Рішення № 33694202, 20.09.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2013 р.Справа № 921/805/13-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

У складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Качунь І.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом:Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль, вул. Гайова, 47, ідентифікаційний код 03443666

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, 8, ідентифікаційний код 31995099

За участю представників:

позивача: Гордєєва Ю.В. - представника, довіреність № 304 від 15 квітня 2011 року;

відповідача: не прибув;

У розпочатому судовому засіданні представника позивача ознайомлено з процесуальними правами та обов'язками згідно з ст. 22 ГПК України.

У зв'язку з відсутністю клопотання сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суть справи: Позивач - Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром", м. Тернопіль, вул. Гайова,47 відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",46001, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 86 526,31 грн.; відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого йому щебеню , у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 86 526,31 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Посилається на приписи статей 11, 692,712 Цивільного кодексу України; ч. 1 статті 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 05 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 921/805/13-г/10 та призначено судове засідання о 10 годині 23 серпня 2013 року.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 23.08.13 року представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 10 год. 20 вересня 2013 року в порядку статті 77 ГПК України.

18 вересня 2013 року відповідач у справі надав суду заяву, у якій визнає повністю суму боргу та просить суд відстрочити сплату суми боргу по справі № 921/805/13-г/10 (в порядку статті 121 ГПК України) терміном на шість місяців .

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2013 року підтримав заявлені вимоги, що викладені в заяві №1787 від 03.06.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач по справі: Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", місцезнаходження якого м. Тернопіль вул. Гайова ,47, є юридичною особою яке зареєстроване у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 07.04.2004 року і включене до ЄДРПОУ , ідентифікаційний код 03443666, що підтверджується Довідкою АА № 590794, виданої Головним управлінням статистики у Тернопільській області (копія знаходиться в матеріалах справи), і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Предметом позову Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром" м. Тернопіль визначило стягнення з відповідача боргу в сумі 86 526,31 грн.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Вказавши відповідачем у справі Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор", місцезнаходження якого м. Тернопіль вул. Кульчицької 8, Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром", м. Тернопіль вважає, що вказана юридична особа порушила його права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Позивач вважає, що між ним і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В зв'язку з цим, з посиланням на ст. 692 ЦК України, зазначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з усними домовленостями ДП "Західдорвибухпром" поставлено Великоберезовицькій ДЕД філії ДП "Тернопільський облавтодор" товарно - матеріальні цінності в домовлених об'ємах та належної якості на загальну суму 72 872,35 грн. в підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні про отримання представником Великоберезовицької ДЕД філії ДП "Тернопільський облавтодор" вказаного товару:

- видаткова накладна № РН-000046 від 01 жовтня 2010 року на загальну суму 588,42 грн.;

- видаткова накладна №РН-00047 від 07 жовтня 2010 року на загальну суму 13 886,40 грн. ;

- видаткова накладна № РН-0000001 від 27 січня 2011 року на загальну суму 12 000 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000006 від 15 березня 2011 року на загальну суму 2 922 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000022 від 10 червня 2011 року на загальну суму 21 25,51 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000026 від 30 червня 2011 року на загальну суму 7 365,49 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000032 від 08 липня 2011 року на загальну суму 2 931,60 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000056 від 09 вересня 2011 року на загальну суму 5 967,92 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000060 від 15 вересня 2011 року на загальну суму 4 592,92 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000068 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 6 385,45 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000003 від 24 січня 2013 року на загальну суму 2 812,80 грн.

Окрім того, станом на 01 жовтня 2010 року у Великоберезовицькій ДЕД філії ДП "Тернопільский облавтодор" рахувалася заборгованість перед ДП "Західдорвибухпром" за отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 5 511,98 грн.

На виконання взятих на себе зобов'язань Великоберезовицькою ДЕД філії ДП "Тернопільський облавтодор" було проведено оплату за отриманий товар та виконані роботи на загальну суму 25 456 грн. :

- прихідна накладна № ПН-0000714 від 01.06.2011 року на суму 7 998 грн. ;

- прихідна накладна № ПН-0000715 від 30.06.2011 року на суму 3 296 грн.;

- операція 375 від 31.12.2011 року на суму 2 868 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості Великоберезовицької ДЕД філії ДП "Тернопільський облавтодор" перед позивачем становить 52 928,33 грн.

Окрім того, ДП "Західдорвибухпром" поставлено Підгаєцькому райавтодору філії ДП "Тернопільський облавтодор" щебневу продукцію на суму 17 217,39 грн., що підтверджує :

- видаткова накладна № РН-0000026 від 30 серпня 2010 року на загальну суму 2 393,32 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000019 від 25 серпня 2010 року на загальну суму 14 824,07 грн.

На виконання договірних зобов'язань Підгаєцьким райавтодором філії ДП " Тернопільський облавтодор" проведено оплату на суму 8 000 грн. (банківська виписка № БВ-0000340 від 09.09.2011 року).

Також ДП "Західдорвибухпром" поставив Теребовлянському райавтодору філії ДП "Тернопільський облавтодор " щебеневу продукцію на загальну суму 24380,58 грн., що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000032 від 14 вересня 2010 року на загальну суму 19 996,08 грн.; видатковою накладною № РН-00052 від 01 листопада 2010 року на загальну суму 4 384,50 грн.

Загальна сума заборгованості ДП "Тернопільський облавтодор" перед ДП "Західдорвибухпром" становить 86 526,31 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між ДП "Західдорвибухпром", м. Тернопіль та відповідачем Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор", м. Тернопіль виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Згідно пункту 2 вказаної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором , законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено , що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзподільних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В Інформаційному листі № 494-2012-р від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України справ окремих норм матеріального права "Вищий господарський суд України щодо частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України) зазначив: якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін (виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Матеріали справи свідчать, що Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром", м. Тернопіль поставило відповідачу продукцію на суму 86 526,31 грн., однак Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" не здійснив оплату за поставлений товар і на час подання позову до суду борг становить 86 526,31 грн., що є недопустимим.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання.

Доказів які б засвідчували протилежне судом не здобуто, в той же час, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України відшкодовуються за рахунок відповідача.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочку сплати боргу на шість місяців в порядку статті 121 ГПК України суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 6 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Під відстрочкою виконання рішення суду слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочу чи розстрочку виконання рішення, зміни способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у вирішенні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Також господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом , але перш за все повинен враховувати такі наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання .

Отже, в основу судового рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

З поданої до суду заяви вбачається, що підставою для відстрочки виконання судового рішення відповідач вважає тяжке фінансове становище підприємства, яке виникло внаслідок фінансової кризи та недофінансування відповідача з Державного бюджету України на 2013 рік.

Заявляючи клопотання про відстрочку виконання рішення суду відповідач робить посилку на статтю 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (стаття міститься у розділі ХІУ, виконання рішення, ухвали, постанови Господарського процесуального кодексу України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд може за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за ініціативою суду у виняткових випадках, залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити або змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Отже, підставою для застосування приписів статті 121 ГПК України є рішення господарського суду як вступило в законну силу.

Відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням на стадії прийняття господарським судом рішення по справі, яке ще не вступило в законну силу, а тому суд відхиляє клопотання Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" із зазначених вище обставин.

Керуючись ст.ст. 43, 44-49, 75, 82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,16, 525, 526, 612 ЦК України ,173, 193, 202 ГК України господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, 8, ідентифікаційний код 31995099 на користь Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 46006, м. Тернопіль, вул. Гайова, 47, ідентифікаційний код 03443666 - 86 526,31 боргу; 1 731,00 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Відхилити клопотання Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор", м. Тернопіль про розстрочку виконання рішення по справі на шість місяців в порядку статті 121 ГПК України.

6.Повне рішення складено та підписано 20 вересня 2013 року.

Суддя М.Є. Півторак