Рішення № 33686408, 23.09.2013, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.09.2013

Справа № 337-3108-13ц

Провадження № 2-337-1490/2013 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.,

при секретарі Латій В.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Комарової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м .Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ЗДП «Кремнійполімер» про стягнення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗДП «Кремнійполімер» про стягнення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 27.08.2012 року по 03.06.2013 року у сумі 35474, 85 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що з 04.07.1977 року ОСОБА_3 працював у Запорізькому державному підприємстві «Кремнійполімер». 27.08.2012 року позивача було звільнено за ст. 38 КЗпП України. Заробітна плата позивачу виплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.11.2009 року по 31.12.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 11475,86 грн. Загальний термін затримки з моменту звільнення 27.08.2012 року по час подання позову 03.06.2013 року складає 279 днів, та сума належної позивачу виплати середнього заробітку за весь час затримки складає 127,15 грн. Х 279 днів = 35474,85 грн.

Представник позивача у судовому засіданні уточнила позовні вимоги у сторону їх збільшення та просить суд стягнути середній заробіток за весь час затримки за 393 дні в сумі 49969,95 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Станом на 30.08.2013 року ЗДП «Кремнійполімер» не провело повного розрахунку з ОСОБА_3, та не виплатило заборгованість по заробітній платі в сумі 11475,86 грн. Таким чином, ЗДП «Кремнійполімер» фактично не розрахувалося з позивачем. Також представник відповідача у запереченнях проти позову посилається на ч.1 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якого, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Та на рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 КЗпП України, у якому вказано, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу у межах вимог, заперечень, та доказів наданих сторонами. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що з 04.07.1977 року ОСОБА_3 працював у ЗДП «Кремнійполімер», та 27.08.2012 року був звільнений з підприємства за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені, виплата всіх сум, що належить працівнику, провадиться в день звільнення.

Згідно до наданої суду копії довідки №191 від 16.05.2013 року, заборгованість ЗДП «Кремнійполімер» по заработній платі перед ОСОБА_3 становить 11475,86 грн.

Відповідно до тверджень представників сторін у судовому засіданні, заборгованість не виплачена, спору з приводу розміру заборгованості немає.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у випадку несплати з вини власника належних звільненому робітнику сум у строки передбачені ст. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У своїх запереченнях представник відповідача фактично посилається на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 КЗпП України, встановлено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 пропустив тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, так як ЗДП «Кремнійполімер» фактично з ним не розрахувався по заборгованості заробітної плати, а тримісячний строк звернення до суду, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, встановлюється при повному розрахунку по заробітній платі.

Згідно до наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Однак суд не може погодитися з розрахунком середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на суму в 49969,95 грн. за 393 дні.

Відповідно до наданої суду копії довідки № 190 від 16.05.2013 року, середньоденна заробітна плата на ЗДП «Кремнійполімер» на 01.08.2012 року становила 127,15 грн.

З даної суми й розраховувала суму до сплати представник позивача, та з даною сумою була згодна, як із текстом всієї довідки.

Також, відповідно до тексту наданої суду копії довідки № 190 від 16.05.2013 року, середньомісячне число робочих днів на ЗДП «Кремнійполімер» складало 11 днів, що також не було спростовано та не оспорювалося сторонами.

Період не виплати належної заробітної плати з 27.08.2012 року по 23.09.2013 рік (день ухвалення рішення), та складає 13 місяців, або 143 робочих дні.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення складає 18182 грн. 45 коп.(127,15 грн. Х 143 робочі дні = 18182 грн. 45 коп.).

Таким чином, суд вважає, що сума стягнення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повинна складати 18182 грн. 45 коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, у сумі, що утвориться на день розгляду справи, однак не надає доказів наявності таких витрат для стягнення на його користь, і у даних позовних вимогах, суд вважає за необхідне відмовити.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88 ЦПК України, ст. 23 ЦК України ст.ст. 115, 116, 117, 233 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»(р\р 26001393076298 ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854 ЄДРПОУ 00203625 м. Запоріжжя вул. Теплична, 7) на користь ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн НОМЕР_1) грошову суму у розмірі 18182(вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дві)грн. 45 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»(р\р 26001393076298 ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854 ЄДРПОУ 00203625 м. Запоріжжя вул. Теплична, 7) на користь держави судовий збір у розмірі 229(двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області, протягом 10 днів через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Суддя: