Вирок № 33687375, 18.07.2013, Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 1305/1978/12 1/441/17/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2013 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Карапінка І.Р.

прокурора Здзеба А.І.

захисника ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рудки, Самбірського району, Львівської обл., українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, невійськовозобов'язаного, одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_1,

за ч. 1 ст. 191 КК України, суд -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, 28.02.2012 р., о 00.15 год., працюючи водієм у ФОП ОСОБА_4, при виконанні своїх трудових обов'язків, на автозаправній станції WOG в с. Баличі, Мостиського району, Львівської області, у власні три полімерні каністри, заправив 80 л. дизельного палива, провів оплату в сумі 796 грн., використавши розрахункову банківську картку, призначену для оплати на автозаправних станціях за паливо для ввіреного йому автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом д.н.з. НОМЕР_3, належну ФОП ОСОБА_4, чим привласнив ввірене йому майно, привласнені 80 л дизельного палива на суму 796 грн. перевіз на територію підприємства ФОП ОСОБА_4, по АДРЕСА_2, де при перевантаженні в автомобіль марки Фольксваген ЛТ-35, належний ОСОБА_5, був затриманий.

Підсудний ОСОБА_3 в суді вину у вчиненому не визнав та показав, що в період інкримінованих йому дій працював водієм у ФОП ОСОБА_4, був матеріально-відповідальною особою, 27 лютого 2012 р. вантажівкою DAF д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом д.н.з. НОМЕР_3 повертався з рейсу з р. Польща. На території України на автозаправній станції WOG в с. Баличі, Мостиського р-ну, Львівської обл., за кошти з розрахункової картки ФОП ОСОБА_4 у належні йому три полімерні каністри заправив 80 л. дизельного палива на суму 796 грн., відвіз їх на територію ФОП ОСОБА_4 у АДРЕСА_2, де почав переносити особисті речі у автомобіль Фольцваген ЛТ-35, належний його батькові ОСОБА_5, який приїхав за ним, в цей час до нього підійшов ОСОБА_7, витягнув з його вантажівки три каністри з дизельним паливом, вважає, що дизельне паливо не привласнював, умислу на їх привласнення не мав, не ховався, просить його виправдати, та у задоволенні цивільного позову відмовити.

Незважаючи на невизнання вини підсудним ОСОБА_3, його винуватість доводиться зібраними у справі доказами.

Показами в суді потерпілої ОСОБА_4 про те, що як ФОП займається автомобільними перевезеннями в Україні та за кордоном, ОСОБА_3, в період 29 грудня 2006 р. - 28 лютого 2012 р. працював в її підприємстві водієм, з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, 28 лютого 2012 р., о 00.15. год. на території підприємства в м. Городок, він з вантажівки DAF д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом д.н.з. НОМЕР_3, якою керував та повертався в той день з рейсу, витягнув та перемістив у автомобіль свого батька ОСОБА_5 три полімерні каністри з дизельним паливом, які наповнив за рахунок її коштів з її розрахункової картки № НОМЕР_4, яку вона йому видала для здійснення заправок пальним у рейсах, виключно для використання в робочих цілях, а не для власних потреб, після проведеної на підприємстві інвентаризації недостача дизельного палива становила 80 л на суму 796 грн., після чого водія ОСОБА_3 з роботи звільнила, при обранні покарання покладається на розсуд суду, її цивільний позов на суму 796 грн., просить задоволити.

Із особистої заяви ОСОБА_4 від 26.03.2012р. (а.с. 4) вбачається, що 28.02.2012р. ОСОБА_3 було привласнено 80 л, належного їй, дизельного палива на суму 796 грн.

Із протоколу огляду місця події від 26.03.2012р. з фото таблицею до нього (а.с. 6-11) видно, таким є територія підприємства ФОП ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, де, перед будівлею знаходяться три полімерні каністри, ємкістю по 25 літрів кожна, одна каністра, повністю заповнені рідиною із специфічним запахом дизельного палива.

Згідно трудового договору від 29.12.2006р., копії трудової книжки ОСОБА_3, довідки б/н від 26.03.2012 р. (т1, а.с. 26, 27, 21), ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_4 прийнятий на роботу на посаду водія, за ним закріплений транспортний засіб - автомобіль - марки DAF д.н.з. НОМЕР_2.

Із Довідки № 153 від 10.04.2012 р. ФОП ОСОБА_4, копії квитанції АЗС №38 Шегині від 27.02.2012 р. по карті № НОМЕР_4 (т1, а.с. 23, 24) видно, що картка на заправку ПММ WOG № НОМЕР_4 є власністю ФОП ОСОБА_4, 27.02.2012 р. ввечері, нею було оплачено 80 л. дизельного палива на суму 796 грн., д.н.з. автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Згідно Акту інвентаризації залишків ПММ станом на 28.02.2012 р. у ФОП ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 47) комісією виявлено недостачу дизельного палива в кількості 80 л.

Із протоколу огляду речових доказів з фото таблицею до нього (Т.1 а.с. 124) та оглянутих в суді речових доказів видно, що такими є три полімерні каністри білого кольору, з рідиною специфічного запаху і кольору дизельного палива, по 26,6 л. в кожній.

Згідно висновку експерта № 3/681 від 14.06.2012 р. (т.1 а.с. 139, 140) рідина, надана на дослідження, є дизельним паливом.

Показами в суді свідка ОСОБА_7, інженера-механіка ФОП ОСОБА_4, який показав, що займається також складанням та здачею звітів, помічав, що ОСОБА_3 невчасно звітував за витрачене паливо, кошти часто знімав для себе, наглядав за ним, в той день бачив його на автозаправці WOG, як він заправляє паливо в каністри , їхав за ним на територію підприємства, бачив, як підсудний переносив каністри в автомобіль Фольксваген ЛТ-35, білого кольору, зупинив його, на його ОСОБА_3 запитання відповів, що ці каністри його власність та наповнені за власний кошт, потім зізнався, що наповнив їх за кошти ФОП ОСОБА_4, з її картки, після проведення інвентаризації підтвердили недостачу 80 л. дизпалива на 769 грн., вилучені каністри зберігаються у ФОП ОСОБА_4

Показами в суді свідка ОСОБА_10 про те, що 27-28.02.2012 р. був з ОСОБА_7, бачив як підсудний ОСОБА_3 на автозаправній станції WOG в с. Баличі, Мостиського району, Львівської області наповнив три каністри дизельним паливом, привіз їх на території ФОП ОСОБА_4 в м. Городок та перевантажував в автомобіль марки Фольксваген, бачив, як переставив дві каністри, коли переставляв третю - його затримав ОСОБА_7

Показами в суді свідка ОСОБА_11, охоронця в ФОП ОСОБА_4, який теж показав, що бачив 2 каністри з дизельним паливом в автомобілі Фольксваген ЛТ-35, належному батькові підсудного.

Оголошеними в суді показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_6 (т.1 а.с. 79-80, 81-82, 90, 91, 92, 189-190, 191-192, 193-194, 202-203, 204-205, 206-207, 208-209, 210-211, 214-215), які є водіями ФОП ОСОБА_4, та показали, що при виконанні транспортних перевезень заправляються паливом за кошти ФОП ОСОБА_4, з заправних розрахункових пластикових карток, про що потім звітують, виключно в бак автомобіля, полімерні каністри не перевозять.

Таким чином, суд вважає, що вина підсудного доведена в повному об'ємі, оскільки він привласнив чуже майно, яке було йому ввірене, його дії суд кваліфікує за ознаками ч.1 ст. 191КК України.

Суд виключає із обвинувачення покликання на те, що підсудний ОСОБА_3 під час інкримінованих йому дій був матеріально-відповідальною особою, оскільки згідно Переліку посад і робіт, затвердженого Постановою Держкомпраці СРСР і Секрітаріату ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 447/24 (чинного на території України відповідно до постанови ВР України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ) посада водія, а також робота водієм не передбачає укладення договору про повну матеріальну відповідальність, а отже само по собі укладення договору про повну матеріальну відповідальність із ОСОБА_3 жодного правового наслідку не має.

Щодо твердження підсудного ОСОБА_3 в суді про те, що інкримінованого йому привласнення чужого майна не вчиняв, то такі спростовуються матеріалами кримінальної справи, показами потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_7, під час досудового слідства та в суді, оголошеними в суді показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_6, наведені вище, яким не вірити в суду немає підстав.

Так, із показів самого підсудного ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в суді, вбачається, що він сам не заперечив, що дійсно за кошти ОСОБА_4 наповнив дизельним паливом три полімерні каністри, привіз їх на територію ФОП ОСОБА_4 та перевантажував у власний автомобіль.

Згідно показів в суді потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_7 та оголошених в суді показів свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_6 (т.1 а.с. 79-80, 81-82, 90, 91, 92, 189-190, 191-192, 193-194, 202-203, 204-205, 206-207, 208-209, 210-211, 214-215), Акту Інвентаризації станом на 28.02.2012 р. (т.1 а.с. 47), каністри з паливом перевозити в автомобілі водіям заборонено, потреби у їх наповненні водій ОСОБА_3 не мав, в баку його автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_2 DAF на момент його повернення з рейсу 28.02.2012 р. залишилось 301 л дизельного палива, дозволу на використання розрахункової картки для власних потреб йому ОСОБА_4 не давала.

Показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які в суді теж показали, що бачили як підсудний ОСОБА_3 переніс дві каністри із автомобіля DAF, на якому приїхав з рейсу у автомобіль Фольксваген ЛТ-35, білого кольору, із третьою був затриманий ОСОБА_7

Отже, доводи підсудного ОСОБА_3 про те, що умислу на привласнення дизельного палива в розмірі 80 л на суму 796 грн., з огляду на вищенаведене, суд оцінює критично.

Розглянувши цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 796,00 грн. (Т 2, а.с 13-15) суд приходить до переконання про відмову в його задоволенні, мотивуючи це наступним.

Так, в суді достатньо встановлено, що ОСОБА_3, 28.02.2012 р., о 00.15 год., працюючи водієм у ФОП ОСОБА_4, при виконанні своїх трудових обов'язків, на автозаправній станції WOG в с. Баличі, Мостиського району, Львівської області, у власні три полімерні каністри заправив 80 л. дизельного палива, провів оплату в сумі 796 грн., використавши розрахункову банківську картку, призначену для оплати на автозаправних станціях за паливо для ввіреного йому автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом д.н.з. НОМЕР_3, належну ФОП ОСОБА_4, чим привласнив ввірене йому майно, привласнені 80 л дизельного палива на суму 796 грн. перевіз на територію підприємства ФОП ОСОБА_4, по АДРЕСА_2, де при перевантаженні в автомобіль марки Фольксваген ЛТ-35, належний ОСОБА_5, був затриманий.

Із Постанови про визнання речовим доказом та приєднання до кримінальної справи речового доказу від 28.04.2012 р., розписки потерпілої ОСОБА_4 від 28.04.2012 р. (т.1 а.с. 121,126) вбачається, що три полімерні каністри, заповнені рідиною з специфічним запахом дизельного палива приєднані до матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191 КК України в якості речового доказу, та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4

Згідно висновку експерта № 3/681 від 14.06.2012 р. (т.1 а.с. 139, 140) рідина, яка міститься в полімерних каністрах, є дизельним паливом.

Оглянувши в суді речовий доказ - три полімерні каністри, заповнені дизельним паливом, суд переконався, що такі є в наявності, свої первинні якості і властивості не втратили, опломбовані та неушкоджені зберігаються у потерпілої, є речовим доказом, який, у відповідності до ст.81 КПК, при постановленні вироку підлягає поверненню законному володільцю - ОСОБА_4

За наведеного, підстав для стягнення матеріальної шкоди в сумі 796 грн. суд не вбачає, а тому у задоволенні цивільного позову - відмовляє.

Обираючи покарання підсудному, суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, те, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, характеризується позитивно, має утриманців, потерпіла не настоює на суворому його покаранні, та обирає таке у виді штрафу, без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та займатись адміністративно-господарською діяльність.

Речові докази (т.1 а.с.125), в порядку ст. 81 КПК України, - слід повернути їх законному володільцю - потерпілій ОСОБА_4

Судові витрати за проведення експертного дослідження в справі (т.1 а.с. 138) - стягнути із підсудного ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу на п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн.).

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 про стягення із ОСОБА_3 796 грн. матеріальної шкоди (т2, а.с. 14-15) - відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити (т.1 а.с 96) - підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі (т.1 а.с.125): три полімерні каністри, білого кольору, заповнені дизельним паливом в кількості 80 л - повернути ФОП ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. № НОМЕР_6) в користь НДЕКЦ при ГМВС України у Львівській області (банк одержувача: ГУДК у Львівській області, рахунок № 31259272210042, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25575150) 294,00 грн. витрат за проведення експертного дослідження в справі (т.1, а.с 138).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Перетятько О.В.