Рішення № 33693967, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/12692/13 18.09.13За позовом Комунального підприємства "Володимирський ринок", м. Київ

До Фізичної особи - підприємця Калити Валерія Валентиновича, м. Київ

Про стягнення 33 015,95 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Товкайло А.В., Миколаєнко Є.В. - пред. по довір.

Від відповідача Крилов А.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 33 015,95 грн. заборгованості, пені та трьох відсотків річних за Договором № 45 Д/2-2011 від 18.03.2011р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12692/13 та розгляд справи призначено на 23.07.2013р.

23.07.2013р. від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

В судовому засіданні 23.07.2013р. представником позивача було надано документи, витребувані ухвалою суду від 05.07.2013р. та заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 43 300,63 грн. заборгованості, трьох відсотків річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 04.09.2013р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

03.09.2013р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на неповідомлення позивачем про розірвання Договору, не підтвердження розрахунку заборгованості, пені та трьох відсотків річних.

04.09.2013р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально завірену копію посвідчення відповідача - особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серія А № 424703.

В судовому засіданні 04.09.2013р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 46 955,79 грн. заборгованості, трьох відсотків річних та пені.

13.09.2013р. від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач позовні вимоги підтримав повністю та надав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.09.2013р. та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін.

В судовому засіданні 18.09.2013р. представник відповідача надав суду копію листа вих. № 106 від 16.02.2012р.

Представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили уточнений позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у позові відмовити.

В судовому засіданні 18.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2011 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір № 45Д/2-11 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі, за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався надати відповідачу в якості послуг торгівельне місце та інші види послуг визначених у Розділі 2 Договору, а відповідач - прийняти та оплатити ці послуги.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача Заступником директора, який діяв на підставі Довіреності № 01 від 02.01.2011р. та відповідачем, скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору та покладених на себе зобов'язань, 18.03.2011р. позивач надав послугу відповідачу у вигляді надання можливості користуватися на території ринку торгівельним місцем № 45 Д.

Відповідно до п. 3.3.11. Договору відповідач зобов'язаний дотримуватися «Правил торгівлі на ринках у м. Києві», затверджених рішенням Київської міської ради від 26.09.2002р. №47/207, санітарно-епідеміологічних, ветеринарних норм, Закону України «Про захист споживачів» та інші та норм чинного законодавства при здійснені торгівлі.

Позивач розірвав з відповідачем Договір № 45 Д/2-2011 від 18.03.2011 року з 28.12.2011р., а його речі (товар, ролет, тощо) перемістив до камери схову, про що відповідача неодноразово повідомлялось листами №708 від 20.12.2011р., №112 від 20.02.2012р., №214 від 25.04.2012р. та № 387 від 03.08.2012 р.

Рішенням від 17.04.2012р. Господарського суду міста Києва у справі № 5011-10/1436-2012 за позовом Калити Валерія Валентиновича до КІІ «Володимирський ринок» про визнання права, в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 5011-10/1436-2012 від 30.05.2012р. апеляційну скаргу ФОП Калити В.В. залишено без задоволення, а рішення суду від 17.04.2012р. - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 5011-10/1436-2012 від 24.07.2012р. касаційну скаргу ФОП Калити В.В. залишено без задоволення, а постанову суду від 30.05.2012р. - без змін.

Таким чином, рішення суду № 5011-10/1436-2012 від 17.04.2012р. набрало законної сили 30.05.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням № 5011-10/1436-2012 від 17.04.2012р. встановлено: «Як слідує з матеріалів справи, 20.12.2011р. Ринок надіслав на адресу Підприємця лист № 708 яким повідомив останнього, що відповідно до наведеного в листах вх. № 234 від 04.11.2011р., № 247 від 28.11.2011р. та № 282 від 20.12.2011р., на підставі п. 6.3. Договору, КП «Володимирський ринок» розриває Договір № 45Д/2-2011р. від 18.03.2011 - з 28.12.2011р. Факт надсилання Підприємством відповідного листа на адресу місця проживання Калити В.В. підтверджується рекомендованим повідомлення з відміткою поштового штемпеля про відправку та факсимільним чеком № 2060 від 21.12.2011р., що свідчить про те, що Ринком заявлено про розірвання договору, як-то передбачено п. 6.1. Договору. Надіслана Ринком кореспонденція за листом № 708 була повернена на адресу суб'єкта відправника, з повідомленням про закінчення терміну зберігання кореспонденції, з чого слідує висновок про відсутність у Калити В.В. дій щодо самостійного отримання надісланої йому кореспонденції на поштовому відділенні зв 'язку».

Враховуючи викладене, твердження Калити В.В., що він не отримував повідомлення про розірвання Договору на 2012 рік є хибними та неправдивими.

Крім того, в рішенні № 5011-10/1436-2012 від 17.04.2012р. вказано таке: «Судом встановлено, що 13.01.2012р. була поведена робоча нарада щодо розгляду звернення голови профспілки за наслідками проведення якої було складено протокол. З протоколу вбачається, що на нараді був присутній, в тому числі, Калита В.В., який, в свою чергу, безпосередньо приймав участь в обговоренні питання щодо розгляду звернення голови профспілки «Гендляр» - орендарів-підприємців КП «Володимирський ринок» Ткаченка Ю.Ю. з питань конфліктної ситуації, пов 'язаної з розірванням, керівництвом КП «Володимирський ринок» в односторонньому порядку договорів про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі підприємцями-орендарями Калитою В. В. і Шалагай В.М. з 28.12.2011р.

Таким чином, з урахуванням, обставин заявлення Ринком Підприємцю про розірвання договору у встановленому п. 6.1. Договору порядку, враховуючи факт проведеної 13.01.2012р. наради щодо питань розірвання Договору в односторонньому порядку з 28.12.2011р., не спростованими Відповідачем є твердження Позивача про повідомлення Підприємця та про обізнаність останнього про розірвання Договору послуг з 28.12.2012р.

З матеріалів справи випливає, що у відповідь на заяву Підприємця б/н від 17.01.2012р. у своєму листі № 106 від 16.02.2012р. Ринок зауважив на тому, що неможливим є подовження Договору. Факт надсилання Позивачем листа № 106 на адресу місця проживання Калити В.В. підтверджується рекомендованим Повідомлення з відміткою поштового штемпеля про відправку та фіскальним чеком № 4871 від 17.02.2012р. (копії документів містяться у справі).

Також, у матеріалах наявна виписка з газети «Урядовий кур'єр» від 08.02.2012р., в якій опубліковано оголошення адміністрації Ринку про розірвання Договору послуг з Підприємцем».

Відповідно до п. 3.3.9. Договору підприємець (відповідач) зобов'язаний протягом двох днів, після закінчення дії Договору звільнити торгівельне місце від власних речей: ролету, товару та ін.

Відповідно до п. 3.2.4. Договору позивач мав право демонтувати ролет відповідача та передати речі до камери схову ринка (кожен день зберігання речей в камері схову оплачується згідно встановленого ринком тарифу на вищевказану послугу) в разі порушення відповідачем п. 3.3.9. Договору

Враховуючи, що відповідачем неодноразово проігноровано вимоги позивача щодо виконання свої обов'язків, позивач згідно п. 3.2.4. Договору мав право демонтувати ролет відповідача та передати речі до камери схову ринка (кожен день зберігання речей в камері схову оплачується згідно встановленого ринком тарифу на вищевказану послугу) в разі порушення.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги зберігання речей у розмірі - 39 430 грн., які були розраховані таким чином:

2 грн.х35х562= 39 340 грн., де 2 грн. - вартість зберігання 1 одиниці (пакет/сумка) у камері схову; 35 - кількість пакетів (сумок) з речами переміщеними до камери схову; 562 - кількість днів прострочення за період з 20.02.2012р. по 04.09.2013р.

Суд здійснив свій розрахунок, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення. Так, за розрахунком суду заборгованість відповідача перед позивачем за зберігання речей у камері схову складає - 39 060 грн. (2 грн. х 35 пакетів х 558 днів прострочення (період з 20.02.2012р. по 04.09.2013р.)).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. В свою чергу відповідно до ст.. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, після розірвання Договору, у відповідача виник обов'язок протягом двох днів, після закінчення Договору, звільнити торгівельне місце від власних речей (п. 3.3.9. Договору), а у позивача виникло право, у випадку невиконання відповідачем п. 3.3.9 Договору, демонтувати ролет відповідача та передати речі до камери схову (п. 3.2.4 Договору).

Крім того, у відповідача виник позадоговірний обов'язок оплати за послуги зберігання речей позивачу грошові кошти.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за зберігання речей підлягають задоволенню, але за уточненим розрахунком суду, а саме, у розмірі - 39 060 грн.

Також, позивачем було заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі - 5 798,61 грн. та три відсотка річних у розмірі - 1 817,18 грн.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була укладена між сторонами та стосувалася прострочення щодо оплати за зберігання речей у камері схову, оскільки ці відносини сторін позадоговірні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач не довів та документально не підтвердив наявність підстав для застосування ст. 625 ЦК України та нарахування трьох відсотків річних.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені є безпідставними, а трьох процентів річних є недоведеними і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд враховує, положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" і що Калита В.В. надав копію посвідчення відповідача - особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серія А № 424703.

Відповідно до до 3.8 Розділу 3 «Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати і пільги щодо сплати судового збору» Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"), громадяни, які мають статус фізичної особи - підприємця та підпадають під ознаки відповідних пунктів статті 5 Закону України «Про судовий збір», мають право користуватися пільгами, визначеними цією статтею.

При цьому суд зауважує, що у даній справі СПД Калита В.В. не є позивачем, а п.10 вказаної статті встановлює, що звільняються від сплати судового збору лише позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи, норми ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір сплачений позивачем відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України). Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калити Валерія Валентиновича (03150, м. Київ, вул. Горького, б. 158, кв. 42, ідентифікаційний номер 2099702617) на користь Комунального підприємства «Володимирський ринок» (03150, м. Київ, вул. Горького, 115, код ЄДРПОУ 01565129), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 39 060 (тридцять дев'ять тисяч шістдесят) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 02 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 25 вересня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук