Рішення № 33693311, 20.09.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1767/13-ц

Провадження № 2/750/934/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

при секретарі Суспо Л. Ю.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1, відповідачів, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому, просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін, визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, виділити йому у власність моторолер, телевізор «Sony», комп'ютер та комп'ютерне крісло на суму 13500 грн, виділити у власність ОСОБА_6 диван, меблі для спальні, килим, пральну машину «LG» , набір меблів у вітальню, фотоапарат, «Canon», мікрохвильову піч, стіл комп'ютерний, ДВД плеєр «Philips», набір меблів для кухні та кухонні стільці на суму 14300 грн.

Відповідач звернулася із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та просила визнати ? частину квартири АДРЕСА_1 її особистим майном,у зв'язку із тим, що частково грошові кошти для придбання зазначеної квартири були подаровані їй її батьком в сумі 10800 грн., також просила визнати ? частину квартири спільною сумісною власністю, виділити у володіння та користування ОСОБА_3 ? частину квартири, виділити їй у власність диван вартістю 500грн, набір меблів у вітальню вартістю 800 грн., мікрохвильову піч - 200 грн, стіл комп'ютерний - 100 грн,, всього на загальну суму 1600 грн., виділити у власність ОСОБА_3 телевізор вартістю 4000 грн., моторолер 6400 грн., комп'ютер 3000 грн., крісло комп'ютерне - 100 грн, ДВД плеєр - 100 грн., стільці для кухні - 300 грн., всього на загальну суму 14400 грн.; просила визнати меблі для спальні вартістю 600 грн., фотоапарат «Кенон» - 1700 грн., пральну машину «LG» - 1000 грн., кухонні меблі - 6900 грн. її особистим майном, стягнути на її користь компенсацію вартості рухового майна в розмірі 6400 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги уточнили та просили визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін, визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, виділити йому у власність моторолер вартістю 6400 грн. та холодильник вартістю 4300 грн., а всього на суму 10700 грн.; виділити у власність ОСОБА_4 диван вартістю 2000 грн., меблі для спальні - 800 грн., килим - 500 грн,, пральну машину «LG» - - 2000 грн., набір меблів у вітальню - 800 грн, фотоапарат «Canon» - 1700 грн, мікрохвильову піч - 400 грн, комп'ютер - 300 грн.. комп'ютерне крісло - 100 грн, пилосос «LG» - 400 грн, варочну панель 2700 грн, ковролін (палац) - 800 грн, витяжку - 800 грн, набір каструль - 300 грн., набір посуду (чайник та каструля) - 800 грн, стіл-тумба - 200 грн, стіл комп'ютерний - 100 грн., ДВД плеєр «Philips» - 100 грн, кухонні меблі - 5600 грн, кухонні стільці - 300 грн, принтер «кенон» - 400 грн, праска «скарлет» - 300 грн на загальну суму 28100 грн. та просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію вартості рухомого майна у розмірі 8700 грн. Зустрічні позовні вимоги не визнали.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача визнали позовні вимоги частково - в частині того, що швейна машинка не є спільним майном подружжя, а належить матері позивача - ОСОБА_8, а також не заперечували, що ? частина спірної квартири є спільним майном колишнього подружжя. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, оскільки вважає меблі для кухні, холодильник, витяжку, варочну панель власним майном, так як він його замовляв, оплачував, а доньці надав в користування .

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 1999 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2013 року шлюб між сторонами розірваний, але шлюбні відносини сторони припинили в лютому 2012 року, цей факт визнаний сторонами та в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Під час шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.07.2001 року (а. с. 42). Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 надали показання, згідно яких квартира була придбана подружжям ОСОБА_6 за спільні кошти. Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, відповідач ОСОБА_4, допитана в якості свідка стверджували, що кошти на ? частину квартири подарував ОСОБА_5 своїй дочці. Суд не бере до уваги показання свідків в цій частині, оскільки. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданий суду договір дарування грошових коштів в сумі 10800 грн. які начебто подарував ОСОБА_5 своїй дочці - ОСОБА_4 від 02.07.2001 року не є належним доказом, оскільки, згідно ст. 244 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладання вказаного договору дарування, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. Згідно із статтею 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. А отже, оскільки сторонами договору не надано рішення суду про визнання дійсним договору дарування грошових коштів в сумі 10800 грн, він є недійсним в силу ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на ? частину квартири обґрунтовані та в цій частині підлягають задоволенню.

В період шлюбу подружжям ОСОБА_3 було придбано також рухоме майно: моторолер вартістю 6400 грн., принтер "Кенон" вартістю 50 грн., диван вартістю 500 грн, набір меблів у вітальню вартістю 800 грн., мікрохвильову піч - 200 грн, стіл комп'ютерний - 100 грн, комп'ютер вартістю 3000 грн., крісло комп'ютерне варістю 100 грн, стільці для кухні вартістю 300 грн., меблі для спальні вартістю 800 грн., килим жовтий вартістю 300 грн., набір каструль вартістю 100 грн., набір посуду (чайник та каструля) вартістю 100 грн., стіл тумбу вартістю 50 грн, ДВД плеєр "Филипс" вартістю 100 грн., ковролін (палац) вартістю 300 грн. та телевізор «Соні» вартістю 4000 грн.

Твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що набір меблів у спальню вартістю 800 грн. подаровані їй батьком не підтверджується належними доказами по справі, а отже, оскільки ці меблі придбані під час шлюбу, суд приходить до висновку, що вони повинні бути включені до переліку майна, що підлягає розподілу. Показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13 стосовно того, що меблі для спальні подаровані відповідачу її батьком суд не бере до уваги, оскільки такі відомості їм відомі зі слів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Суд вважає, що телевізор «Соні» вартістю 4000 грн не можна включати до переліку майна, що підлягає поділу, оскільки свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що телевізор був відчужений, а згідно п. 24 Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

До показань свідка ОСОБА_15 стосовно придбання подружжям майна, суд ставиться критично, оскільки свідок перебувала у дружніх стосунках із ОСОБА_4 в період набуття колишнім подружжям майна, а на даний час є дружиною ОСОБА_3, тому є заінтересованою особою в розгляді справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка, набуте нею, ним за час їхнього проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Отже, фотоапарат «Кенон» вартістю 1700 грн. повинен бути визнаний особистою власністю ОСОБА_4, так як придбаний для неї її батьком ОСОБА_5 08.03.2012 року, тобто вже після припинення шлюбних стосунків між подружжям.

Також суд вважає, що не є спільним сумісним майном подружжя пральна машина «LG» вартістю 1000 грн, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст 57 СК України є особистим майном ОСОБА_4, оскільки подарована її батьком на день народження. Відповідно до ч. 1 ст. 719 ЦК України, договір дарування предметів побутового призначення може бути укладений усно. Той факт, що пральна машинка була придбана батьком позивача підтверджується гарантійним талоном на вказану машинку, який виписаний на ім'я батька ОСОБА_4, також свідки ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_13 підтвердили, що дана пральна машинка була подарована відповідачу її батьком.

Згідно із оформленням замовлення на виготовлення, замовником на виготовлення меблів для кухні вартістю 6900 грн був ОСОБА_5, який і виконав зобов'язання за договором в тому числі щодо оплати товару. (а.с. 44). Вказані меблі він передав в користування своїй донці, згідно із договором від 12.12.2011 року (а. с. 47). Витяжка та варочна панель також придбані ОСОБА_5, що підтверджується гарантійними талонами, заповненими на покупця - ОСОБА_5 Крім того відповідачем ОСОБА_5 наданий гарантійний талон заповнений на нього, як на покупця та товарний чек про придбання холодильника вартістю 3300 грн, що підтверджує те, що холодильник не є спільною власністю подружжя.

Отже меблі для кухні, холодильник, витяжка, варочна панель не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4, а тому в частині задоволення позову щодо їх розподілу та зустрічного позову щодо визнання особистою власністю кухонних меблів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1,2 та 3 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сторони за згодою між собою визначили вартість спірного майна та не заявляли клопотання про призначення експертизи. Отже, з урахуванням вартості майна, визначеної сторонами та потреби в ньому кожної із сторін, суд вважає за необхідне поділити майно наступним чином: ОСОБА_3 виділити моторолер вартістю 6400 грн. та принтер "Кенон" вартістю 50 грн., ОСОБА_4 виділити диван вартістю 500 грн, набір меблів у вітальню вартістю 800 грн., мікрохвильову піч - 200 грн, стіл комп'ютерний - 100 грн, комп'ютер вартістю 3000 грн., крісло комп'ютерне варістю 100 грн, стільці для кухні вартістю 300 грн., меблі для спальні вартістю 800 грн., килим жовтий вартістю 300 грн., набір каструль вартістю 100 грн., набір посуду (чайник та каструля) вартістю 100 грн., стіл тумбу вартістю 50 грн, ДВД плеєр "Филипс" вартістю 100 грн., визнавши за нею право власності на це майно.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, пропорційно задоволеним вимогам слід розподілити судові витрати - стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1748 грн 85 коп. судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 27 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.. ст.. 57, 69, 71 СК України суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Поділити спільне сумісне майно наступним чином:

Виділити ОСОБА_3 моторолер вартістю 6400 грн. та принтер "Кенон" вартістю 50 грн., визнавши за ним право власності на це майно.

Виділити ОСОБА_4 диван вартістю 500 грн, набір меблів у вітальню вартістю 800 грн., мікрохвильову піч - 200 грн, стіл комп'ютерний - 100 грн, комп'ютер вартістю 3000 грн., крісло комп'ютерне варістю 100 грн, стільці для кухні вартістю 300 грн., меблі для спальні вартістю 800 грн., килим жовтий вартістю 300 грн., набір каструль вартістю 100 грн., набір посуду (чайник та каструля) вартістю 100 грн., стіл тумбу вартістю 50 грн, ДВД плеєр "Филипс" вартістю 100 грн., визнавши за нею право власності на це майно.

Визнати особистим майном ОСОБА_4 фотоапарат "Кенон" вартістю 1700 грн, пральну машину "LG" вартістю 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1748 грн 85 коп. (одна тисяча сімсот сорок вісім грн. вісімдесят п'ять коп.) судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 27 грн. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя