Росії", на підставі заяви АТ "Ощадбанк Росії" від 30.07.2012 про повернення виконавчого документу, отриманої відповідачем 06.09.2012 року.

Також, 01.10.2012 по виконавчому провадженню ВП № 14641805 прийнято постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про стягнення з боржників: ТОВ "Асторія-Груп" і ТОВ "Кримська юридична група" виконавчого збору у розмірі 1030000,00 грн.

Виконавчим написом встановлено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ВАТ "Ощадбанк Росії" у розмірі 10500000,00 гривень, що становить частину загальної вартості в 70000000,00 гривень від загальної кількості облігацій.

09.10.2009 відкрито виконавче провадження ВП № 15199390 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 465, виданого 22.04.2009 року.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Вовченком О.В. 01.10.2012 по виконавчому провадженню ВП № 15199390 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до якої виконавчий напис № 465 від 22.04.2009 року повернений Відкритому акціонерному товариству "Дочірній банк Ощадбанк Росії", на підставі заяви АТ "Ощадбанк Росії" від 30.07.2012 про повернення виконавчого документу, отриманої відповідачем 06.09.2012.

Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 01.10.2012 прийнято рішення щодо стягнення з боржників Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" виконавчого збору в розмірі 1050000,00 грн..

Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент спірних правовідносин) вбачається, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV встановлені строки здійснення виконавчого провадження, а саме державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до п. 3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158 (діюча на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.

Пунктом 4.1.3 Інструкції встановлено, що у разі якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону.

Пунктом 4.14 Інструкції встановлено, що з грошової суми (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно до фактично задоволених вимог стягувача.

Відповідно до п. 4.16.1 Інструкції вбачаєтться, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п. 4.16.2 Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що оскільки виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса №465 виданого 22.04.2009 було відкрито 08.09.2009, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору була прийнята 01.10.2012, відповідно чого вказана постанова прийнята з порушенням встановленого законом строку.

З системного аналізу положень норм Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI) та норм Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження) вбачається, що принциповою відмінністю, стосовно стягнення виконавчого збору є те, що до набрання чинності Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, підставою для стягнення виконавчого збору була наявність таких підстав як невиконання рішення добровільно в установлений для цього строк та наявність примусового виконання рішення, а після набрання чинності Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, підставою для стягнення виконавчого збору є невиконання боржником рішення у встановлений Законом строк, а також те, що відповідно до Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI стягнення з боржника виконавчого збору можливо у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Закон України «Про виконавче провадження» (в редакціїї до набрання чинності Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI), встановлював, що виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, при цьому передбачається стягнення виконавчого збору у відсотковому відношенні від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, з 09.03.2011 виконавчій збір стягується з боржника незалежно від виконання державною виконавчою службою будь - яких дій, спрямованих на примусове виконання відповідного рішення, тоді як до цієї дати закон пов'язував можливість стягнення виконавчого збору тільки пропорційно стягнутим сумам або переданому майну.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту виконавчого провадження в період 6 місяців, державна виконавча служба не здійснила заходів щодо передачі стягувачу майна боржника.

Судовою колегією встановлено, що застосування норми ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI), яка передбачає стягнення виконавчого збору може бути застосована на відносини, що виникли після набрання чинності Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI.

Як вже було встановлено, правовідносини щодо примусового виконання рішення виникли з 09.10.2009, тобто дня відкриття виконавчого провадження, а саме до 09.03.2011 року - набрання чинності Закону України від 4 листопада 2010 року №2677-VI.

Таким чином, судова колегія зазначає, що в період цього строку Державна виконавча служба України в особі відділу примусового виконання рішень мала право реалізувати надані повноваження для примусового виконання рішення, які б призвели до його фактичного виконання, що створило б підстави для стягнення виконавчого збору.

Судова колегія зазначає, що при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору від 01.10.2012 року Державною виконавчою службою України в особі відділу примусового виконання рішень було застосовані норми Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI) щодо відносин, які виникли до набрання цим Законом чинності.

Відповідно до п. 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставини справи та прийнято правильне рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Алуштінського міського управління юстиції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 у справі № 2а-11787/12/0170/13 - залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 у справі № 2а-11787/12/0170/13 - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя З.І.Курапова