Рішення № 33691654, 24.09.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 р. Справа № 923/1218/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 7665грн.96коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Колганова Ю.М.

від відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" ( позивач) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 7271грн.28коп. основного боргу, 101грн.13коп. 3% річних, 293грн. 55коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за надані послуги теплопостачання згідно з договорами №140 від 01.10.2011року та №47 від 15.03.2013року.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав частково в частині стягнення пені та річних відсотків.

Присутній в засіданні суду відповідач не заперечував факту порушення строків розрахунків, але посилався на те, що основний борг ним було погашено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

встановив:

Між публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №140 від 01.10.2011року та №47 від 15.03.2013року.

Згідно з зазначеними договорами позивач прийняв на себе обов'язки надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на приміщення розташовані в АДРЕСА_1 опалювальною площею 65 кв.м., а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах визначених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладені між сторонами договори №140 від 01.10.2011року та №47 від 15.03.2013року є обов'язковими для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися виконання взятих на себе зобов'язань за договорами.

За умовами пункту 6 договорів розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) споживання. Розрахунковим періодом відповідно до п.8 договорів є календарний місяць і оплата наданих послуг відповідачем повинна бути здійснена не пізніше 20 числа місяця, який настає за розрахунковим.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки за договорами і в період з жовтня 2012 року по квітень 2013року включно здійснив поставку теплової енергії за зазначеними в наданих до матеріалів справи рахунках обсягами. Факт надання послуг підтверджується також наявними в справі довідками про наявність опалення за місцем знаходження об'єкта відповідача в період з жовтня 2012 року по квітень 2013року. Вартість наданих позивачем послуг за зазначений період, з урахуванням часткових розрахунків, становила 7271грн.28коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Щомісячно позивачем передавалися відповідачу рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями рахунків та відомостями про їх отримання уповноваженими особами відповідача.

Крім того, 22.03.2013року та 23.07.2013року позивач надіслав відповідачу вимоги, якими пропонував сплатити заборгованість.

Згідно з вимогами пунктів 8 договорів №140 від 01.10.2011року та №47 від 15.03.2013року відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки безготівковою формою щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Свої обов'язки по розрахунках за надані послуги в період з жовтня 2012 року по квітень 2013року відповідач своєчасно не виконав. Його борг станом на день звернення з позовом становив 7271грн.28коп.

В засідання суду представник позивача надав докази, які свідчать про те, що основний борг в сумі 7271грн.28коп. відповідач сплатив після звернення позивача з позовом, тому відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7271грн.28коп. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведено несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 101грн.13коп. за період прострочки з 21.11.2012року по 20.08.2013року підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пунктів 12 договорів від 01.10.2011року та від 15.03.2013року, якими передбачено, що за несвоєчасне внесення плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 293грн.55коп. за період прострочки з 21.02.2013року по 20.08.2013року заявлена позивачем обґрунтовано і ця сума також підлягає стягненню.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого виник спір в суді.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити суду невідомі на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон, Бериславське шоссе, 1 на розрахунковий рахунок 26003301012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457, ідентифікаційний код 00131771 - 101грн.13коп. 3% річних, 293грн. 55коп. пені, 1270грн.50коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 7271грн.28коп. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 вересня 2013року.

Суддя З.І. Ємленінова