Вирок № 33686500, 16.09.2013, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

16.09.2013

Провадження № 1-кп/337/4/2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

в складі: головуючого судді Кучерук І.Г.

при секретарі Латій В.О.

за участю прокурора Яцентюк З.В., Коваль Д.П., Черніченко І.М.

обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_1

захисника та представника обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_2

потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_3

представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, приватного підприємця, одруженого, має неповнолітню дитину, проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

в с т а н о в и в :

31.10.2012 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Гудименко в м. Запоріжжі, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи насильницький характер своїх дій, але не бажаючи настання тяжких наслідків, наніс кулаком правої руки один удар в область обличчя потерпілого, від якого потерпілий ОСОБА_3 втратив рівновагу, впав на асфальтоване покриття. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 згідно висновку експерта № 2965 від 14.12.2012 року закритий лінійний перелом правої скроневої кістки, забій головного мозку важкого ступеня з утворенням гематоми під твердою мозковою оболонкою із здавленням нею внутрішньо мозкових структур, розвитком дислокаційного синдрому, синець навколо правого ока, що в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що в той день 31.10.2012 року він з дружиною близько восьмої вечора йшов з автостоянки. Дружина пішла до магазину, а він прийшов додому взяв собак, той пудель, та гуляв з ними у районі дома №21 на газоні. Підійшла дружина, та з нею гуляли до 21-00 годин і пішли додому. Одна собака відразу побігла уперед, а інша ні. Із під'їзду вийшли два чоловіка, ОСОБА_3 був у стані алкогольного сп'яніння, вони голосно розмовляли та вели себе розв'язано. ОСОБА_3 вдарив собаку яка пробігала поруч. ОСОБА_1 пішов швидко до нього та спитав, що той робить. ОСОБА_3 намагався вдарити його пляшкою пива, та ОСОБА_1 відштовхнув його двома руками, однією у груди іншою у голову. ОСОБА_3 зробив два кроки назад, та впав на асфальтове покриття, інший чоловік взяв пляшку як биту. ОСОБА_3 намагався встати а інший чоловік агресії не виявляв. ОСОБА_1 взяв собаку та пішов до дружини і бачив, що другий чоловік виговорював ОСОБА_3 навіщо той вдарив собаку. ОСОБА_3 візуально не виглядів постраждалим, встав через кілька хвилин, ще пив пиво та розмовляв з іншим чоловіком, відповідав на його запитання. З вікна своєї квартири ОСОБА_1 бачив, що вони ще хвилин п'ять стояли розмовляли а потім пішли. Свідком подій була його дружина, інших людей в той момент не бачив. Для собаки від удару були тяжкі наслідки, її довго лікували, вона не змогла годувати цуценят. У скоєному розкаюється та вказав, що не бажав настання таких наслідків для потерпілого.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що біля дев'ятої вечора з ОСОБА_5 були вдома, подзвонив ОСОБА_6, вони вийшли купили пиво та випили його вдома у ОСОБА_6. Взяли у нього диски та вийшли на вулицю, йшли по одному. На вулиці за машини на ОСОБА_3 щось вистрибнуло та гавкнуло, він відштовхнув собаку та пішов далі. Назустріч йшов ОСОБА_1 та нічого не говорючі вдарив його, та ОСОБА_3 більше нічого не пам'ятає. Зі слів ОСОБА_5, той його відвів додому і ОСОБА_3 відмовився від виклику швидкої допомоги. Раніше ОСОБА_1 ніколи не бачив та не знає його.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що вони з ОСОБА_3 в той день пили пиво, йшли від ОСОБА_6, у якого брали диски, вийшли з під'їзду, у ОСОБА_5 була пляшка пива, та на ОСОБА_3 вибігла собака пригнула йому на ногу. ОСОБА_3 відмахнувся та вони пішли далі. Собака була маленька. Було темно, вийшов чоловік, та раптово вдарив ОСОБА_3 у челюсть, ОСОБА_3 впав та почав хрипіти. ОСОБА_5 підняв його та відвів додому. Чоловік нічого не казав. Удар був правою рукою хлесткий з підскоку. ОСОБА_3 казав, що у нього сильно болить голова. Вів ОСОБА_3 додому закинувши його руку собі на плечі. Також пояснив, що собака вибігла збоку машини.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він 31.10.2012 року біля 18 годин повернувся з роботи та біля 19 години до нього зайшли ОСОБА_3 і ОСОБА_5, він з ними поспілкувався хвилин 5-10 на східцях, та вони пішли. ОСОБА_3 був нормальний, адекватний. Щоб у когось було пиво він не бачив.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він з ОСОБА_3 десь з 12 години до 13 години 31.10.2012 року пили пиво, випили біля пів літра. На наступний ранок йому сказали, що ОСОБА_3 лежить у реанімації.