Рішення № 33694154, 10.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2013 р. Справа № 918/1085/13

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача Державного підприємства "Сарненське лісове господарство"

про стягнення в сумі 27 345 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Зозуль О.Д. дов. № НЮ-18 від 01.01.13 р.

відповідача : Поліщук С.О. дов. № 5 від 03.01.13 р.

У судових засіданнях 21 серпня 2013 року та 03 вересня 2013 року оголошено перерву.

СУТЬ СПОРУ: Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" 27 345 грн. 00 коп. штрафу.

Ухвалою від 23 липня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/1085/13.

Ухвалою суду від 05 серпня 2013 року розгляд справи відкладено на 21 серпня 2013 року у зв`язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 21 серпня 2013 року оголошено перерву та зобов`язано позивача надати суду розмір провізної плати за перевезення надлишку вантажу та розрахунок штрафу з урахуванням цієї плати.

02 вересня 2013 року через канцелярію суду позивач подав заперечення на відзив та уточнюючий розрахунок штрафу.

У судовому засіданні 03 вересня 2013 року за клопотанням відповідача оголошено перерву для надання йому можливості ознайомитись з уточнюючим розрахунком штрафу та перевірити його.

У судовому засіданні 10 вересня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд стягнути з Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" 27 345 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідач через канцелярію суду 21 серпня 2013 року подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими (а.с.63-66).

06 вересня 2013 року відповідач подав клопотання № 846 від 05 вересня 2013 року (а.с.84-86) у якому вказано, що зважаючи на з'ясовані в судовому процесі обставини справи та надані позивачем додаткові документи, зокрема, зворотню сторінку залізничної накладної №555797 із відміткою про складення комерційного акту, ДП «Сарненський лісгосп» не заперечує щодо наявності факту навантаження вагону понад вантажопідйомність та підстав нарахування штрафу.

Відповідач у вказаному клопотанні також зазначає, що уточнюючий розрахунок суми штрафу, поданий позивачем, обґрунтований та такий, що відповідає дійсності та просить суд зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу.

У судовому засіданні 10 вересня 2013 року представник відповідача зазначив, що уточнюючий розрахунок суми штрафу обґрунтований та такий, що відповідає дійсності та просив суд зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року згідно залізничної накладної №555797 Державним підприємством «Сарненське лісове господарство» зі станції Сарни Львівської залізниці на адресу «С.Ц.Гольциндустри Швайгофер с.р.о.» Румунія, вагоном №96390521 відправлено вантаж: «бревна из сосни обикновенной», маса нетто 63000 кг., тара 26500 кг, вантажопідйомність вагону - 65 000 кг.

19 лютого 2013 року на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги та акту загальної форми №179 від 19.02.13р. даний вагон відчеплений для комісійного зважування на статичній вазі.

За результатами комісійного зважування 20 лютого 2013 року складено комерційний акт Б № 012931/8 від 20 лютого 2013 року, де зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування маси вантажу на 150т. залізничних вагах, клеймо 2012р, у вагоні №96390521 відправлено вантаж: «бревна из сосни обикновенной», маса нетто 63000 кг., тара 26500 кг, вантажопідйомність вагону - 65 000 кг., в дійсності виявлено: маса нетто 68200 кг маса брутто 94700 кг., тара 26500 кг, тобто надлишок грузу проти документа на 5200 кг., вантажопідйомність вагона 65 т., тобто вагон завантажено понад вантажопід`ємність на 3200кг. При повторному зважуванні вагону надлишок вантажу проти документу на 5200 кг, проти вантажопід`ємності вагону на 3200 кг підтвердився, що в свою чергу загрожувало безпеці руху відповідно до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п. 15.27, вагон затримано на станції Здолбунів (а.с.14-15).

Державне підприємство "Сарненське лісове господарство" 20 лютого 2013 року надіслало начальнику ст.Здолбунів Львівської залізниці лист № 124 у якому просило в зв`язку з малою вантажопід`ємністю вагона № 96390521, номер залізничної накладної 555797, перевантажити вантаж (лісопродукцію) у вагон вантажопід`ємністю не менше 70 тонн (а.с.17).

Як убачається з доповнення до комерційного акту ст.Здолбунів № 012931/8 від 20 лютого 2013 року вантаж з вагону № 9630521 перевантажено у вагон № 6880287, вантажопід`ємністю вагону 69 т., в документі зроблено виправлення з вагону № 96390521 на вагон № 68802875, на підставі повідомлення відправника № 124 від 20 лютого 2013 року. При переважуванні вагону № 68802875 на 150 т. залізничних вагах клеймо 2012 р. виявилось брутто 89 400, тара 21 200, нетто 68 200 (а.с.16).

Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача.

Враховуючи станцію відправлення та призначення вантажу, перевезення вантажу у даному випадку є міжнародним.

Пунктом 6 статті 315 ГК України передбачено, що у спорах, пов'язаних з міжнародними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Пунктом 4 Статуту залізниць України також встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів".

За умовами ст.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) одночасно із пред`явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену та підписану накладну.

У параграфі 6 ст.9 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) зазначено, що вагони можуть бути завантажені тільки до максимальної вантажопідйомності, а завантаження вантажу понад максимальну вантажопідйомність вважається перевантаженням.

Згідно з п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються. У разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Нормами пар. 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлено, що залізниця має право перевіряти правильність відомостей і заяв, зроблених відправником в накладній. Якщо при прийомці вантажу на станції відправлення в накладній будуть виявлені невірності, то відправник зобов'язаний скласти нову накладну, якщо згідно пар. 5 ст. 7 виправлення накладної не допускається. Перевірка змісту вантажу на шляху прямування може бути здійснена тільки за умови, що вона викликана митними або іншими правилами, а також метою забезпечення безпеки руху поїздів та схоронності вантажу на шляху прямування. Якщо в результаті перевірки вантажу, здійсненої на шляху прямування або на станції призначення, виявилось, що відомості, вказані в накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, яка здійснила перевірку, повинна скласти комерційний акт у відповідності до ст. 18 та зробити відмітку про акт в накладній в графі "Комерційний акт".

Параграф. 3 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлює, що штраф стягується при невірному, неповному або неточному вказані в накладній відомостей чи заяв, в результаті чого:

1) були прийняті до перевезення вантажі, які не допускаються до перевезення на підставі п. 1-6 пар. 1 ст. 4;

2) вантажі, які допускаються до перевезення на підставі пар. 7 ст. 5 тільки з дотриманням особливих умов, які були прийнятті до перевезення без дотримання умов, передбачених для даного вантажу;

3) при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагону понад його максимальної вантажопідйомності.

Штрафи по пунктам 1 та 2 даного параграфу стягуються у відповідності зі ст. 15 в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення на залізниці, на якій було виявлено таке порушення.

Штраф по пункту 3 даного параграфу стягується у відповідності зі ст. 15 в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій був виявлений такий надлишок. Цей штраф не підлягає стягненню, якщо у відповідності з внутрішніми правилами, діючими на залізниці відправлення, відправник зробив в накладній в графі :"Особливі заяви відправника" запис про необхідність зважування залізницею завантаженого вагону.

Передбачені цим параграфом штрафи залізниця має право стягувати незалежно від відшкодування можливого збитку та інших штрафів, які сплачуються відправником /отримувачем у відповідності з цією угодою.

Згідно зі статтею 4-3ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем надано суду докази, які достовірно підтверджують факт допущення відповідачем порушення передбаченого параграфом. 3 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) (вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній, зокрема, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу).

З огляду на вищевикладене позивач правомірно нарахував відповідачу штрафну санкцію. Однак, при здійсненні розрахунку штрафу позивачем не враховано , що стаття 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлює, що штраф стягується у п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку вантажу по залізниці, на якій було встановлено надлишок вантажу. Згідно наданого на вимогу суду уточненого розрахунку суми штрафу провізна плата надлишку вантажу масою 5 200 кг становить 4 187 грн.00 коп. Відтак, розмір штрафу становить 20 935 грн. 00 коп.

10 квітня 2013 року позивач на адресу відповідача направив претензію у якій просив згідно ст.ст.9, 12, 15 Угоди про міжнародне вантажне сполучення сплатити штраф в сумі 27 245 грн. 00 коп. (а.с.10).

Відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 457 від 08 липня 2013 року у якій зазначив, що вважає претензійні вимоги необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають (а.с.38- 39).

Проте, як зазначалось вище, 06 вересня 2013 року відповідач подав клопотання № 846 від 05 вересня 2013 року (а.с.84-86) у якому зазначив не заперечує щодо наявності факту навантаження вагону понад вантажопідйомність та підстав нарахування штрафу і уточнюючий розрахунок суми штрафу - 20 935 грн. 00 коп., вважає обґрунтованим та таким, що відповідає дійсності.

Відтак позов обґрунтований в сумі 20 935 грн. 00 коп.

Разом з тим суд зауважує, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням наведеного, виходячи із фактичних обставин справи, взявши до уваги, інтереси сторін, поведінку винної сторони, а саме вжиття лісгоспом заходів щодо врегулювання наслідків виявленого порушення, а також те, що Державним підприємством «Сарненський лісгосп» маса вантажу визначалась у відповідності до чинного законодавства - згідно п.9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 p. N 644, яким передбачено, що маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно, наслідки порушення, суд вважає, що розмір штрафу невідповідає таким наслідкам, і убачає можливим зменшити розмір штрафу до 15 000 грн. 00 коп..

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню в сумі 15 000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує п.3.17.4 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки та п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у якому зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" (34500, м.Сарни, вул.Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 00992836) на користь Державного територіально - галузевого об`єднання "Львівська залізниця" (79000, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 17, ЗКПО 25894955) 15 000 грн. 00 коп. штрафу та 1 317 грн.19 коп. судового збору.

3.Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 вересня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.