Рішення № 33691115, 13.09.2013, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/884/13-ц

Номер провадження 2/580/283/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2013 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого -судді Чхайло О. В.,

при секретарі - Сивоконь А.І.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Данечкіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: виконавчий комітет Лебединської міської ради про визнання договорів іпотеки недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2, мати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, опікуном яких на даний час являється позивачка.

16.05.2008 року та 25.06.2008 року між ОСОБА_8, батьком ОСОБА_2, та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитні договори, у забезпечення виконання яких було укладено договори іпотеки, згідно яких в іпотеку передано житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Позивачка вважає, що дані договори іпотеки укладено з порушення вимог закону, оскільки на той час в зазначеному помешканні проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 зі своїми малолітніми дітьми. При цьому, на час укладення договорів ОСОБА_2 була непрацездатною, оскільки з 05.05.2005 року по день смерті являлася інвалідом І групи, чим порушено її законні права та інтереси.

Тому позивачка просила визнати договір іпотеки від 16.05.2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 2043 та договір іпотеки від 25.06.2008 року, зареєстрований у реєстрі під № 2710, цегляного житлового будинку, загальною площею 286,2 кв. м., житловою площею 115,3 кв. м. з надвірними спорудами, розташований на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,2460 га по АДРЕСА_1, недійсними.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві. Зазначила, що при укладенні договорів іпотеки відповідачі зобов'язані були врахувати те, що донька ОСОБА_8 являлася інвалідом, була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1, а тому мала певні права щодо даного майна.

Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" проти позову заперечив, пославшись на те, що іпотекодавцем за оскаржуваними договорами є ОСОБА_8, єдиний власник предмета іпотеки. На час укладення договорів він не мав малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, а відповідно були відсутні підстави для отримання згоди органів опіки та піклування. Малолітні онуки ОСОБА_8 мали матір, яка не була власником будинку, а наявність у неї І групи інвалідності не збільшує прав її дітей та не припиняє її материнських прав та обов'язків, отже не робить її дітей дітьми іншої людини. Крім цього, під час укладання договорів ОСОБА_8 надав банку дані про те, що він є одинокий. Також він заявляв та гарантував, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та непрацездатні особи. Представник відповідача послався і на те, що мається рішення Апеляційного суду Сумської області від 04.12.2012 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання договорів іпотеки від 16.05.2008 року та 25.06.2008 року недійсними.

Тому просив у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні вимоги ОСОБА_5 визнав.

ОСОБА_8, допитаний як свідок, в судовому засіданні показав, що його дочка ОСОБА_2 на момент укладення договорів, а саме травень-червень 2008 року була непрацездатною в зв'язку з тяжкою хворобою і їй потрібна була пересадка печінки. Таких коштів у нього не було, а тому він звернувся за оформленням кредитів до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Погашав заборгованість він до того часу поки банк не змінив відсоткову ставку. Після цього він деякий час іще сплачував кошти, але в послідуючому не зміг цього робити. Він декілька разів звертався до банку щодо можливості вирішення зазначеного питання позасудовим порядком, але банк відмовлявся йти на поступки. Також зазначив, що на час укладення вищевказаних договорів його дочка з дітьми була зареєстрована і фактично проживала в будинку по АДРЕСА_1. Коли він укладав договори, то надавав всі необхідні документи втому числі і будинкову книжку, де вказано було про те, що за зазначеною адресою значиться зареєстрованою його дочка, але банк цим питанням не цікавився. Він також надав довідку, де вказано було про те, що він одинокий. Він дійсно на той час був одинокий, так як на той час його дружина померла і він був не одружений.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Лебединської міської ради в судовому засіданні зазначила, що дана позовна заява задоволенню не підлягає, оскільки права малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з боку банка порушені не були.

Вислухавши представника позивачки, представника відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідача - ОСОБА_8, представника третьої особи, ОСОБА_8, допитаного як свідка, та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини щодо укладання правочинів, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, так як в судовому засіданні було встановлено наступне.

Позивачка відповідно до рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради № 24 від 17.02.2010 року (а.с. 14) в даний час являється опікуном малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також опікуном над їх житлом та майном.

Мати дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, що вбачається з свідоцтва про смерть (а.с. 9).

Із 05.05.2005 року по день своєї смерті остання була інвалідом І групи, потребувала постійного стороннього догляду, що стверджується виписками із актів огляду МСЕК та посвідченням (а.с. 10, 11-12, 13). Дані обставини також не оспорюються та не заперечуються і з боку відповідачів.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року особи визнані інвалідами є непрацездатними громадянами.

Таким чином, починаючи з 05.05.2005 року ОСОБА_2 являлася непрацездатною особою.

В цей час ОСОБА_8, батько померлої ОСОБА_2, уклав з ПАТ «Раффайзен Банк Аваль» два договори іпотеки нерухомого майна від 16.05.2008 року та від 25.06.2008 року (а.с. 22-27, 28-33), згідно яких в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами передав банку в іпотеку належний йому житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1.

На час укладення даних договорів ОСОБА_2 разом зі своїми малолітніми дітьми значилася зареєстрованою та проживала за вищевказаною адресою, що показав в судовому засіданні ОСОБА_8, допитаний як свідок, а також даний факт стверджується записами в будинковій книзі (а.с. 16-21) та карткою обліку (а.с. 15). Отже, ОСОБА_2 разом з дітьми мала право користуватися цим житловим приміщенням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ухвалюючи рішення, суд приймає до уваги те, що на час укладання оспорюваних правочинів - договорів іпотеки від 16.05.2008 року та від 25.06.2008 року ОСОБА_8 мав непрацездатну доньку, інваліда І групи, яка за висновком огляду МСЕК, починаючи з 05.05.2005 року потребувала постійного стороннього догляду.

Зі змісту ч. 6 ст. 203 ЦК України випливає, що батьки не можуть вчиняти правочини, які суперечать інтересам їх непрацездатних дітей.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 мала право користуватися житловим приміщенням по АДРЕСА_1, бо була зареєстрованою за даною адресою, мала право на спадкування майна після свого батька ОСОБА_8, у разі його смерті, а також як інвалід мала право на обов'язкову частку в його спадщині в тому числі і на частину домогосподарства по АДРЕСА_1.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

В судовому засіданні ОСОБА_8, допитаний як свідок, показав, що коли укладалися договори іпотеки, він надавав банку дані про те, що за зазначеною адресою значиться зареєстрованою його дочка. При цьому встановлено, що станом на травень-червень 2008 року ОСОБА_2 уже мала статус непрацездатної особи, але, незважаючи на це, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» при укладенні договорів не врахувало ні її прав, ні її думки як заінтересованої особи щодо можливості укладення таких угод.

Тому суд приходить до висновку, що договори іпотеки від 16.05.2008 року та від 25.06.2008 року були укладені всупереч інтересам непрацездатної ОСОБА_2, тобто з порушенням вимоги ч. 6 ст. 203 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує і те, що малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в зв'язку зі смертю матері матимуть право на спадкування частки спадщини свого діда ОСОБА_8 (після його смерті), яка належала б ОСОБА_2 за законом, якби вона була жива на час відкриття спадщини, в тому числі і на будинок (частину будинку) по АДРЕСА_1 (ч. 1 ст. 1266 ЦК України спадкування за правом представлення), але оскаржувані правочини перешкоджатимуть їм реалізувати своє право.

Отже, з вищенаведеного випливає те, що укладенням договорів іпотеки від 16.05.2008 року та від 25.06.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 були порушені права та інтереси ОСОБА_2 та інтереси її правонаступників - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а тому такі договори підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV від 05.06.2003 року внаслідок визнання договорів недійсними іпотека за даними договорами припиняється.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 39 ЦПК України, , ст.ст. 71, 203, 209, 215, 216 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку»;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_5 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: виконавчий комітет Лебединської міської ради про визнання договорів іпотеки недійсними задовольнити.

Визнати недійсним укладені між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 договір іпотеки від 16.05.2008 року зареєстрований у реєстрі за № 2043 та договір іпотеки від 25.06.2008 року зареєстрований у реєстрі під № 2710 іпотеки цегляного житлового будинку, загальною площею 286,2 кв. м., житловою площею 115,3 кв. м. з надвірними спорудами розташований на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,2460 га по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Чхайло О. В.