Рішення № 33691521, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13741/13 17.09.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"

до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп"

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 29 083,50 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Ємельянов В.Р. - представник по довіреності № 3354 від 28.02.2013 року

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" та публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 29 083,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 27.08.2010 року по справі № 3-9105/10 встановлено, що Волков О.Ю., працюючи водієм КБ ВАТ «Хрещатик», 10.08.2010 року о 18 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Академіка Заболотного, 3, керуючи автомобілем Volkswagen державний номер AA2817BE, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Nissan державний номер АА4122СК, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.2.3б, 13.1, 12.1 ПДР України. Вищевказаною постановою Волкова Олександра Юрійовича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до договору страхування транспорту № 0082.0030-2424.0982 від 08.03.2010 року, укладеного між закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "Граве Україна" та Шевченко Володимиром Миколайовичем, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Nissan X-Train» державний номер АА4122СК.

Згідно страхового акту № СНТ/0082.0030-2424.0982/1 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, сума страхового відшкодування складає 26 262,02 грн. На підставі заяви, страхувальнику виплачено страхове відшкодування в розмірі 26 262,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13926 від 01.10.2010 року.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Transporter державний номер AA2817BE, застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Плюс", правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп", згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3013446 з терміном дії з 21.05.2010 року до 20.05.2011 року.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, "Страхова компанія "Граве Україна" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн., пені в розмірі 2 633,59 грн., інфляційних витрат в розмірі 74,97 грн. та 3 % річних в розмірі 74,13 грн., а також про стягнення з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 1 272,02 грн. страхового відшкодування та 38,79 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13741/13, розгляд справи призначено на 09.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року.

В судове засідання 17.09.2013 року з'явився представник відповідача-2 та підтримав подану через відділ діловодства господарського суду заяву про відкладення розгляду справи з метою надання часу для викладення у письмовій формі правової позиції по суті справи.

Розглянувши подану заяву про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що обставини викладені в заяві не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач-2 з моменту порушення провадження у справі мав можливість скористатись правами наданими сторонам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того представник відповідача-2 надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явились вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки повноважних представників позивача та відповідача-1 суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 27.08.2010 року по справі № 3-9105/10 встановлено, що Волков О.Ю. 10.08.2010 року о 18 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Академіка Заболотного, 3, керуючи автомобілем Volkswagen державний номер AA2817BE, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Nissan державний номер АА4122СК, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.2.3б, 13.1, 12.1 ПДР України.

Вищевказаною постановою Волкова Олександра Юрійовича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАПУ та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до договору страхування транспорту № 0082.0030-2424.0982 від 08.03.2010 року, укладеного між закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "Граве Україна" та Шевченко Володимиром Миколайовичем, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Nissan X-Train» державний номер АА4122СК.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АА № 556097, що закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна" (ідентифікаційний код 192403047) перейменоване в приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна" (ідентифікаційний код 192403047).

Відповідно до звіту № 0297 про оцінку автомобіля Nissan X-Train 2.0і держномер АА4722СК, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Nissan X-Train 2.0і держномер АА4122СК, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 21 885,03 грн., крім того ПДВ складає: 4 377,00 грн.

Згідно страхового акту № СНТ/0082.0030-2424.0982/1 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, сума страхового відшкодування складає 26 262,02 грн.

На підставі заяви, страхувальнику виплачено страхове відшкодування в розмірі 26 262,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13926 від 01.10.2010 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Transporter державний номер AA2817BE, застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Плюс" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3013446 з терміном дії з 21.05.2010 року до 20.05.2011 року.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://www.irc.gov.ua/ua/search.html, створеного на виконання наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про створення веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 08.07.2009 р. № 123 вбачається, що товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Плюс" (ідентифікаційний код 31158052) перейменоване в товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (ідентифікаційний код 31158052).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" № 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Transporter» державний номер AA2817BE, була застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3013446, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

12.10.2010 року позивач звернувся до відповідача-1 з претензією на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 304/3, проте зазначена претензія відповідачем-1 залишена без задоволення.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент здійснення страхового відшкодування), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3013446 розмір франшизи складає 510,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 24 990,00 грн. (25 000,00 грн. (ліміт відповідальності страховика згідно полісу) - 510,00 грн. франшизи) в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з довідки МВС України № 3359 від 11.08.2010 року про дорожньо-транспортну пригоду транспортний засіб «Volkswagen Transporter» державний номер AA2817BE належить публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик", а згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 27.08.2010 року по справі № 3-9105/10 Волков Олександр Юрійович перебуває у трудових відносинах з публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик".

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 1 272,02 грн. (26 262,02 грн. (розмір страхового відшкодування)- 24 490,00 грн. (ліміт відповідальності - франшиза згідно полісу)) різниці між розміром страхової виплати та фактичним розміром збитку, в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача-1 пеню за неналежне виконання зобов'язання в розмірі 2 633,59 грн., 3 % річних в розмірі 74,13 грн. та інфляційні витрати в розмірі 74,97 грн., а також з відповідача-2 3 % річних в розмірі 38,79 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача-1 є порушенням норм чинного законодавства, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 інфляційних витрат в розмірі 74,97 грн. та 3 % річних в розмірі 74,13 грн. та про стягнення з відповідача-2 3 % річних в розмірі 38,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у зазначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 17, ідентифікаційний код 31158052) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, ідентифікаційний код 19243047) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 13 коп., інфляційні витрати в розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 97 грн. та судовий збір в розмірі 1 487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 25 коп.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, ідентифікаційний код 19364259) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, ідентифікаційний код 19243047) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 1 272 (одна тисяча двісті сімдесят два) грн. 02 коп., 3 % річних в розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 79 коп. та судовий збір в розмірі 77 (сімдесят сім) грн. 45 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.09.2013 року

Суддя С.М.Мудрий