Рішення № 33691509, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14534/13 17.09.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Супрун Віктора Петровича

до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

про стягнення 69 808,46 грн.

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Супрун В.П. (фізична особа-підприємець)

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Супрун Віктор Петрович (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (надалі - відповідач) заборгованості за Агентським договором №55/8 від 01.08.2011р. на суму 69 808,46 грн., з яких 66 803,00 грн. основного боргу, 633,50 грн. пені, 2 371,96 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором повністю не виконав, вартість наданих послуг у строки визначені Договором не оплатив.

Протягом перебування справи у провадженні суду позивачем було подано розрахунок суми пені по подвійній обліковій ставці НБУ, відповідно до якого сума пені складає 2 407,30 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Однак, позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не було подано до суду заяв чи клопотань про збільшення розміру позовних вимог, а саме суми пені, заявленої до стягнення, а тому наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми пені не може бути розцінений судом як збільшення суми позовних вимог. До того ж, позивачем у розрахунку вказано, що сума пені в розмірі 633,50 грн., розрахована відповідно до п. 8.1. Договору не перевищує суму нарахованої пені по подвійній обліковій ставці НБУ.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях забезпечив частково, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно №910/14534/13 та призначено до розгляду на 13.08.2013р.

У судовому засіданні 13.08.2013р. за клопотанням сторін у справі було оголошено перерву до 17.09.2013р. для мирного врегулювання спору.

04.09.2013р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла мирова угода разом з заявою про її затвердження.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначає однією з підстав припинення провадження у справі укладення мирової угоди сторонами і її затвердження господарським судом.

Згідно п. 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Крім того, позивачем у судовому засіданні 17.09.2013р. у зв'язку з невиконанням умов мирової угоди відповідачем було подано клопотання, відповідно до змісту якого просив не затверджувати мирову угоду та розглянути справу по суті.

Враховуючи викладене, у зв'язку з поданим позивачем вказаного клопотанням, господарський суд не приймає подану сторонами мирову угоду на затвердження.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17 вересня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013р. між позивачем (Агент (повірений) - за договором) та відповідачем (довіритель - за договором) було укладено Агентський договір № 55/8 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач доручав, а позивач зобов'язувався надавати послуги, а саме, вчиняти від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок відповідача юридичні дії, метою яких є набуття, зміна та припинення для відповідача прав та обов'язків, шляхом здійснення (укладення) угод. Наслідком укладених за участю відповідача угод стане забезпечення потреб покупців в засобах захисту рослин, мінеральних добривах, мікродобривах, насінні сільськогосподарських культур, сільськогосподарській техніці, іншій продукції виробничо-технічного призначення, яку постачає позивач та оплата покупцями їх вартості (п. 1.1. Договору). Діючи від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок відповідача, позивач зобов'язувався вчиняти юридичні дії метою яких є набуття, зміна та припинення для відповідача прав та обов'язків, шляхом здійснення угод. Наслідком виконання укладених за участю відповідача угод (виконання договору) стане забезпечення потреб покупців в засобах захисту рослин, мінеральних добривах, насінні сільськогосподарських культур, сільськогосподарській техніці та оплата покупцями їх вартості (п. 1.2. Договору), позивач також зобов'язувався надавати відповідачу послуги в сприянні укладенню угод. Наслідком цієї послуги позивача є укладення відповідачем (його представником) договорів поставки засобів захисту рослин, насіння, мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки постачальником по яких буде виступати відповідач (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1.1. Договору на виконання п. 1.1. Договору повірений від імені довірителя укладає угоди купівлі-продажу (поставки) Товару. При укладенні таких угод, обов'язковими для повіреного є умови продажу (придбання) Товару (ціна ,асортимент, умови кредитування, терміни поставки), встановлені локальними нормативними актами довірителя.

Відповідно до п. 2.5. Договору по договорах, що набрали чинності, повірений сприяє в проведенні їх оплати покупцями.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.2. Договору під час передачі-отримання результатів послуг, сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання, по одному примірнику якого зберігається у сторін.

Відповідно до п. п. 5.1.1., 5.1.2. Договору розмір винагороди за надання послуг агента (п. 1.1., 1.2. Договору) та після проведення покупцями в повній мірі оплати вартості Товару по договорах поставки, укладених агентом, останньому сплачується винагорода у розмірі, що не перевищує 7 (сім) відсотків від оплаченої покупцем ціни договору. За надання послуг, передбачених п. 1.3. Договору, довіритель виплачує агенту винагороду в розмірі, що не перевищує 7 (сім) відсотків від оплаченої покупцем ціни договору.

В п. 5.2. Договору сторони встановили форму оплати за Договором, а саме, безготівкова, шляхом перерахування коштів на рахунок агента.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами на виконання умов Договору, без будь-яких претензій щодо якості наданих послуг, були підписані та скріплені печатками сторін наступні акти: акт передачі-отримання наданих послуг від 30.09.2011р. на суму 5 000,00 грн., акт передачі-отримання наданих послуг від 30.12.2011р. на суму 10 000,00 грн., акт передачі-отримання наданих послуг від 18.04.2012р. на суму 129 789,00 грн., акт передачі-отримання наданих послуг від 24.12.2012р. на суму 35 000,00 грн., на загальну суму 179 789,00 грн.

Згідно п. 5.3.1. Договору кошти, зазначені п. 5.1. Договору перераховуються довірителем в десятиденний строк після настання всіх та кожної із наступних подій: отримання товару покупцями; здійснення покупцями товару повної оплати його вартості (надходження грошових коштів на рахунок довірителя, передача останньому іншого майна в рахунок оплати вартості товару), та підписання сторонами договору (або їх представниками) акта передачі-отримання послуг.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 112 986,00 грн. (копії виписок по рахунку за 22.09.2011р., 25.10.2011р., 16.12.2011р., 21.09.2012р., 23.11.2012р. у справі), повну вартість наданих позивачем послуг у строки передбачені Договором не оплатив, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість 179 789,00 грн. (повна вартість наданих послуг) - 112 986,00 грн. = 66 803,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем було вручено під підпис відповідача претензію на суму 66 803,00 грн. (копія претензії разом зі вхідним номером та датою відповідача у справі). Вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 66 803,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення суму пені в розмірі 633,50 грн. та суму 3 % річних в розмірі 2 371,96 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.1. Договору у випадку несвоєчасного виконання обов'язків по оплаті належних повіреному сум, довіритель сплачує за кожен день прострочення пеню у розмірі 0,01 (одна сота) % від простроченої з оплатою суми.

Згідно з ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Позивачем у позовних матеріалах наведений розрахунок пені згідно акту передачі-отримання наданих послуг від 24.12.2012р. на суму 35 000,00 грн., відповідно до якого сума пені визначається наступним чином:

35 000,00 грн. (вартість наданих послуг) * 0,01 % (розмір пені, передбачений п. 8.1. Договору) * 181 (кількість днів відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) = 633,50 грн.

Зважаючи на заявлені вимоги в цій частині, судом встановлено, що розмір пені, розрахований позивачем не перевищує її розмір за розрахунком суду та не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, а відтак - вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом виявлено, що позивач нараховує 3% річних на всю суму заборгованості, а не за кожним актом окремо, при цьому позивачем не враховано здійснених відповідачем оплат по Договору, а також те, що у 2012р. - 366 днів, а в 2013р. 365 днів, а тому суд проводить власні розрахунки 3 % річних.

Сума 3 % річних за актом передачі-отримання наданих послуг від 18.04.2012р. становить 129 789,00 грн. (вартість наданих послуг) * 3 % : 366 (кількість днів у 2012р.) * 147 (кількість днів прострочення оплати з 28.04.2012р. по 21.09.2012р.) = 1 563,85 грн.

Сума 3 % річних за актом передачі-отримання наданих послуг від 18.04.2012р. становить 129 789,00 грн. (вартість наданих послуг) - 62 986,00 грн. (часткова оплата вартості наданих послуг) * 3 % : 366 (кількість днів у 2012р.) * 63 (кількість днів прострочення оплати з 22.09.2012р. по 23.11.2012р.) = 344,97 грн.

Сума 3 % річних за актом передачі-отримання наданих послуг від 18.04.2012р. становить 129 789,00 грн. (вартість наданих послуг) - 62 986,00 грн. - 35 000,00 грн. (часткова оплата вартості наданих послуг) * 3 % : 366 (кількість днів у 2012р.) * 38 (кількість днів прострочення оплати з 24.11.2012р. по 31.12.2012р.) = 99,06 грн.

Сума 3 % річних за актом передачі-отримання наданих послуг від 18.04.2012р. становить 129 789,00 грн. (вартість наданих послуг) - 62 986,00 грн. - 35 000,00 грн. (часткова оплата вартості наданих послуг) * 3 % : 365 (кількість днів у 2013р.) * 184 (кількість днів прострочення оплати з 01.01.2013р. по 03.07.2013р.) = 480,96 грн.

Сума 3 % річних за актом передачі-отримання наданих послуг від 24.12.2012р. становить 35 000,00 грн. (вартість наданих послуг) * 3 % : 365 (кількість днів у 2013р.) * 182 (кількість днів прострочення оплати з 03.01.2013р. по 03.07.2013р.) = 523,56 грн.

З урахуванням викладеного, сума 3 % річних за вказаними актами передачі-отримання наданих послуг становить 3 012,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає сума 3 % річних в розмірі 2 371,96 грн., заявлена позивачем до стягнення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги в справі №910/14534/13 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача суми основного боргу в розмірі 66 803,00 грн., 633,50 грн. пені та 3 % річних у розмірі 2 371,96 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (ідент. код 13980201, адреса: вул. Ак. Заболотного, 152, м. Київ, 03680) на користь Фізичної особи-підприємця Супрун Віктора Петровича (ідент. номер 1926402899, адреса: вул. Вокзальна, 31, кв. 17, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська обл., 08631) 66 803,00 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот три гривні 00 коп.) основоного боргу, 633,50 грн. (шістсот тридцять три гривні 50 коп.) пені, 2 371,96 ( дві тисячі триста сімдесят одну гривню 96 коп.) 3 % річних та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя С.М. Морозов