Ухвала суду № 33694030, 23.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"23" вересня 2013 р.Справа № 5023/1871/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Лук'янчук О.І.

розглянувши справу

за заявою ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" смт. Краснопавлівка до ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" смт. Краснопавлівка про визнання банкрутом за участю сторін:

пр-к боржника - Татаркін О.Л. (дов. від 19.09.13 р.),

ліквідатор - Козаченко В.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 16.08.13 р. призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ліквідатора ЗАТ «Краснопавлівський молокозавод» у порядку ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про визнання недійсними договорів купівлі - продажу обладнання від 08.06.13 р., яке знаходиться за адресою: смт Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, оскільки виконання умов договорів купівлі-продажу попереднім ліквідатором Мусієнко А.В. завдало значних збитків боржнику та його кредиторам, а також просить накласти арешт на рухоме майно, що є предметом спору. Цією ухвалою суд зобов'язав попереднього ліквідатора Мусієнко А.В. та ТОВ "Делісіус Мілк" надати суду письмовий відзив на заяву ліквідатора.

Крім того, до суду надійшла заява ліквідатора про накладення арешту на транспортні засоби, оскільки вважає, що існує небезпека заподіяння шкоди та перепродажу майна.

На виконання вимог ухвали суду ТОВ "Делісіус Мілк" надав суду відзив на заяву ліквідатора, в якому заперечує проти заяви ліквідатора, зазначає, що ТОВ "Делісіус Мілк" є добросовісним набувачем і підстави для визнання недійсними договорів відсутні.

Мусієнко А.В. в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на заяву ліквідатора, в якому заперечує проти доводів ліквідатора та просить суд відмовити у її задоволенні. Також надіслав до суду телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд заяви в зв'язку з відрядженням та не можливістю бути присутнім в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив, що колишній ліквідатор Мусієнко А.В. в судове засідання не з'явився, що створює підстави для відкладення розгляду заяви ліквідатора Козаченко В.М. щодо визнання договорів недійсними.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема є неподання витребуваних доказів та нез'явлення в судове засідання учасника процесу.

Щодо заяви ліквідатора про накладання арешту, суд зазначає, що відповідно до п.1 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України іншими законодавчими актами України.

Статтею 65 ГПК України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з таким матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких задів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів кредитора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення вимог кредиторів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Як свідчать пояснення ліквідатора, дане майно (обладнання) знаходяться на території ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод".

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача (боржника) на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (колишнім ліквідатором, тощо) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що суду не доведено достатніх підстав для задоволення заяви та накладення арешту на обладнання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про накладення арешту.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 12, 22-34, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 65-67, 77, 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ліквідатору Козаченко В.М. у задоволенні заяви про накладення арешту.

2. Відкласти розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу обладнання на "15" жовтня 2013 р. о(об) 16:30 м. Харків, пл. Свободи 5 Держпром 8-й під'їзд, к. 111.

3. Попередити учасників процесу про розгляд заяви за наявними в справі матеріалами, в разі невиконання вимог суду.

4. Ухвалу направити Мусієнко А.В., ліквідатору, ТОВ "Делісіус Мілк".

Суддя Міньковський С.В.