Рішення № 33694026, 20.09.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 рокуСправа № 912/744/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/744/13

за позовом: Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу уповноваженого Міністерством внутрішніх справ України здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - військова частина 2269, м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Горизонт", м. Олександрія Кіровоградської області

про визнання недійсним договору та стягнення 2129,12 грн.

Представники:

від прокуратури - Ткаченко А.М., наказ № 163к від 12.06.13 р.;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Рябовол С.В., довіреність № б/н від 13.07.13 р.

Кіровоградський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі уповноваженого Міністерством внутрішніх справ України здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - військової частини 2269 звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним з моменту укладення договору № 6/12-ФС від 20.04.2012 року про аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден, укладений між військовою частиною 2269 і товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Горизонт" та про стягнення недоотриманої орендної плати в розмірі 2 129,12 грн.

У позовній заяві та додаткова наданих прокурором письмових поясненнях прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що укладений між ТОВ «Авіакомпанія «Горизонт» та військовою частиною 2269 договір є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, тобто правочину, заснованого на відносинах, пов'язаних з орендою державного майна.

Також прокурор стверджує, що під час укладання договору, сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, а саме: на порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, укладений договір суперечить вимогам ст.ст. 5, 9, 410т Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»; укладений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховування інших правочинів, які вони насправді вчинили - правочину пов'язаного з орендою державного нерухомого майна (а.с. 3-8, 44-49).

Позивач - військова частина 2269, в інтересах якої прокурором пред'явлено даний позов, в наданих до суду письмових поясненнях вимоги прокурора не підтримала, вказуючи на те, що на момент укладення спірного договору у військової частини та відповідача не було мети на укладення договору оренди, що регулюється ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. та Наказом командувача внутрішніх військ України від 14.03.2011 р. № 115 «Про затвердження Інструкції про порядок укладення та погодження договорів, обліку та використання коштів, отриманої від господарської діяльності військових частин», що передбачає конкретну процедуру передачі рухомого та нерухомого майна військової частини; відповідно до наказу командира військової частини 2269 від 02.02.2010 р.. № 73 та акту про призначення вартості аеродромних послуг для авіаційної техніки інших відомств аеродрому Олександрія військової частини 2269 від 08.02.2010 р. № 117 до аеродромних послуг включаються зліт-посадка; зліт-посадка в нічний час; розрахунок вартості базування; метеообслуговування; послуги радіотехнічного зв'язку; засоби об»єктивного контролю; використання спеціальної техніки; захист ПС від терористичних, диверсійних та інших актів незаконного втручання в межах аеродрому Виконавця; вартість послуг на зарядці АКБ; вартість пакету метеопродукції для зльоту та посадку; предмет договору № 6/1-ФС від 20.04.2012 р. чітко визначений - послуги з функціонування авіаційної транспортної інфраструктури; відповідно до розділу 5 договору сторонами передбачено та визначено розмір місця стоянки (МС) для одного вертольоту МІ - 8МТ, тобто територія не конкретно визначена, квадратні метри, які надаються тимчасово при користуванні послугами з функціонування авіаційної інфраструктури; визначенні квадратні метри території на розсуд військової частини можуть бути надані за таким визначенням МС в любій частині території аеродрому, що визначається виконавцем надання послуг; відповідно до проведених розрахунків з відповідачем, заборгованість по договору у відповідача відсутня, договірні зобов'язання щодо сплати коштів відповідач виконав, тому претензій до нього у військової частини не має (а.с. 178-180).

