Рішення № 33693482, 23.09.2013, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/7830/13-ц

Провадження №2/751/1505/2013

Рішення

Іменем України

23 вересня 2013 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

при секретарі Шестак К. В.

з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, співвідповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, співвідповідач ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної власності на квартиру, в якому просить визнати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50,2 кв.м. спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; судові витрати покласти на сторони в рівних частках. Мотивуючи вимоги тим, що 17.03.2001 року між сторонами було укладено шлюб. Під час проживання в шлюбі, за спільні кошти, сторонами за договором купівлі-продажу було придбано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При купівлі квартири позивач дав згоду на оформлення її на відповідача. Сімейні відносини у шлюбі не склалися і 12.07.2006 року шлюб з відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати в купленій квартирі і будь-яких нарікань з обох сторін не було. Вважали, що мають рівні права на квартиру і користувалися нею без будь-якого офіційного поділу майна. Позивач фактично користувався кімнатою, позначеною на плані № 5, розміром 8,2 кв.м., кімната № 7, кухня, ванна і туалетна кімната використовувалися як спільна власність. В 2013 році взаємовідносини з відповідачем погіршилися і вона стала вимагати від позивача залишити помешкання за вказаною адресою. З цього питання позивач неодноразово звертався до органів міліції, але вони нічим допомогти не змогли. Відповідач вважає, що квартира, куплена сторонами за спільні кошти, належить тільки їй, так як оформлена була лише на неї. Позивач вважає, таку позицію відповідача не вірною, та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Враховуючи вище викладене, позивач вважає за необхідне визначити судом права спільної сумісної власності спільно купленої квартири в АДРЕСА_1, загальною площею 50,2 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, пояснив, що в 2007 році, коли оформили договір довічного утримання, то відповідач з сином поставили на двері замки. Просив визнати квартиру спільною сумісною власністю, оскільки відповідач відмовляється розірвати договір довічного утримання. У позивача нічого не залишилось.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що 11.01.2007 року позивач на неї відписав квартиру з добровільної згоди, зараз власником квартири є їхній син - ОСОБА_3 Наполягала на застосуванні строку спливу позовної давності.

Співвідповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що строк позовної давності сплинув, оскільки договір довічного утримання оформлювався в 2007 році.

Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 12.07.2006 року було розірвано згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 666 (а.с.5).

За період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за договором купівлі-продажу від 19.10.2001 року ОСОБА_2 було придбано трикімнатну зі всіма зручностями, що має в цілому 50,2 кв.м. загальної площі, з якої 35,7 кв.м. житлової площі, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Відповідно до копії договору довічного утримання (догляду) від 11.01.2007 року ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної особистої власності (а.с. 22-23).

Згідно копії витягу № 13749981 від 01.03.2007 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.27) квартира АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання, зареєстрованого в реєстрі за № 1-46 від 11.01.2007 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3 в цілому.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до заявленого в судовому засіданні відповідачем та співвідповідачем клопотання суд, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, застосовує наслідки спливу строку позовної давності і тому відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 62 Сімейного кодексу України, ст. 256, 257, 267Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

Вирішив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, співвідповідач ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К. В. Мороз