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що 31.10.2012 року вечорі він бачив ОСОБА_3, та той говорив, що йому треба на роботу не у свою зміну. Коли ОСОБА_8 вийшов на роботу вранці, ОСОБА_3 не було, подзвонив йому по телефону він мне відповідав, прийшов до нього додому та подзвонив по омофону але відповіді теж не було. Об 11 годині подзвонив матері та попросив, щоб та сходила до ОСОБА_3. Мати передзвонила та розповіла, що ОСОБА_3 лежить та йому погано, також через дві години передзвонив ОСОБА_3 і сказав, що йому зле. ОСОБА_8 відпросився з роботи та прийшов до ОСОБА_3, той періодично втрачав свідомість, визвали швидку допомогу. ОСОБА_5 розповів, що ввечері ОСОБА_3 вдарили та він впав і вдарився. Також розповів, що на ОСОБА_3 кинулася собака, гавкала, ОСОБА_3 її відштовхнув та з темноти вийшов чоловік і вдарив у голову від чого ОСОБА_3 впав і вдарився об асфальт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона приїхала 06.11.2012 року у м. Запоріжжя та дізналася, що її брат лежить у лікарні, подруга дзвонила і казала, що його побили. ОСОБА_17 розмовляла з ОСОБА_1 та пой підтвердив, що вдарив рукою у голову, розмовляли з приводу сплати за лікування. Один раз ОСОБА_1 дзвонив та інтересувався у якій лікарні лежить брат, приїздив до лікарні давав 2000 грн., але їх не взяли так як сума була маленька, гроші в 1600 грн. прийшли поштовим переказом. Зараз у брата провали у пам'яті, голові болі, запаморочення. Вибачень ніяких ОСОБА_1 не висловлював.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 01.11.2012 року вона пішла на роботу та їй подзвонив зять і попросив зайти до ОСОБА_3. Свідок взяла ключі та пішла до квартири ОСОБА_3, той лежав на ліжку на боці, сказала йому, що треба йти на роботу і пішла. Потім подзвонила зятю та повідомила його про це. Далі приїхав зять, прийшли до ОСОБА_3, той марив, ніс різну маячню, викликали швидку допомогу. Швидка допомога сказала, що це отруєння і повезла його до лікарні. Вечері зять розповів, що ОСОБА_3 побили. ОСОБА_3 возили на томографію, там сказали, що у голові гематомі і необхідно робити операцію. Зі слів ОСОБА_5 собака вискочила на ОСОБА_3. Сусідка розповіла, що чоловік вийшов з темноти і ударив ОСОБА_3 і пішов додому, ОСОБА_5 підняв його та привів додому. У ОСОБА_3 був синець під оком і пухлина на підборідді.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що 31.10.2012 року домовилися зустрітися з знайомими ОСОБА_12, яких підстригала, по вул. Гудименко, 15, ті запізнилися, сказали, що між 3 та 4 під'їздами чоловік гуляв з собакою та з 4 під'їзду вийшли два парні п'яні з пивом, до них підбігла собака та один з хлопців підфутболив собаку. Хазяїн собаки зробив зауваження на нього замахнулися пляшкою пива, та хазяїн собаки відштовхнув парня і той впав. Хазяїн забрав собаку та пішов. Через два тижня на стовпі побачила об'яву про свідків конфлікту і телефон. Подзвонила та пояснила чоловіку та її запросили дати свідчення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вони з чоловіком йшли у гості до ОСОБА_11, зайшли у двір дома по вул. Гудименко, 15 та стали свідками того як з четвертого під'їзду вийшли двоє п'яних хлопців і на зустріч їм вибігла собака. Хлопець, який був вище, вдарив собаку та заскавучала, до них підійшов мужчина та запитав, що він робить. Хлопець замахнувся пляшкою, а мужчина відштовхнув парня двома руками і той впав. Інший хлопець теж хотів втрутитися, але мужчина сказав, щоб той не ліз. Собаку хлопець вдарив на дорозі там ще стояли машини, собака підбігла з богу газону. Через тижня два ОСОБА_11 сказала про повідомлення, що шукають свідків конфлікту.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що 31.10.2012 року о дев'ятій годині вечора він йшов з дружиною до знайомої ОСОБА_11, та бачив двох хлопців які вийшли з четвертого під'їзду, та вели себе дуже голосно. Пробігала чорна собака, ні на кого не борсалася, та один з хлопців її вдарив, підійшов мужчина, спитав навіщо той це зробив, у хлопця була пляшка в руках і він замахнувся нею, мужчина штовхнув парня обома руками, той впав на праву сторону. Теж свідок повідомив, що собак було двоє, та була ще жінка. Двір був освітлений, дистанція до подій інциденту складала десь 15-20 метрів.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що 31.10.2012 року вона з чоловіком домовилися вигуляти собак, чоловік чекав її на майданчику, вони гуляли, подзвонив телефон та вона відійшла поговорити. Бачила як з під'їзду вийшли два парня та пішли в їх сторону. Собака побігла в сторону під'їзду та парень її вдарив ногою. Чоловік підійшов до нього та спитав що він робить, парень замахнувся на нього пляшкою з пивом та чоловік його відштовхнув в груди, парень поточився та впав більше на спину. Вона побігла забрала собаку яку знайшла під машиною, та пішли. Коли йшли повернулася та побачила, що другий парень присів на першим, піднімав його, потім вони встали й пішли самостійно. На місці пригоди були припарковано автомобілі, та ще були якісь люди. Через п'ять днів прийшла дівчина і сказала, що вона сестра парня і той знаходиться у лікарні і йому необхідні гроші на лікування.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_15 пояснила, що при проведенні неї експертизи був присутній сам ОСОБА_3, на лівій частині обличчя у нього ушкоджень не було, були пошкодження правого ока та правої частини обличчя. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитися від падіння на правий бік з ударом правою скроневою кісткою, та це могло відбутися від падіння з висоти свого зросту на асфальтове покриття. ЧМТ виникла у результаті падіння, та малоймовірно, що це було падіння з прискоренням. Також маловирогідно, що перелом кістки у скроні міг відбутися від удару кулаком. При таких ушкодженнях, які були у ОСОБА_3, він міг самостійно пересуватися, робити рухи, говорити, та міг самостійно дійти додому.

Відповідно до висновку експерта № 2965 від 14.12.2012 року ОСОБА_3 було спричинено закритий лінійний перелом правої скроневої кістки, забій головного мозку важкого ступеня з утворенням гематоми під твердою мозковою оболонкою із з давленням нею внутрішньо мозкових структур, розвитком дислокаційного синдрому, синець навколо правого ока, що в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя. Також у ОСОБА_3 виявлені синці на тулубі, кінцівках, садна гомілок, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження у суді, дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.

Обвинувачення посилалося на те, що 31.10.2012 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Гудименко в м. Запоріжжі, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, наніс кулаком правої руки один удар в область обличчя потерпілого, від якого потерпілий ОСОБА_3 втратив рівновагу, впав на асфальтоване покриття. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 згідно висновку експерта № 2965 від 14.12.2012р. закритий лінійний перелом правої скроневої кістки, забій головного мозку важкого ступеня з утворенням гематоми під твердою мозковою оболонкою із з давленням нею внутрішньо мозкових структур, розвитком дислокаційного синдрому, синець навколо правого ока, що в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя. Синці на тулубі, кінцівках, садна гомілок, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні прокурор оголосив змінений обвинувальний акт, відповідно до якого була змінена правова кваліфікація вчиненого з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 по зміненому обвинувальному акту, вину визнав повністю та наполягав на свідченнях, які він давав суду раніше.

Разом з тим, потерпілий та його представник підтримали обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі за ч.1 ст. 121 КК України.

За клопотанням потерпілого та його представника для підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, суд допитав у судовому засіданні свідка ОСОБА_16

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона з чоловіком викликали потерпілому швидку допомогу. З сестрою ОСОБА_3 ходили до ОСОБА_1 додому, та той визнавав, що вдарив потерпілого та не розрахував. Зі слів ОСОБА_5 вона дізналася, що ввечері потерпілого вдарив чоловік у якого були собаки. ОСОБА_3 швиронув собаку, а якийсь чоловік вдарив ОСОБА_3 і той впав догори ногами і втратив свідомість. ОСОБА_5 через 10 хвилин привів його до тями та відвів додому. Дружина ОСОБА_1 працює у парикмахерській та давно знайома з ОСОБА_11, вони працюють разом. ОСОБА_1 за лікування потерпілого не сплатив.

При встановлених обставинах, оцінивши досліджені докази, пояснення свідків і учасників кримінального провадженні в їх сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена та досліджених доказів достатньо для визнання його винним.

Оскільки згідно положень діючого кримінального процесуального закону, суд зобов'язаний обґрунтовувати свої висновки лише безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, зібраними та наданими учасниками кримінального провадження, в тому числі за сприянням суду, враховуючи обставини, встановлені судом, суд приходить до вмотивованого висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України, за ознаками: необережне тяжке тілесне ушкодження.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16 не були безпосередніми очевидцями, та повідомили суду лише про наслідки конфлікту, про те що відбувалося 31.10.2012 року їм відомо тільки зі слів ОСОБА_5, а свідку ОСОБА_11 зі слів ОСОБА_13 і ОСОБА_12.

Таким чином, безпосередніми очевидцями подій, крім учасників конфлікту ОСОБА_1 і ОСОБА_3, були свідки ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Посилання представника потерпілого на те, що свідки ОСОБА_13, ОСОБА_12 давали суду неправдиві свідчення, суд не приймає до уваги, так як судом достеменно не встановлено наявності будь якої особистої зацікавленості свідків в наслідках розгляду справи, також не встановлено факту особистого знайомства даних свідків з ОСОБА_1

Суд вважає, що ОСОБА_1 наніс удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_3, про що свідчить висновок експерта № 2965 від 14.12.2012р., відповідно до якого, крім інших тілесних ушкоджень, у ОСОБА_3 виявлено синець навколо правого ока.

Розбіжності в поясненнях самого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5 стосовно механізму дій ОСОБА_1 внаслідок яких ОСОБА_3 впав, суд вважає суб'єктивним сприйняттям особами побачених дій, які не спростовують вину ОСОБА_1 в скоєному, того факту, що від дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 впав та вдарився.

Безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази, також характер, локалізація та взаєморозміщення тілесних ушкоджень, не містять достатніх даних, які б вказували на наявність наміру обвинуваченого, направленого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_3 та його представником не доведено намір обвинуваченого, передбачений законом, для визнання його винним у скоєнні злочину за умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, за ч. 1 ст. 121 КК України, за попереднім обвинуваченням, яке підтримує в суді потерпілий ОСОБА_3

Завдаючи удару в обличчя потерпілому, ОСОБА_1 не передбачав таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діяв не умисно, а з необережності, і його дії необхідно кваліфікувати як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Позицію потерпілого ОСОБА_3, наполягавшого на тому, що ОСОБА_1 умисно безпричинно наніс йому тяжке тілесне ушкодження при конфлікті, суд розцінює як суб'єктивне сприйняття ОСОБА_3 обставин які з ним виникли, а також природною образою на ОСОБА_1 за спричинення ушкодження і не відшкодування у повному обсязі заявленої шкоди.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, визнав свою провину, за місцем проживання характеризується позитивно, не знаходиться обліку у наркологічному диспансері та у психіатричній лікарні, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, також суд враховує прийняття заходів для відшкодування нанесеної шкоди потерпілому.

На підставі викладеного, оцінивши пом'якшуючі покарання обставини у сукупності, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без застосування суворих мір покарання. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідно до остаточно уточнених вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 65000 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 30234,08 грн. яка включає у тому числі витрати на лікування, харчування та втрату заробітку з посиланням на ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1192, 1195 ЦК України.

Відповідно до ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Неправомірними діями ОСОБА_1, шляхом нанесення тілесного ушкодження, потерпілому ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження, в результаті яких він змушений був лікуватися.

Відповідно до наданих письмових доказів в обґрунтування понесених затрат на лікування суд враховує затрати на проходження КТ головного мозку на суму 390 грн.(товарний чек №784 від 22.02.2013 року), так як ОСОБА_3, відповідно до витягу з історії хвороби №2779, у період з 19.02.2013 року по 11.03.2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні.

Згідно до копії виписного епікризу ИБ 18182, ОСОБА_3 у період з 06.11.2012 року по 03.12.2012 року знаходився на стаціонарному лікуванні. За цей період ним було придбано ліків(документально підтверджених) на загальну суму 1101,55 грн. Суд не враховує до суми стягнення 104,89 грн., так як відповідно до чеку, сума сплачена 24.05.2011 року.

Суд не приймає до уваги рукописні листки з вказанням медичних препаратів та їх вартості, оскільки документальних підтверджень(чеків, квитанцій) придбань по них лікарських засобів відсутні.

Також суд вважає такими, що не відносяться до витрат на лікуванні добровільні внески пожер твань до членської благодійної організації «Швидка допомога».

Суд не приймає до уваги у якості доказів численні чеки на придбання їжі, так як це відноситься до харчування, і не відноситься до витрат викликаних необхідністю посиленого харчування, так як документальних медичних показів для даного виду харчування, не надано.

Також суд відноситься критично і не приймає до уваги квитки на проїзд, так як з них не вбачається хто ними користувався, коли, та у своїй більшості номери квитків йдуть послідовно, що викликає сумнів у їх використанні у різні дні саме ОСОБА_3

Що стосується позовних вимог відшкодування втраченого заробітку.

При визначенні розміру заробітку (доходу), який втратив потерпілий внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, необхідно мати на увазі, що розмір який підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, якщо її немає - загальної працездатності(ч. 1 ст. 1197 ЦК України). Втрата працездатності може бути тимчасовою, що посвідчується листком тимчасової працездатності, або стійкою (тривалою), що посвідчується медико-соціальною експертною комісією. На підставі рішення МСЕК встановлюється ступінь втрати професійної чи загальної працездатності особи, ступінь якого визначається у відсотках.

З досліджених матеріалів цивільного позову, видно, що відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК від 17.06.2013 року, ОСОБА_3 встановлена 3 група інвалідності без вказівки ступеня втрати професійної чи загальної працездатності.

22.06.2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» була укладена цивільно правова угода строком з 22.06.2012 року по 21.09.2012 року, та вона була продовжена до 21.12.2012 року, а 28.11.2012 року у зв'язку з повідомленням про неможливість ОСОБА_3 надавати послуги за станом здоров'я(знаходження на лікуванні), сторони домовилися угоду розірвати. З цивільно правової угоди від 22.06.2012 року не вбачається наміру а ні ОСОБА_3, а ні ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» і в подальшому продовжувати співпрацю. Таким чином суд вважає, що ОСОБА_3 втратив заробіток за період з 28.11.2012 року по 21.12.2012 року, недопрацьований за цивільно правовою угодою від 22.06.2012 року. Враховуючи, що середньомісячний заробіток ОСОБА_3 за чотири повних робочих місяці склав 2526,5грн., то суд вважає, що ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати одноразово потерпілому втрачений заробіток (дохід) у розмірі 2526,5грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона, в даному випадку потерпілий, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу задоволення позову.

Отже, заявлений потерпілим розмір матеріального відшкодування в сумі 30234,08 грн., у своїй більшості, не підтверджений письмовими доказами, щодо таких витрат, тому задоволенню підлягає сума в 1491,55 грн. витрачена на придбання ліків, та втрачений заробіток у розмірі 2526,5грн., а загалом 4018,05 грн.

Враховуючи наявність у матеріалах справи квитанції про переказ ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_3 грошової суми в 1619,2 грн. то мете рільна шкода підлягає задоволенню у розмірі 2398,85 грн.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з положень ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, ст. 1168 ЦК України, яка вказує, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом щомісячних платежів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а відповідно та п.п.1,2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Від дій ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_3 безумовно зазнав фізичного болю та страждань, порушено нормальний спосіб його життя, оскільки був змушений докладати додаткові зусилля для лікування у закладі охорони здоров'я, йому необхідно продовжити лікування, знаходитися під наглядом лікарів, відчуває постійні головні болі, також потерпілому встановлена інвалідність 3 групи. Однак розмір моральної шкоди, на думку суду, є завищеним, та не відповідає характеру та обсягу моральних страждань, отже, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає достатньою компенсацію у 5000 грн.

Згідно до положень ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Прокурором в інтересах Комунальної установу «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у розмірі 9338,85 грн., який підлягає задоволенню відповідно до ст. 1206 ЦК України, так як підтверджений доказами: довідками Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» про знаходження ОСОБА_3 на лікуванні у реанімаційному та нейрохірургічному відділеннях.

Суд вважає необхідним скасувати запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, застосований ОСОБА_1 під час досудового розслідування, оскільки клопотань про обрання іншого запобіжного заходу в порядку ст. 176 КПК України прокурором не заявлялось, а підстав для його подальшого застосування судом не встановлено.

Речових доказів та судових витрат по справі не має.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, ст. 23, 1167, 1168, 1195, 1206 ЦК України, ст. 60 ЦПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити покарання у вигляді громадських робіт строком 150(сто п'ятдесят) годин.

Стягнути з ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_5) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2398грн. 85 коп., а всього стягнути 7398 (сім тисяч триста дев'яносто вісім)грн. 85 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн НОМЕР_1) на користь Комунальної установу «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя»(р/р 35428002001613 в ГУДКУ в Запорізькій області МФО 813015, ЄДРГІОУ 05498677) грошові кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у розмірі 9338(дев'ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 85 коп.

Запобіжний захід, щодо ОСОБА_1, у вигляді підписки про невиїзд -скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Хортицький районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: