справа № 1412/2211/12
Провадження №2/487/614/13
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Андрощука В.В., при секретарі Забродській Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (як позичальника) і ОСОБА_2 (як поручителя на підставі договору поруки №SR-400/150/2007 від 04.06.2007 року) про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №СL-400/071/2007 від 04.06.2007 року, виниклої станом на 22.11.2011 року, в сумі 282300,00 грн. (заборгованість за кредитом - 243643,42 грн; заборгованість по сплаті відсотків - 31760,265 грн; пеня - 6896,31 грн.), а також судових витрат в сумі 2823,00 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідачі не виконують належним чином зобов'язання по виплаті кредиту, який було надано ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №СL-400/071/2007 від 04.06.2007 року ЗАТ «ОТП Банк», змінившим в подальшому свою назву на ПАТ «ОТП Банк» та за умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору відступлення права вимоги від 10.12.2010 року відступившого свої права за кредитним договором та договором поруки ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
В процесі розгляду справи представник позивача збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №СL-400/071/2007 від 04.06.2007 року станом на 26.04.2012 року в сумі 1283895,53 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 243741,07 грн; заборгованість по сплаті відсотків - 31772,993 грн; пеня - 1008381,47 грн.), а також судові витрати в сумі 3219,00 грн. В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаюсь на ст.ст.590, 613, 614 ЦК України, п.7 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» та на ті обставини, що позивач в порушення даних норм права відмовився прийняти належне виконання зобов'язань, запропоноване боржником, а отже має місце прострочення кредитора.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. В своїй заяві на адресу суду від 06.07.2012 року просила про розгляд справи без її участі.
Вислухавши пояснення учасників процесу в обґрунтування своїх доводів і заперечень, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Встановлено, що 04 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», який змінив назву на ПАТ «ОТП Банк» (у відповідності до ст.1 нової редакції статуту ЗАТ «ОТП Банк», зареєстрованої НБУ 01.11.2006 року, реєстраційний № 273), був укладений кредитний договір №СL-400/071/2007 (далі - кредитний договір).
Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_1 отримав від позивача кредит у розмірі 67000,00 доларів США на придбання автомобіля марки Mazda CX 9, строком до 04.06.2013 року зі сплатою за користування кредитом фіксованої процентної ставки 11,99% річних.
04.06.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, було укладено два договори, а саме: 1) договір поруки № SR-400/150/2007, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2, згідно якого остання виступила поручителем за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором та зобов'язалася відповідати в повному обсязі таких зобов'язань солідарно з ОСОБА_1; 2) договір застави автотранспортного засобу №PCL-400/223/2007, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, згідно якого останній передав Банку в заставу автомобіль - Mazda CX 9, реєстраційний НОМЕР_1 рік випуску 2007, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (далі - Автомобіль).
10.12.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, за якими ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором та договором поруки.
Згідно наданому суду позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26.04.2012 року складає 1283895,53 грн., з яких: тіло кредиту - 30514,55 даларів США, що в еквіваленті до гривні за курсом НБУ станом на 26.04.2012 року 7,9877 гривень за 1 долар США складає 243741,07 грн; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 3977,74 доларів США, що в еквіваленті до гривні за курсом НБУ станом на 26.04.2012 року 7,9877 гривень за 1 долар США складає 31772,993 грн; пеня, нарахована за період з 27.04.2011 року по 26.04.2012 року - 1008381,47грн.
Крім того, встановлено, що 10 грудня 2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 здійснено виконавчий напис № 2696 про звернення стягнення на вище зазначений автомобіль, належний ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 224234,65 грн.
Постановою державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Заводський ВДВС ММУЮ) від 22.01.2009 року було відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного виконавчого напису, а також у процесі його виконання у примусовому порядку описано і арештовано вказаний автомобіль, визначено його експертну оцінку - експертом ТОВ «Українська експертна група» Антоновим В.О. станом на 29.09.2009 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2011 року вище вказана експертна оцінка автомобіля визнана недійсною, а Заводський ВДВС ММУЮ зобов'язано прийняти до провадження при проведенні виконавчих дій по примусовому виконанні виконавчого напису №2996 від 10.12.2008 року, висновок №7587 автотоварознавчої експертизи, проведеної 06.06.2011 року експертом Миколаївського відділення Одеського НДІ судових експертиз, відповідно до якого вартість спірного автомобіля на момент його огляду складає 208368,84грн.
З вище викладеного вбачається, що вартість автомобіля, якою суд зобов'язав керуватися Заводський ВДВС ММУЮ при проведенні виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого напису була достатня для погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Відповідно до п.7 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
У процесі слухання справи, на підставі наданих доказів та пояснень, судом встановлено, що позивач як особа, що бере участь у виконавчому провадженні, в порушення вимог вище зазначеної норми права, протягом тривалого часу не прийняв жодних мір для реалізації автомобіля, не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця, що свідчить про його згоду з ними.
Відповідно до ст.613 ч.1 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного
законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв
ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого
обов'язку.
Дії відповідача ОСОБА_1, які полягали у тому, що останній приймав участь у виконавчому провадженні (подання до суду скарги для визначення дійсної оцінки автомобіля), не намагався уникнути відповідальності, віддав позивачу правовстановлюючі документи на автомобіль для можливості оформити його реалізацію, а в подальшому і безпосередньо і сам автомобіль, суд сприймає як такі, що свідчать про бажання боржника виконати свої зобов'язання у повному обсязі та належним чином.
Крім того, встановлено, що на утриманні відповідача ОСОБА_1 перебуває онкологічно хворий син, який потребує великих коштів на лікування. Даний факт значним чином впливає на фінансове положення боржника, у зв'язку з чим той, передбачаючи свою подальшу неспроможність погашати кредитну заборгованість, неодноразово звертався до позивача з заявами щодо зарахування автомобіля у рахунок її погашення .
З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що позивач не вчинив необхідних дій, що випливають як із суті зобов'язання, із вимог закону, так і із звичаїв ділового обороту щодо прийняття належного виконання зобов'язань боржником ОСОБА_1, що у подальшому призвело до значного збільшення розміру кредитної заборгованості, і зокрема пені.
Відповідно до ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.554ЦК України та договору поруки відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
При розрахунку кредитної заборгованості, а саме тіла кредиту, що підлягає стягненню з відповідачів, суд приймає до уваги висновок про ринкову вартість автомобіля, здійснений оцінювачем ОСОБА_4 відповідно до якого вартість автомобіля на 31.01.2013 року складає 168654,82 грн., та вважає за необхідне стягнути з відповідачів у солідарному порядку 75086,25 грн. заборгованості за тілом кредиту (243741,07 грн. - 168654,82 грн. = 75086,25 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.4. ст.613 ЦК України, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Враховуючи вище вказані норми права та ті обставини, що докази вини боржника ОСОБА_1 у виникненні заявленої у позові заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та пені відсутні, а відповідач відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, довів відсутність своєї вини у порушенні таких зобов'язань, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів процентів та пені.
Також на підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за Кредитним договором №СL-400/071/2007 від 04.06.2007р. в розмірі 75086,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 375,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 375,43 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва у порядку та строки, передбачені ст.ст.294-296 ЦПК України.
СУДДЯ В.В. АНДРОЩУК
Судове рішення № 33689960, Заводський районний суд м. Миколаєва було прийнято 16.05.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 1412/2211/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: