Ухвала суду № 33691840, 24.09.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/968/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко Олександр АнатолійовичНомер провадження 11-кп/788/169/13 Суддя-доповідач - Філонова Ю. О. Категорія - Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Ященка В. А., Моїсеєнко Т. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сокол О.В.

прокурора - Савостьянової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013200260000571, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Сумського районного суду Сумської області від 23 листопада 2012 року за ч.1 ст.185 КК України до 150 годин громадських робіт,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3, в якій він просить вирок суду в частині призначеного йому покарання змінити, застосувавши положення ст.75 КК України.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.389, ч.1 ст.263 КК України і призначено покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 3-х місяців арешту, за ч.1 ст.263 КК України у виді 3-х років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 10 днів позбавлення волі за вироком Сумського районного суду Сумської області від 23 листопада 2012 року і остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 10 днів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 489 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишено попередній - особисте зобов'язання.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що призначена йому міра покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки судом не було враховано щире каяття у скоєному, допомога слідству у розкритті злочину, відсутність завданої злочином шкоди та відсутність злого умислу на вчинення злочинів.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як визнав доведеним суд першої інстанції, ОСОБА_3 вироком Сумського районного суду Сумської області 23 листопада 2012 року був засуджений за ч.1 ст.185 КК України до 150 годин громадських робіт. 17 грудня 2012 року був поставлений на облік в Сумському районному підрозділі кримінально-виконавчої інспекції, де 01 лютого 2013 року йому були роз'яснені порядок та умови відбування покарання, встановлені дні для явки на реєстрацію та видано направлення для відбування покарання в Юнаківській сільській раді, де сільським головою було складено графік його роботи.

Однак, ОСОБА_3 не став належним чином відбувати покарання, і з 11 по 15 та 18 по 22 лютого 2013 року та 01, 06, 07, з 11 по 15, з 18 по 22, з 25 по 29 березня 2013 року не з'явився до сільради для відбування громадських робіт без поважних причин, а відпрацював у лютому 2013 року лише 36 годин громадських робіт, замість встановлених по графіку 76 годин, а в березні 2013 року лише 8 годин громадських робіт замість встановлених по графіку 80 годин, у зв'язку з чим був письмово попереджений про можливість притягнення до кримінальної відповідальності.

Також порушуючи порядок та умови відбування покарання, ОСОБА_3 без поважних причин не з'явився на реєстрацію до кримінально виконавчої-інспекції в установлені дні, а саме 12 лютого 2013 року та 12 березня 2013 року.

Не зважаючи на офіційне попередження інспекції, ОСОБА_3 продовжував ухилятися від відбування покарання, внаслідок чого станом на 23 квітня 2013 року відбув лише 44 години громадських робіт, залишилося до відбування - 106 годин.

Крім того, в кінці липня 2012 року ОСОБА_3 під час пошуків металобрухту на вул. Петровського в с. Юнаківка, Сумського району, знайшов металеві вироби, які він переніс за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1. Там, серед знайденого металобрухту, він виявив металевий предмет, та усвідомлюючи, що це є граната, привласнив її та став зберігати в одному з господарських приміщень на території свого домоволодіння.

04 березня 2013 року працівниками міліції за місцем мешкання ОСОБА_3 в сараї його домоволодіння було виявлено та вилучено металевий предмет, який зовні нагадує вибуховий пристрій типу «граната».

Згідно висновку судової вибухотехнічної експертизи № 07 від 14 березня 2013 року, вилучений з домоволодіння ОСОБА_3 металевий предмет округлої форми є гранатою М39 промислового виготовлення, виробництва Німеччини, часів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Вказана граната М39 не придатна до використання за призначенням, однак придатна для здійснення вибуху в якості конструктивно оформленого заряду вибухової речовини за умови використання окремого засобу ініціювання вибуху типу електродетонатор чи капсуль - детонатор.

У представленому на дослідження вигляді граната М39 є «вкрай вибухонебезпечним» предметом, що здатний до самовільного вибуху за певних умов (нагрівання, вскривання, демонтаж чи інший механічний вплив).

Таким чином, ОСОБА_3, незаконно придбав бойові припаси та без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав їх.

Заслухавши доповідача, прокурора Савостьянову Л.В., яка заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, учасниками судового провадження не оскаржуються, та ніким не оспорювались і під час судового розгляду, де дослідження цих обставин було визнано судом недоцільним.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.389, ч.1 ст.263 КК України теж ніким не оспорюється.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що суд призначив йому занадто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не заслуговують на увагу, а зазначені ним обставини судом належним чином враховані при призначенні покарання.

Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.65 КК України призначив його враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину, з врахуванням пом'якшуючих обставин, а саме повне визнання вини та щире каяття у скоєному ОСОБА_3, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, виховання без батьків, відсутність матеріальної шкоди, та з врахуванням особи ОСОБА_3, який в цілому негативно характеризується, обґрунтовано прийшов до висновку про призначення остаточного покарання обвинуваченому, яке він має відбувати реально. Висновок суду про необхідність обрання обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі належним чином мотивований.

Що стосується доводів в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_3 про необхідність та можливість призначення щодо нього покарання з випробуванням з іспитовим строком, судом першої інстанції враховані і дано належну оцінку про неможливість такого звільнення від покарання з врахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, обставин, що пом'якшують його покарання.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків є достатнім і необхідним для його виправлення та перевиховання, а тому підстав для пом'якшення покарання, чи застосування положення ст.75 КК України, як про це ставиться питання у апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_3, не вбачається.

Враховуючи наведене колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення апеляції та зміни вироку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2013 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Ященко В. А. Моїсеєнко Т. М.