Рішення № 33693542, 23.09.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

23.09.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1639/2013р. Головуючий у першій

Категорія 5 інстанції Лугвіщик А.М.

Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Водяхіної Л.М., Сундукова В.М.,

за участю:

секретаря - Мазнєва Ю.М.,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Кримського республіканського управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа служба у справах дітей Гагарінської РДА м.Севастополя про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Кримського республіканського управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Кримського республіканського управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 14 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 58 від 03.04.2008 року у розмірі 936 376 грн. 82 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки домоволодіння АДРЕСА_1, належне на праві власності ОСОБА_5, виселити ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з цього домоволодіння та зняти їх з реєстраційного обліку.

Вимоги позову мотивовані тим, що 03.04.2008 р. між АТ „Ощадбанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 58, згідно якого відповідач ОСОБА_4 отримала від позивача кредит у розмірі 500000 грн. на умовах терміновості за умови повернення до 02.04.2018 року і виплати 15.5% річних щомісячно. З 04.11.2008р. зобов'язання за Кредитним договором не виконуються відповідачем. Для забезпечення повернення кредиту між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_5, був укладений договір іпотеки, згідно якого АТ «Ощадбанк» прийняв в іпотеку вищевказане житло. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про усунення порушень кредитного договору, однак у добровільному порядку питання не вирішено.

У листопаді 2012 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки недійсним.

Вимоги позову мотивовані тим, що договір іпотеки укладений між сторонами у справі без письмової згоди ОСОБА_4 що є порушенням вимог ч.2 ст. 65 СК України. У самому договорі іпотеки відсутні підписи ОСОБА_4 що на думку позивачів с підставою для задоволення їх вимог. При укладенні кредитного договору ОСОБА_4 не роз'яснили, що кредитний договір повинен бути забезпечений майном. Вона не просила ОСОБА_5.(чоловіка) бути її поручителем і немає його підпису у кредитному договорі, з умовами кредитного договору його не знайомили. Також при укладені іпотечного договору ОСОБА_4 не було роз'яснено умови цього договору та його наслідки.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 14 березня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено частково, у задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду сторони подали апеляційні скарги. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №58 від 03.04.2008 року у розмірі 936 376, 82 грн., просить в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу.

ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду, у зв'язку із тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не були повністю з'ясовані усі обставини справи, які мають значення при її вирішенні, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_4 - відхиленню.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 03.04.2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 58 на суму 500 000 грн., строком до 02.04.2018 року на умовах терміновості, зі сплатою 15,5% річних щомісячно (а.с.8).

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між позивачем та ОСОБА_5 03.04.2008 року укладено договір іпотеки (а.с.11), посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстровим №1800. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. „А" з надвірними будівлями, загальною площею 71,60 кв.м., жилою площею 48,50 кв.м. за АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування від 13.09.2005 року.

В порушення норм договору ОСОБА_4 в строк дії кредитного договору з 04.11.2008 р. не проводить виплату кредиту, не сплачує відсотки за користування кредитом та пеню, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за основним боргом у сумі 474 999грн.98коп., 305 705грн.77коп. заборгованість за відсотками, 155 671грн.07коп. пеня за прострочення зобов'язання, а всього - 936 376грн.82коп.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, ст. 3,4 ЦПК України право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві.

У відповідності до ст. 11 Закону України „Про іпотеку„ майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Підстав для скасування рішення суду в цій частині не має.

Відповідно до ст.39 Закону України „Про іпотеку" суд за заявою іпотекодержателя вправі ухвалити рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки являється житлове приміщення або житлова будівля.

Відповідно до ст.40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про виселення та зняття з реєстраційного обліку, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання положень, встановлені ч.2 ст.40 Закону України „Про іпотеку" щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців з житлового будинку, на який здійснюється звернення як на предмет іпотеки, у зв'язку з чим такі позовні вимоги одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені, так як на цей момент, у супереч ст. 3 ЦПК України, відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями. В цій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволені позову про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за кредитним договором. Відмовляючи в задоволені позову в цій частині суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню в повному обсязі. Однак, формулювання цих вимог не відповідає вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та п.42 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, зокрема, суд не може одночасно звернути стягнення на премет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. Виходячи з наведених норм суд вирішив, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 58 від 03.04.2008 року розмірі 936376грн.82коп. в тому числі заборгованості по основному боргу у розмірі 474909грн.98коп., проценти - 305705грн.77коп., пені 155671грн.07коп., звернути стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». А саме житловий будинок літ. «А» з надвірними будівлями загальною площею 71.6 кв.м., житловою площею 48.50 кв.м. під АДРЕСА_1, в цілому житлового будинку літ. «А» з буту, розташованого на земельній ділянці площею 500 кв.м.. з службовими будівлями та спорудами: прибудова літ. «а» з буту, веранда літ. „а1" з буту, літня кухня літ. «Б» з буту, вбиральня літ. «В» з шлаку, сарай літ. „Г" деревяний, сарай літ. «Д» з буту, погріб під літ. «Д» з буту, огорожі, інших споруд, належних на праві власності ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН НОМЕР_1) на підставі договору дарування від 13.09.2005р. посвідченого державним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в КП «БТІ та ДРОНМ» Севастопольської міської Ради в реєстровій книзі 79 чс стр. 132 під реєстровим № 9147 від 02.12.2005 р., шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом).

Однак відповідно до п.3.4.Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника достроково повернення суми Кредиту в цілому, зі сплатою відсотків за його користування та інших платежів, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань позичальником.

Відповідно до ст.ст. 526,615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

На підставі ст.ст.1050,1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами(з розстроченням),то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_4 в строк дії кредитного договору з 04.11.2008 р. не проводить виплату кредиту, не виплачує проценти за користування кредитом і пеню, передбачені п.3.4. Кредитного договору. Станом на 15.01.2013 р. заборгованість за кредитом складає 474999грн.98коп., заборгованість по процентам 305705грн.77коп., пеня 155671грн.07коп., а всього-936376грн.82коп. 12.12.2008р., 17.12.2008р. у зв'язку з порушенням зобов'язання, боржнику та майновому поручителю вручено вимогу про усунення порушень Кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. До теперішнього часу вимогу не виконано.

Таким чином вірно встановивши обставини справи, але у наслідок не правильного застосування норм закону, суд прийшов до хибного висновку, про звернення стягнення у рахунок заборгованості. Оскільки п.42 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року „ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснює, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» .

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця, тобто ситуація є винятковою. В зв'язку з викладеним позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 58 від 03.04.2008 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення в частині позову про стягнення заборгованості суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону.

Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, вимоги закону, співмірність суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та дійшла висновку про скасування рішення в цій частині і ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №58 від 03.04.2008 року суми у розмірі 474999грн.98коп., проценти- 305705грн.77коп., пені - 155671грн.07коп., а всього - 936376грн.82коп.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір іпотеки укладений відповідно вимог законодавства, а тому підстав для визнання його неукладеним не вбачається.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки іпотечне майно належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності, а тому розпорядження таким майном не потребує згоди дружини. Що стосується відсутності підпису ОСОБА_4 у іпотечному договорі та підпису ОСОБА_5 в кредитному договорі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені зустрічного позову оскільки зазначені твердження не засновані на законі, так як, оскаржувані договори є односторонніми і регулюють правовідносини, які склалися між сторонами договору. Таким чином, в цій частині суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 зводяться до переоцінки висновків суду, особистого тлумачення норм права, і не мають правового значення для вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню, понесені ним судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1720грн.50коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ст.307, ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Кримського республіканського управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 14 березня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №58 від 03.04.2008 року у розмірі 474 999грн.98коп., проценти - 305 705грн.77коп., пеню- 155 671грн.07коп., а всього - 936 376грн.82коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: Л.В.Водяхіна

В.М.Сундуков