Рішення № 33694822, 18.09.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2515/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Ясінський Л.Ю.

Категорія - 52 Доповідач Сукач Т. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.

Мурашка С.І.

при секретарі - Зінов'євій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання наказу про звільнення незаконним, за апеляційною скаргою державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2013 року і

в с т а н о в и л а :

3 квітня 2023 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання наказу про звільнення незаконним. В обґрунтування вимог зазначав, що 01 жовтня 2012 року його було призначено завідуючим Кіровоградською сортодослідною станцією державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» з випробувальним терміном шість місяців.

18 березня 2013 року він був звільнений з роботи з підстав передбачених ст.7 КЗпП України та п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників держаних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України від 28 червня 1993 року № 43.

Звільнення з роботи проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки крім посади, яку обіймав на вказаному підприємстві, він за сумісництвом більше ніде не працював. Крім того, його звільнено без згоди профспілкової організації

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив поновити його на посаді завідуючого Кіровоградською сортодослідною станцією Кіровоградської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу», визнати незаконним наказ про звільнення, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня 2013 року по день поновлення на роботі та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2013 року позов задоволено частково. Суд визнав незаконним наказ генерального директора ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» № 129/13 - к від 18.03.2013 року про звільнення позивача з роботи, поновив ОСОБА_3 на посаді завідуючого Кіровоградською сортодослідною станцією Кіровоградської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу», стягнув на його користь 10 563 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення представників ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_3 і адвоката ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач звільнений з роботи без законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст.7 КЗпП України, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Верховний Суд України в п.29 постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 із наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що вирішуючи справи про припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до ст.7 КЗпП спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад, осіб, позбавлених вироком суду права займати певні посади або займатись певною діяльністю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю осіб, що раніше судились за розкрадання, хабарництво і інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і непогашена).

Пунктом 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників держаних підприємств , установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України від 28 червня 1993 року № 43 (далі - Положення) встановлено, що керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги (п.8 вказаного Положення).

Із матеріалів справи вбачається, проти чого позивач не заперечував, що одночасно з роботою на посаді завідуючого Кіровоградською сортодослідною станцією Кіровоградської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу», ОСОБА_3 був керівником фермерського господарства «Сокіл» та працював інженером в інституті фізіології рослин і генетики Національної академії наук України, з отриманої на цих підприємствах заробітної плати, щомісячно до Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області відраховувались пенсійні внески (а.с.216-219, т.1, а.с.24, т.2).

Робота, яку суміщав позивач з роботою на державному підприємстві не входить до Переліку робіт, які не є сумісництвом, який є Додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників держаних підприємств , установ і організацій.

Відповідно до ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборчого органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженням на роботу за сумісництвом, передбаченим законодавством.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач мав право звільнити позивача з роботи з підстав передбачених ст.7 КЗпП України, п.8 Положення та без попередньої згоди виборчого органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Звільнення позивача з роботи проведено з додержанням трудового законодавства.

Суд неправильно застосував норми матеріального права, в порушенням ст. ст. 212, 213 ЦПК України не дав належної оцінки обставинам справи та наданим відповідачем доказам на підтвердження доводів про безпідставність позову, що призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення судом норм матеріального і процесуального права відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» задовольнити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання наказу про звільнення незаконним.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді