Рішення № 33695287, 13.09.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8339/13-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Пилаєва М.К.,

при секретарі - Сосюра О. М.,

Лисиця О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про визнання недійсним договору від 02.06.2004 про надання допомоги у вирішенні цивільної справи, -

В С Т А Н О В И В :

10.04.2013 позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним вище позовом до відповідача ОСОБА_3, просить визнати укладений між сторонами 02 червня 2004 року договір про надання допомоги у вирішенні цивільної справи недійсним з підстав, визначених ч.1 ст.233 ЦК України, як такий, що вчинений позивачем під впливом тяжких обставин. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступні обставини. Предметом оспорюваного Договору було надання відповідачем ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 допомоги у вирішенні цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним укладеного між останніми 04.07.2001 договору дарування квартири АДРЕСА_1. Згідно умов оспорюваного договору, у разі позитивного вирішення справи позивач зобов'язалась виплатити відповідачу в місячний строк 50% ринкової вартості спірної квартири. За вказаних умов, позивач вважає договір укладеним для себе на вкрай невигідних умовах, оскільки в той час позивач не мала постійного місця роботи та постійного доходу, утримувала свого сина студента, який з 2002 року навчався на контрактній основі, утримувала та доглядала тяжко хвору матір-інваліда, також під впливом таких тяжких обставин як смерть у 2003 році тяжко хворих матері позивача ОСОБА_6 та чоловіка позивача ОСОБА_7 Оскільки відповідач є дружиною двоюрідного брата позивача, позивач посилається на обізнаність останньої про вищевикладені тяжкі обставини життя позивача, і спонукання позивача до укладення такої угоди./а.с.1-4/

В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 /а.с.93/, позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на викладені у позові обставини просили позов задовольнити. До викладеного у позові, позивач пояснила суду, що перед укладенням оспорюваного Договору перебувала у тяжкому матеріальному та психічному стані, хворіла, не могла влаштуватись на постійну роботу у зв'язку з необхідністю постійно доглядати свою хвору матір та деякий час свою хвору тітку ОСОБА_5, яка продала позивачу вищевказану квартиру, і скориставшись тим, що позивач не зареєструвала право власності, повторно подарувала відчужену і належну позивачу квартиру, ОСОБА_4 Позивач не маючи юридичної освіти, погодилась на укладення оспорюваного Договору з відповідачем, вважаючи його умови на сьогодні вкрай невигідними для себе, з огляду на складне майнове становище при укладенні оспорюваного Договору, а також посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за оспорюваним договором. Також позивач послалась на тяжкий моральний стан у зв'язку зі смертю колишнього чоловіка, який був тяжко хворий, лікувався у Ізраїлі і мав намір приїхати до позивача та їх спільного сина, але помер. Також позивач зазначила, що за наслідками судового розгляду спірну квартиру було повернуто позивачу і позивач зареєструвала квартиру в БТІ на праві власності. Разом з тим, на момент укладення оспорюваного договору спірна квартира на праві власності за позивачем зареєстрована не була, оскільки цього не вимагало чинне на той час цивільне законодавство, також позивач мала на праві власності інше нерухоме майно - 1/2 частин квартири АДРЕСА_2, яка належала позивачу та її померлій матері, і на даний час належить позивачу. Позивач не заперечувала, що при укладенні оспорюваного Договору розуміла значення своїх дій, чи уклала би позивач оспорюваний Договір за відсутності тих обставин, які на твердження позивача тяжко вплинули на укладення нею оспорюваного Договору, позивач зазначити не змогла, зауваживши, що якщо би позивачу було відомо, що відповідач не буде виконувати свої зобов'язання за договором, позивач би оспорюваний договір не укладала. Вкрай невигідними для себе умови оспорюваного Договору про компенсацію відповідачу 50 % вартості спірної квартири позивач вважає у зв'язку з тим, що за своїм майновим станом позивач таких грошових коштів не мала і не могла їх виплатити. Стосовно відсутності тісного спілкування з померлим ОСОБА_7 не заперечувала, разом з тим, зауважила, що оскільки він був її колишнім чоловіком, позивач тяжко переживала його смерть.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9, /а.с.53/, проти позову категорично заперечили, посилаючись на викладене в письмових запереченнях ,/а.с.64-65/, просили в задоволенні позову відмовити. Зокрема на те, що тяжкі обставини, на які посилається позивач, мали місце задовго до укладення оспорюваного договору, а тому не мають жодного відношення і не могли вплинути на позивача при його укладенні, вважають відсутніми докази тяжкого майнового становища позивача та її тяжкого стану здоров'я, з колишнім чоловіком позивач була розлучена тривалий час, стосунків з ним не підтримувала, ОСОБА_7 був тяжко хворий, лікувався і помер в Ізраїлі за півтора роки до укладення оспорюваного договору. Також вважають відсутніми і докази того, що оспорюваний договір був укладений позивачем на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки на момент його укладення спірна квартира знаходилась у власності третіх осіб, до закінчення стоку позовної давності залишалось декілька днів, завдяки зусиллям відповідача від імені позивача було подано позов до суду, який в подальшому було задоволено судом і квартиру зареєстровано на праві власності за позивачем, в подальшому квартира була позивачем продана третій особі, разом з тим своїх грошових зобов'язань позивач за оспорюваним Договором не виконала. Відповідач приймала участь у судовому розгляді, а також витратила за дорученням позивача власні грошові кошти 10 000, 00 доларів США на оплату послуг адвоката, що і обумовило умову договору про обов'язок позивача сплатити 50% вартості спірної квартири, у разі повернення її позивачу, і виходячи з ринкових цін на квартири на той час, за твердженням відповідача, така сума була співмірною витраченим нею грошовим коштам.

Допитаний як свідок син позивача ОСОБА_10, пояснив суду, що на момент укладення договору позивач перебувала в тяжкому матеріальному та моральному стані, мала мінливий дохід, не могла влаштуватись на постійну роботу, оскільки кожного дня доглядала тяжко хвору бабусю та деякий час тітку позивача, у чому свідок постійно допомагав. Свідок разом з позивачем та бабусею проживали в АДРЕСА_5, яка належала на праві власності позивачу та бабусі ОСОБА_6 і в подальшому успадкована у власність позивачем, крім цієї квартири та спірної квартири, майно сім'ї також складалось з успадкованої свідком як неповнолітнім сином померлого батька ОСОБА_7 частина квартири по вул. Вишгородській, в м.Києві. Свідок навчався, разом з тим, підробляв та допомагав матері. Безпосередньо при укладенні оспорюваного договору свідок присутній не був.

Свідок ОСОБА_11, яка є рідною сестрою померлого колишнього чоловіка позивача ОСОБА_7, пояснила суду, що останні роки перед смертю, її брат проживав і лікувався в Ізраїлі з їх матір'ю, де і помер. За життя в України був одружений тричі, крім сина ОСОБА_10 мав ще двоє дочок від іншого шлюбу, після розлучення з позивачем не проживав, з 1995 по 2001 рік до від'їзду проживав однією сім'єю з ОСОБА_12, після розлучення мав з позивачем напружені конфлікті стосунки з приводу грошового забезпечення та утримання сина, перед смертю з позивачем не спілкувався, позивач після розлучення тривалий час проживала з іншим чоловіком. Також свідок повідомила суду, що між нею та позивачем наявний судовий спір стосовно спадкового майна померлого, який ще триває.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи та показань свідків, надходить до наступних висновків.

На підставі пояснень сторін та наявних в матеріалах справи письмових доказів і показань свідків судом встановлено наступні обставини, які заперечуються сторонами.

02 червня 2004 року між сторонами було укладено договір про надання відповідачем позивачу допомоги у вирішенні цивільної справи, далі оспорюваний Договір. Відповідно до умов п.1.1., п.2.1., п.3.1. якого, відповідач як повірений зобов'язалась за дорученням позивача як довірителя забезпечити довірителя кваліфікованою юридичною допомогою при вирішенні в суді справи за позовом довірителя до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 04.07.2001 між вказаними особами і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим №3301, далі Договір дарування квартири. Зокрема, відповідач як повірений зобов'язалась укласти договір з адвокатом на представництво інтересів довірителя в суді, своєчасно і в повному обсязі оплачувати його послуги. За умови позитивного вирішення справи, а саме постановлення судом рішення про недійсність Договору дарування квартири, позивач зобов'язалась в місячний термін виплатити повіреному - відповідачу 50% ринкової вартості вказаної квартири./а.с.5, 6/

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30.09.2004, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2004, визнано недійсним вищезгаданий Договір дарування квартири./а.с.67/

Разом з тим, позивач своє грошове зобов'язання за оспорюваним Договором не виконала. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 17.12.2012, яке набрало законної сили і є чинним, у справі за позовом ОСОБА_3, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 101 750 грн. як оплату за виконання оспорюваного договору. На даний час виконання рішення суду триває./а.с.67-68/

До укладення оспорюваного Договору 02.06.2004 мали місце наступні обставини, на які посилається позивач.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, яка за життя мала інвалідність другої групи внаслідок психічної хвороби головного мозгу./а.с.8-14, 15/

ІНФОРМАЦІЯ_5 в Ізраїлі помер колишній чоловік позивача ОСОБА_7, з яким позивач розірвала шлюб 10.01.1989. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 проживав окремо від позивача, дружніх стосунків з позивачем не підтримував, приблизно з 1995 року і до свого від'їзду проживав однією сім'єю з ОСОБА_12 З 22.06.1989 і по 15.02.2001 до від'їзду до Держави Ізраїль ОСОБА_7 був зареєстрований і проживав за адресою АДРЕСА_4. /а.с.83-85/

В лютому - квітні, а також травні-липні 2004 року ОСОБА_2 отримувала лікування з діагнозом діагноз вегето-судинна дистонія, який було підтверджено 31.10.2007./а.с.18-19/

21.06.2002 син позивача ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, закінчив середню спеціальну музичну школу-інтернат імені М.В. Лисенка і з 01.09.2003 року був студентом Київського державного вищого музичного училища ім. Р.М. Глієра денної форми навчання./а.с.20-26/

Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Таким чином, виходячи зі змісту ч.1 ст.233 ЦК України, обставини, які вплинули на укладення особою правочину, мають знаходитись в причинно-наслідковому зв'язку зі змістом правочину, а виконання його умов мати негативні наслідки для особи, зокрема у вигляді невиправданого позбавлення чи обмеження її прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.11, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з встановлених обставин справи та положень чинного законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини сторін, суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази з підстав їх достатності та у їх взаємозв'язку, приходить до висновку, що доказів наявності тяжких обставин у позивача, які вплинули на укладення нею оспорюваного правочину, позивачем суду не надано і такі дані в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд виходить з того, що складні та негативні особисті обставини життя позивача, смерть близьких людей, недостатність доходів для забезпечення матеріальних потреб позивача, незадовільний стан здоров'я мали місце щонайменше за декілька місяців до укладення в червні 2004 року оспорюваного Договору, і за своїм змістом жодним чином не пов'язані зі змістом оспорюваного правочину про виконання на користь позивача певних дій за плату, а тому самі по собі не вимагали від позивача укладення оспорюваного Договору і не могли вплинути на його укладення.

Зокрема, твердження позивача про її безпорадний стан у зв'язку з тяжким майновим становищем та моральними стражданнями спростовуються встановленими обставинами справи, відповідно до яких, позивач в період безпосередньо перед укладенням договору мала певний дохід, нерухомість у власності, постійне місце проживання, мала сина у віці 17 років, який допомагав матері, не була тяжко хвора, смерть тяжко хворих протягом тривалого часу матері та колишнього чоловіка не була для позивача непередбачуваною чи раптовою.

Необґрунтованими є і твердження позивача про вкрай невигідний характер умов оспорюваного договору. Відповідне грошове зобов'язання позивача виникало за умови захисту прав позивача як власника спірної квартири, спір щодо якої був об'єктом оспорюваного Договору, і могло було виконане позивачем за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу спірної квартири. При цьому, враховуючи майновий стан позивача при укладенні оспорюваного Договору, розмір оплати у розмірі 50% вартості спірної квартири міг погіршити майновий стан позивача, але не був для позивача завідомо і вкрай невигідним, оскільки не мав наслідком порушення права власності позивача на дане майно чи інших прав позивача, зокрема права на житло. Інші умови оспорюваного договору передбачають вчинення дій за дорученням та на користь позивача, і виконання яких не мало на меті і фактично не мало негативних наслідків для позивача, оскільки в подальшому спірна квартира була зареєстрована на праві власності позивача і більше того, відчужена позивачем третій особі за плату.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення позивачем оспорюваного Договору під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних для позивача умовах.

При цьому слід зазначити, що виходячи зі змісту оспорюваного Договору, даний договір міг бути укладений і без включення до його змісту умови щодо оплати позивачем його виконання відповідачем у визначений сторонами спосіб, а тому згідно ст.217 ЦК України підстави для визнання договору недійсним в цілому з підстав, визначених ч.1 ст.233 ЦК України, відсутні.

Відтак, позов задоволенню не підлягає у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.215, ст.217, ч.1 ст.233 ЦК України, ст.ст. 6, 10-11, ст.36, ст.ст.57-61, ст.88, ст.208, ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.ст.292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про визнання недійсним договору про надання допомоги у вирішенні цивільної справи, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 02 червня 2004 року, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Печерського

районного суду міста Києва М.К. Пилаєва