Рішення № 33686172, 24.09.2013, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2493/13-ц

Провадження № 2/307/1356/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення. Посилається на те, що 22.12.2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKG0GK00000158, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 58000 доларів США зі сплатою 10.08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.12.2026 р. Відповідачка зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала. Станом на 15.04.2013 р. за нею рахується заборгованість у сумі 108255.68 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 56971.68 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 22866.82 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3132 доларів США та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 25285.36 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем 22.12.2006 р. був укладений договір іпотеки № MKG0GK00000158. Згідно цього договору відповідачка надала в іпотеку належний їй на праві власності будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору ціна предмету іпотеки дорівнює 366125 грв. Просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 108255.86 грв., що за курсом НБУ складає 864964.32 грв., звернути стягнення на будинок, який розташований в АДРЕСА_1, виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку за вищевказаною адресою зі зняттям з реєстраційного обліку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав заяву у якій просить розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася і не повідомила суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 22.12.2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKG0GK00000158, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 58000 доларів США на купівлю будинку, зі сплатою за користування кредитом 0.84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0.2 % від суми виданого кредиту, на строк до 22.12.2026 р. включно. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 порушила умови договору у частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідачки станом на 15.04.2013 р. складає 108255.86 доларів, що еквівалентно 864964.32 грв. (1 долар США = 7.99 грв.), яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 56971.68 доларів, заборгованості за відсотками у сумі 22866.82 доларів та заборгованості з комісії у сумі 3132 доларів. Крім того, у відповідності до п.п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0.15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Згідно цього пункту договору ОСОБА_1 нарахована пеня у сумі 25285.36 доларів США.

Відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За правилами ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Приймаючи до уваги, що інтереси банку достатньо захищені процентною ставкою, у відповідності до якої відповідачці нарахована 25285.36 долари, а позов пред'явлено через три з половиною років після виникнення у банку права на звернення до суду, а також те, що несплатою кредиту банку не завдано суттєвої шкоди, так як сума кредиту та відсотки підлягають стягненню та суттєву зміну курсу долара відносно гривні з часу отримання кредиту суд вважає, що визначений позивачем розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 22866.82 доларів США слід зменшити на 20000 доларів США.

Таким чином загальна заборгованість відповідачки перед банком повинна становити (56971.68 доларів + 22866.82 доларів + 3132 доларів + 5285.36 доларів =) 88255.86 грв., що є еквівалентом 705164.32 грв.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки від 22.12.2006 р., згідно пункту 1.2. якого в іпотеку передано житловий будинок з надвірними спорудами на три житлові кімнати, житловою площею 96.7 кв.м., загальною корисною площею 152.3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 в цілій частині на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 22.12.2006 р. У пункті 1.3. договору вказано, що заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 366125 грв. Згідно підпункту 3.1.4. договору іпотеки іпотекодержатель має право, у випадку не виконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. У відповідності до статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Іпотекодержатель має пріоритет у задоволенні вимог. Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до ст. 17 Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону та з інших підстав, передбачених Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вибір способу реалізації предмета іпотеки позивачем зазначений в позовній заяві, тобто укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. Якщо суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, то оцінка предмета іпотеки визначається відповідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 39 3акону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Частинами 1, 2 ст. 40 цього ж закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця). Згідно п. 43 цієї ж постанови при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Враховуючи наведенні норми Закону України «Про іпотеку» та те, що позивач пред'явив позов про виселення лише до ОСОБА_1, суд вважає, що виселенню з будинку підлягає тільки вона, а позов у частині виселення інших осіб задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені роз'яснення ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд приходить до висновку, що в рахунок погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором банку слід надати дозвіл на звернення стягнення на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, шляхом надання позивачу права продажу вказаного будинку, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселити з цього будинку ОСОБА_1

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним при зверненні в суд з позовною заявою судові витрати у сумі 3441 грв.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKG0GK00000158 від 22.12.2006 року в розмірі вісімдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять доларів 86 центів США, що є еквівалентом сімсот п'ять тисяч сто шістдесят чотири гривні 32 коп., надати публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» дозвіл звернути стягнення на предмет іпотеки за договором про іпотеку від 22.12.2006 року - будинок загальною площею 152.3 кв.м., житловою площею 96.7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права продажу вказаного предмета іпотеки, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Виселити ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям її з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» три тисячі чотириста сорок одну гривню судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.