Рішення № 33693862, 20.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2013 р. Справа № 914/3022/13

за позовом: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Івано-Франківськ, в інтересах держави , уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі Позивача : Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», м.Івано-Франківськ до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стрий Львівської області про: стягнення 19 999,01 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від прокуратури : Гончар Б.С.- ст.прокурор прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (посвідчення №014659).

від позивача: Чебачова Ю.О. - представник (довіреність від 14.03.2013 року №267);

від відповідача: не з»явився.

Права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, суд роз'яснив прокурору та представнику позивача. Заяви про відвід судді від прокурора та сторін не надходили.

СУТЬ СПОРУ: Позов заявлено Івано-Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Івано-Франківськ, в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі позивача, Державного підприємства «Івано-Франківський військовий

ліспромкомбінат», м.Івано-Франківськ, до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стрий Львівської області, про стягнення 19 999,10 грн. боргу. У пункті 1 прохальної частини позовної заяви Прокурор просить з метою забезпечення позову, відповідно до ст.67 ГПК України постановити ухвалу, якою накласти арешт на грошові суми та майно, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Провадження у справі порушено Господарським судом Львівської області ухвалою від 05.08.2013 РОКУ та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.08.2013 року об 11 год.00 хв. Вимоги до прокурора та сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі. Розгляд клопотання Прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову (п.1 прохальної частини позовної заяви) відкладено та ухвалено розглянути в судовому засіданні ( п.6 ухвали від 05.08.2013 р).

З підстав, наведених в ухвалі суду від 14.08.2013 року розгляд справи відкладався на 20.09.2013 року на 11 год.30 хв.

10.09.2013 року за вх.№37009/13 в суді зареєстровано повернення поштовим відділенням ухвали суду від 05.08.2013 року про порушення провадження у справі, яка скеровувалась відповідачу за адресою, вказаною прокурором у позовній заяві, з відміткою причин повернення- «за терміном зберігання».

В судове засідання 20.09.2013 року з»явились прокурор та представник позивача, які з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях позовні вимоги підтримують повністю, просять задоволити. Окрім того, у заяві, яка поступила до суду 20.09.2013 року (заява зареєстрована за вх.№38775/13) прокурор та представник позивача підтверджують, що станом на 20.09.2013 року від відповідача на рахунки позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за отриману лісопродукцію не надходили.

Відповідач в судове засідання 20.09.2013 року ( як і у попереднє, яке відбулось 14.08.2013 року) не з»явився і не забезпечив явку повноважного представника. Відзиву на позовну заяву, витребуваних судом документів (у тому числі, доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриману лісопродукцію) відповідач до суду не скерував; з клопотаннями, заявами до суду не звертався.

З відомостей у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого Івано-Франківською прокуратурою долучена до матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 в статусі фізичної особи-підприємця включена до ЄДР; місце проживання ФОП: 82400, АДРЕСА_1. Місце проживання відповідача відповідає адресі, яку вказав прокурор у позовній заяві і на яку відповідачу скеровано прокурором копії позовної заяви та доданих до неї документів, а судом - ухвали суду від 05.08.2013 року та від 14.08.2013 року.

Як вказано у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

У випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів, враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду даної справи господарським судом Львівської області.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, враховуючи, що господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

За усною угодою купівлі-продажу, укладеною між Сколівським військовим лісгоспом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та ФОП ОСОБА_1, протягом травня-червня 2012 року лісгосп відвантажив відповідачу лісопродукцію по цінах, діючих на момент відпуску лісопродукції, згідно нарядів: №307 від 14.05.2012 року, №370 від 01.06.2012 року та товаро-транспортних накладних: №012994, №013001, №013023, №012715, №013566, №013570, №013569 на загальну суму 19 999,10 грн.

Однак, оплату за отриману лісопродукцію відповідачем не проведено, у результаті чого станом на момент звернення Прокурора з позовом до суду у ФОП ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість на суму 19 999,10 грн.

В добровільному порядку ФОП ОСОБА_1 зазначеної суми заборгованості не погасила, у зв»язку з чим на адресу відповідача Державним підприємством «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» було направлено вимогу (претензію) за №353 від 27.03.2013 року щодо погашення вказаної заборгованості, яка відповідачем залишена без розгляду та без задоволення.

Доказів оплати отриманої лісопродукції шляхом перерахування на рахунок позивача 19 999,10 грн. відповідач не подав. Прокурор та представник позивача просять позов задоволити повністю.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Прокурором заявлено позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДП «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» 19 999,10 грн. боргу за отриману, однак не оплачену лісопродукцію.

Державне підприємство «Івано-Франківський ліспромкомбінат» в статусі юридичної особи включено до ЄДРПОУ, діє на підставі статуту, має свою печатку, зареєстроване в ЄДР за кодом 08033772; відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) включений до ЄДРПОУ, дата на номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця -11.04.2011р., 2 417 000 0000 005633, а отже сторони самостійно відповідають за своїми зобов»язаннями. .

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно з положеннями ст.95 ЦК України, філії створюються юридичною особою, не наділені статусом юридичної особи, але здійснюють певні дії поза місцем розташування юридичної особи як відокремлений підрозділ. Філія здійснює всі або частину її функцій (виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкненому технологічному процесі з юридичною особою). Філія має право здійснювати ті дії, які має право здійснювати юридична особа.

Філіям , іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об»єднань, суб»єктів підприємництва, об»єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення печаток, якщо це передбачено положеннями або наказом про ці філії.

Згідно Положення Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (Положення затверджене 1 вересня 2009 року директором ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат), - Сколівський військовий лісгосп Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» ( далі - лісгосп), є підрозділом державного підприємства, який створений згідно з чинним законодавством. Лісгосп є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат». Лісгосп не є юридичною особою.

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації , яким пред»явлено позовну вимогу.

Отже, сторонами можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст.1 ГПК, тобто, які наділені господарською процесуальною правоздатність та господарською процесуальною дієздатністю.

Філії, не маючи статусу юридичної особи, не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Із врахуванням вищенаведеного, стороною судового процесу може бути юридична особа , а не її відокремлений підрозділ.

Відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо за коном не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів у справі, на підставі довіреності відповідача №1 від 14.05.2012 року на отримання від Сколівського військового лісгоспу матеріальних цінностей, а саме лісопродукції в кількості 100 м.куб (довіреність видана на ОСОБА_1, дійсна до 31.05.2012р.), згідно наряду №307 від 14.05.2012 р., по товарно-транспортній накладній №012994 Сколівський військовий лісгосп відпустив, а ФОП ОСОБА_1 прийняла лісопродукцію в кількості 12,39 м.куб., вартістю 3 194,70 грн.; по товарно-транспортній накладній №013001 від 15.05.2012 року прийнято лісопродукцію в кількості14,95 м.куб на суму 3719,25 грн.; по товарно-транспортній накладній №013023 від 22.05.2012 р. прийнято лісопродукцію в кількості 12,47 м.куб. на суму 3 419,00 грн.

На підставі довіреності відповідача №2 від 01.06.2012 року на отримання від Сколівського військового лісгоспу матеріальних цінностей, а саме лісопродукції в кількості 100 м.куб (довіреність видана на ОСОБА_1, дійсна до 30.08.2012р.), згідно наряду №370 від 01.06.2012 р., по товарно-транспортній накладній №012715 Сколівський військовий лісгосп відпустив, а ФОП ОСОБА_1 прийняла лісопродукцію в кількості 15,49 м.куб., вартістю 3 800,00 грн.;по товарно-транспортній накладній №013566 від 22.06.2012 року прийнято лісо продукцію в кількості 6,00 м.куб. на суму 1440,00 грн.; по товарно-транспортній накладній №013570 від 25.06.2012 року прийнято лісо продукцію в кількості 13,35 м.куб., вартістю 3 136,80 грн.; по товарно-транспортній накладній №013569 від 25.06.2012р прийнято лісопродукцію в кількості 5,37 м.куб., вартістю 1 288,80 грн.

Відтак,переліченими документами підтверджується факт відпуску Сколівським військовим лісгоспом Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 і отримання нею лісопродукції на загальну суму 19 999,10 грн.

Оригінали перелічених вище документів оглянуті в судовому засіданні.

Видача довіреностей відповідачем на отримання лісопродукції від позивача, оформлення позивачем нарядів на відпуск відповідачу лісо продукції, підписання відповідачем товарно-транспортних накладних накладних свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у період травень-червень 2012 року склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими позивач передав товар, а відповідач прийняв товар та зобов»язався його оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування, асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать зазначені товарно-транспортні накладні, підписані позивачем та відповідачем, довіреності відповідача на отримання лісопродуккції від позивача, які оформлені належним чином та завірені печаткою ФОП ОСОБА_1 Товар передано відповідачу на підставі довіреностей, підписаних ОСОБА_1 та скріплених печаткою відповідача. Товар прийнятий відповідачем без зауважень та застережень. А відтак, вищевказані дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями відповідач прийняв на себе зобов»язання оплатити придбану по вище перелічених документах лісопродукцію.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарнорозпордчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов»язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права -покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Строк виконання грошового зобов»язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України , та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. (такої позиції притримується ВГСУ, оглядовий лист від 29.04.2013р №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань»).

Отже, наявність у відповідача зобов»язання щодо проведення платежів за отриману лісопродукцію випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другою статті 530 ЦК України.

Однак, відповідач не сплатив позивачу грошові кошти після отримання лісопродукції, більше того, не відреагував на вимогу позивача погасити заборгованість у претензії №353 від 27.03.2013 року.

Доказів проведення відповідачем розрахунку з позивачем за отриману лісопродукцію, станом сьогодні матеріали справи не містять (борг в сумі 19 999,10 грн. має місце, що підтвердили у заяві від 20.09.2013 року прокурор та представник позивача).

Оскільки наявними у матеріалах справи ,належними та допустимими доказами, підтверджуються факти здійснення господарських операцій

з яких виникли зобов»язання: у позивача - передати товар у власність відповідача, а у відповідача - прийняти цей товар та сплатити за нього певні грошові суми, і ,відповідно, підтверджується обставина відпуску позивачем товару вартістю 19 999,10 грн. та отримання його відповідачем, за який останній оплати не здійснив, тобто порушив зобов»язання, позовні вимоги про стягнення 19 999,10 грн. боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладається на Відповідача і підлягає стягненню в доход державного бюджету України.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми та майно, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, Прокурор покликається на те, що у випадку невжиття господарським судом заходів забезпечувального характеру шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, існує загроза неможливості у подальшому стягнення заявлених до стягнення коштів у процесі виконання судового рішення по даній справі органами державної виконавчої служби, оскільки відповідач може вільно розпоряджатися належним йому майном і грошовими коштами та у будь-який час може відчужити спірне майно або витратити власні грошові кошти (у разі повного або часткового задоволення позовних вимог).

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Стаття 67 господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 66 ГПК: якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов"язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв"язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв"язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред"явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб"єкта господарювання, якщо така діяльність , у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. ( Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи вказівки Постанови Пленуму ВГСУ, при вирішенні питання про забезпечення позову за клопотанням Прокурора суд не знайшов обґрунтованості доводів Прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, відсутності наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Зважаючи на те, що клопотання Прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та на майно останнього не обґрунтовано документально (тобто, Прокурор не доводить, що невжиття заходів до забезпечення позову, які ним вказуються, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній конкретній справі), Прокурор не визначився із видом забезпечення позову, який вбачає за необхідне вжити, виходячи із заявлених вимог (оскільки просить накласти арешт на грошові кошти відповідача та на майно останнього), не доводить адекватність засобу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, не доводить фактів про наявність у відповідача майна (у т.ч. грошових коштів на рахунках в банківських установах тощо) , підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.1,2,4-3,12,21,22,29,32,33,34,36,43,49,66,67,75,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: 82400, АДРЕСА_1; інд. Код НОМЕР_1):

а). на користь Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (місцезнаходження юридичної особи: 76014, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Л.Ребета, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи - 08033772) 19 999,10 грн. заборгованості.

б). в доход державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору.

3. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. У вжитті заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми та майно, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, відмовити.

Повний текст рішення складено 25.09.2013 року.

Суддя Кітаєва С.Б.