В наданих до суду відповідачем письмових відзиві та запереченнях відповідач вимоги прокурора не визнав, вказуючи на те, що відповідачем з військовою частиною укладено договір саме на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден, що підтверджується умовами самого договору. Договір укладений з додержанням вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, зміст оспореного прокурором договору відповідає вимогам діючого законодавства України і підстави для визнання його недійсним відсутні; відповідач не мав наміру на момент укладення спірного договору укладати договір оренди, та на умовах оренди такий договір не укладав би; прокурором не надано доказів укладення удаваного правочину; твердження прокурора про передачу в оренду нерухомого державного майна не відповідає дійсності; відсутні мотивовані обґрунтування спричинення збитків державі в розмірі 2 129,12 грн.; сумнівним розрахунковим методом визначено ймовірну суму збитків, відображення існування якої в бухгалтерському обліку позивача до суду не надано; суперечливими та неузгодженими (внутрішньо) є обґрунтування позовних вимог, наведених в позовній заяві (а.с. 105-106 127-132, 133-134).

Не дивлячись на те, що позивач не підтримав позов прокурора, у відповідності до ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, спір у даній справі підлягає вирішенню по суті.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами у справі докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

20.04.2012 р. військова частина 2269, в подальшому Майнодавець, в особі командира Побиванця Геннадія Юрійовича, діючого на підставі прав за посадою та Законів України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 року № 1171 «Про затвердження переліку видів господарської діяльності», з одного боку, і з другого боку ТОВ «Авіакомпанія «Горизонт» в особі директора Тищенка Ігоря Петровича, який діє на підставі Статуту далі Наймач уклали договір (далі - Договір, а.с. 12-15).

За умовами Договору Майнодавець надає Наймачу місце стоянки для повітряного судна - послуги з функціонування авіаційної транспортної інфраструктури, а Наймач виконує свої обов'язки і оплачує послуги в порядку і на умовах Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до додатку № 1, який є розрахунком вартості аеродромних витрат для авіаційної техніки аеродрому Олександрія військової частини 2269, вартість витрат складається із вартості зліт-посадки за 1 тн МВМ та вартості базування повітряного судна на аеродромі Олександрія, стоянки авіаційної техніки на аеродромі м. Олександрія за 1 годину (далі - Додаток № 1).

Додаток № 1 до Договору підписаний командиром та начальником фінансової служби військової частини 2269 (а.с. 16).

Згідно Закону України "Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації", місце стоянки повітряного судна це - ділянка на пероні, призначена для стоянки повітряних суден. Перон це - частина території аеродрому, призначена для розташування повітряних суден з метою посадки або висадки пасажирів, завантаження чи розвантаження кур'єрських і поштових відправлень, вантажу, заправлення, стоянки або технічного обслуговування повітряних суден. Згідно з Повітряним кодексом України, наземне обслуговування це - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту (аеродрому) або за його межами.

У відповідності до Основної Угоди та Додатку А до Стандартної угоди з наземного обслуговування від квітня 1998 року, опублікованої Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту, послуги з наземного обслуговування включають в себе також - використання перонних технологій (супроводження, стоянка, зв'язок з екіпажем, завантаження-розвантаження, запуск, переміщення ПС, безпека).

Оспорений у справі Договір містить зобов'язання сторін, що вказують саме на намір сторони, яка є фактично Виконавцем послуг за Договором надавати Замовнику аеродромні послуги.

Так, за змістом підпунктів 1, 2 п. 2.2.6. Договору, а також п. 2.2.7. Договору військова частина взяла на себе зобов'язання забезпечити комплекс передбачених Державною програмою авіаційної безпеки цивільної авіації, яка затверджена ЗУ № 545 від 20.02.2003 р., заходів з авіаційної безпеки для вилітаючи та прилітаючи ПС, пасажирів, вантажів на аеродромі Виконавця, зокрема, захист ПС, обладнання майна від терористичних, диверсійних та інших актів незаконного втручання в межах аеродрому Виконавця; пожежну безпеку ПС, зданого Наймачу; інформувати Замовника про причини відмови або затримки в прийманні (відправленні) ПС.

В свою чергу відповідач за умовами Договору зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати Майнодавцю за надані послуги (п. 2.1.8 Договору).

Умови Договору вказують на те, що сторони обумовили обов'язки щодо надання послуг та проведення відповідних оплат за отримання таких послуг.

Згідно акту приймання-передачі службово-технічної території військової частини 2269 від 30.04.2012 р., який містить посилання на Договір, військова частина передає, а ТОВ «Авіакомпанія «Горизонт» приймає місце стоянки для одного повітряного судна - 60 кв.м., пристосована для базування 1-го літака (далі - Акт від 30.04.2012 р., а.с. 108).

Обґрунтовуючи поданий до суду позов, прокурор вказує в позовній заяві на інший акт, а саме акт приймання-передачі службово-технічної території військової частини 2269 без дати, який містить посилання на договір на аеродромне обслуговування з базування ПС та користування засобами наземного обслуговування (ЗНО), номер та дата якого не зазначені, за змістом якого військова частина 2269 передає, а ТОВ «Авіакомпанія «Горизонт» приймає місце стоянки для повітряного судна, коротка характеристика службово-технічної території військової частини 2269 місце для одного ПС - 60 кв.м., площа для 2-х літаків - 120 кв.м. пристосована для базування 2 літаків Х-32-912 (далі - Акт без дати, а.с. 17).

Посилаючись саме на Акт без дати прокурор стверджує, що Акт є доказом того, що за оспореним договором військова частина 2269, позивач у справі, передала в оренду відповідачу нерухоме майно, що в свою чергу вказує на удаваність укладеного Договору.

Господарський суд вважає, що наданий у справі Акт без дати не є належним доказом в розумінні ст. 33 ГПК України з огляду на те, що по-перше він не містить дати, по-друге Акт без дати не містить посилання саме на оспорений у справі Договір, а по-третє, він не є доказом передачі в оренду нерухомого майна, оскільки за його змістом передається місце стоянки, яке лише має зазначення площі для одного повітряного судна (60 кв.м.) та відповідно двох повітряних суден (120 кв.м.). Однак, місце що передається за даним Актом без дати не має як будь-яких індивідуальних ознак нерухомого майна (інвентарний номер тощо), так і опису та складу майна, яке передається, що виключає можливість стверджувати про те, що за даним актом фактично передано в оренду нерухоме майно.

Що ж стосується Акту від 30.04.2012 р., копія якого надана у справу і прокурором і позивачем (а.с. 18, 108), він свідчить про те, що за Договором відповідачу передано місце стоянки площею 60 кв.м., пристосоване для базування 1 літака, а отже без конкретного визначення такої площі.

За доводами позивача у справі - військової частини, як сторони оспореного Договору, територія не конкретно визначена, квадратні метри, які надаються тимчасово при користуванні послугами з функціонування авіаційної інфраструктури; визначенні квадратні метри території на розсуд військової частини можуть бути надані за таким визначенням МС в любій частині території аеродрому, що визначається виконавцем надання послуг (а.с.178-180).

А отже, Акт від 30.04.2012 р. не є доказом, який підтверджує фактичну передачу відповідачу в оренду нерухоме майно, як-то стверджує прокурор в позові.

Однак, докази передачі в оренду відповідачу згідно Договору нерухомого майна, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Прокурор, в супереч вимог ст. 33 ГПК України не довів належними доказами тих обставин, на які він посилається обґрунтовуючи поданий до суду позов, а саме щодо укладення сторонами удаваного правочину.

Крім того, викладені у позові доводи прокурора, спростовуються як поясненнями відповідача у справі, так і доводами самого позивача - військової частини, а також наявними у справі доказами.

Зміст Договору (п.п. 1.1., 2.1.3., 2.1.4., 2.2.6., 2.2.7., Додаток № 1 до Договору) свідчить про те, що даний договір за своєю правовою природою є договором, що належить до договорів про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Підтвердженням того, що предметом Договору є надання аеродромних послуг є також комісійний акт від 08.02.2010 р., затверджений командиром військової частини «Про визначення вартості аеродромних послуг для авіаційної техніки інших відомств аеродрому Олександрія військової частини 2269 (з урахуванням змін), зі змісту якого вбачається, що комісія призначена наказом командира в/ч 2269 від 02.02. 20100№ 73 (а.с .144) відпрацювала розрахунки вартості аеродромних послуг для авіаційної техніки інших відомств аеродрому Олександрія військової частини 2269, до складу яких зокрема внесені зліт-посадка, зліт-посадка в нічний час, а також розрахунок вартості базування ПС на аеродромі Олександрія, змісту якого відповідає Додаток № 1 до Договору (далі - Акт про визначення вартості аеродромних послуг, з додатком до нього а.с. 155-162.

Так, зміст Договору, зокрема, Додаток № 1 до Договору свідчить про те, що він укладений у відповідності до Акту про визначення вартості аеродромних послуг з відповідним до нього додатком, у відповідності до яких військовою частиною 2269 на оплату відповідачу виставлено відповідні рахунки саме за визначені Договором види аеродромних послуг, а відповідачем сплачено відповідно грошові кошти за надані військовою частиною 2269 аеродромні послуги, а саме: зліт-посадка та базування повітряного судна, що підтверджується належними у справі доказами, а саме: рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та платіжними документами (а.с. 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 164, 165).

Зазначені вище обставини свідчать про те, що оспорений у справі Договір є договором про надання послуг, який фактично сторонами є виконаним, що спростовує доводи прокурора в тій частині, що укладений та оспорений у справі Договорі є удаваним правочином.

Сторони Договору заперечили також факт укладення ними договору оренди, а стверджують про те, що мали на меті укладення саме договору про надання аеродромних послуг, який фактично ними і було укладено та виконано в повному обсязі.

Отже, не доведеними господарський суд вважає належними доказами ті обставини, що укладений Договір вчинено сторонами з метою приховування іншого правочину, а тому відсутні правові підстави вважати Договір удаваним правочином, про що саме в позові стверджує прокурор.

Оскільки у справі відсутні докази укладення удаваного правочину, доводи прокурора щодо невідповідності чинному законодавству договору оренди, господарський суд також вважає безпідставними.

Також безпідставними господарський суд вважає вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 129, 12 грн., як недотриману позивачем суму орендної плати.

Як вбачається з матеріалів даної справи, пред'явлена до стягнення прокурором з відповідача сума 2 129,12 грн. визначена інспектором Державної фін інспекції в Кіровоградській області у додатку № 4 до Довідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Гвардійської авіаційної бази ВВ МВС України (в/ч 2269 м. Олександрії) від 05.11.2012 р.

При цьому, у тексті зазначеної вище довідки саме той фінансовий інспектор, що провів та підписав розрахунок імовірної втрати орендної плати військовою частиною 2269 від орендаря ТОВ "Авіакомпанія "Горизонт" зазначає, що встановити суму нанесених збитків державному бюджету у вигляді надходження платежів за оренду державного майна не можливо (а.с. 138-143).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, якими вона обґрунтовує свої доводи і заперечення.

Однак, прокурор, в супереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними та допустимими доказами доводів, що покладено в обґрунтування заявленого позову.

Що ж стосується інших наданих у справі сторонами доказів, що стосуються питання орендних правовідносин, господарський суд вважає, що зазначені докази не є доказами, які мають значення для справи, оскільки стосуються обставин, що мали місце набагато пізніше тих обставин, що передували та відповідали укладенню оспореного у справі Договору, а тому не можуть впливати на обставини недійсності Договору, який прокурор в позові просить визнати недійсним, з підстав його невідповідності діючим на час його укладення вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність пред'явленого позову та відсутність правових підстав для його задоволення.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову прокурору у задоволенні позову, судовий збір у справі з відповідача не стягується.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити позивачу за адресою: 28000, Кіровоградська область,

м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95.

Повне рішення складено 25.09.2013 р.

Суддя Л. С. Коротченко