Ухвала суду № 33684533, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17960/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді: Літвіної Н.М.,

Суддів: Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005332280 від 25 липня 2012 року в частині,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0005332280 від 25 липня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 64 898 844, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач - ТОВ «Українська лізингова компанія» (код ЄДРПОУ 30575865) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 25 жовтня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №010529.

У період з 11 червня 2012 року по 03 липня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Українська лізингова компанія» (код ЄДРПОУ 30575865) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт №741/22-90-30575865 від 09 липня 2012 року.

Позивачем було подано заперечення №84 від 13 липня 2012 року на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийшла до висновку, що заперечення є необґрунтованими, а висновки акту перевірки залишила без змін .

25 липня 2012 року на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005332280, яким позивачу за порушення п. 5.1, п. п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 та п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України №2756-V від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 84 167 060, 00 грн.

ТОВ «Українська лізингова компанія» було подано скаргу №90 від 03 серпня 2012 року на на спірне податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої ДПС у м. Києві рішенням №6138/10/12-414 від 27 вересня 2012 року податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивачем було подано повторну скаргу № 116 від 20 жовтня 2012 року до ДПС України. Рішенням №7059/0/61-12/10-2115 від 13 грудня 2012 року ДПС України скасувала податкове повідомлення рішення №0005332280 від 25 липня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 19 268 216, 00 грн., а скаргу - частково задовольнила у зв'язку з тим, що відповідачем було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток без дослідження змісту проведених операцій та їх взаємозв'язку з господарською діяльністю платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час перевірки показників, відображених у рядку 05.2 Декларації «коригування валових витрат у зв'язку із самостійно виявленими помилками» за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року встановила, що ТОВ «Українська лізингова компанія» включила до складу валових витрат за І квартал 2011 року суми витрат за 2008 та 2009 роки, що не були віднесені до валових витрат у даних періодах.

У зв'язку з тим, що позивач задекларував у І кварталі 2011 року як самостійно виявлені помилки витрати, що фактично виникли у період 2008-2009 років, які, на думку відповідача, повинні були відображатися у деклараціях по податку на прибуток підприємств у період їх фактичного виникнення, податковий орган прийшов до висновку про завищення задекларованих ТОВ «Українська лізингова компанія» показників у рядку 05.2 «коригування валових витрат у зв'язку із самостійно виявленими помилками» Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року всього на суму 64 898 844, 00 грн.

Далі по тексту акту перевірки податковий орган зазначив, що попередньою перевіркою ТОВ «Українська лізингова компанія» був охоплений саме той період, у якому позивач поніс дані витрати (2008 та 2009 роки). В акті попередньої перевірки не зазначено, що такі витрати мали місце, тому на теперішній час, в ході здійснення даної перевірки (за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року) не є можливим зробити висновок щодо правомірності виникнення та правильності відображення у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року зазначених витрат.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2011 року витрати у сумі 64 898 844, 00 грн., що фактично були понесені у 2008 та 2009 роках.

Між тим, колегія суддів з висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ «Українська лізингова компанія» є надання в лізинг різного обладнання, автомобілів, спецтехніки.

З метою придбання майна залучались кредитні ресурси, як правило, в іноземній валюті. У зв'язку з різким падінням курсу національної валюти і курсовими різницями, які є наслідком такого знецінення, товариство зазнало значних збитків. З метою уникнення декларування збитків при заповненні декларацій з податку на прибуток підприємств, позивач у 2008 році не включив до складу валових витрат 147 696 676, 00 грн. В декларації з податку на прибуток за 2009 рік в рядку 05.2 показано витрати за 2008 рік, які не знайшли своє відображення в декларації за 2008 рік в сумі 129 432 960, 00 грн. Залишок невідображених витрат становить 18 263 716, 00 грн. (147 696 676, 00 грн. - 129 432 960, 00 грн.). В декларацію за 2009 рік включені витрати 2009 року, нараховані за І-півріччя 2009 року, витрати за ІІ-ге півріччя 2009 року в сумі 62 859 800, 00 грн. не були відображені в декларації за 2009 рік. Тобто, станом на 31 грудня 2009 року витрати, не включені до складу валових витрат становлять: за 2008 рік - 18 263 716, 00 грн. + за 2009 рік - 62 859 800,00 грн. = 81 123 516,00 грн.

В декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивачем в рядок 05.2 було включено суму в розмірі 64 898 844,00 грн. як самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів

Відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Оскільки спірні правовідносини в частині регулювання порядку віднесення витрат підприємства до складу валових витрат виникли до 1 квітня 2011 року вони регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п. п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.2 Закону передбачено види витрат, які можуть були включені підприємством до складу валових витрат. Відповідно до пп. 5.2.7. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п. п. 15.1.1. п. 15.1 - податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Виходячи з аналізу вказаних норм, п. п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено загальне правило щодо періоду включення понесених витрат до складу валових витрат підприємства. В той же час, законодавець надає можливість платнику податку у разі допущення ним помилки, яка самостійно була виявлена, відобразити валові витрати, не враховані в раніше поданій декларації, протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, у складі валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за будь-який наступний звітний період або надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2008 році не включив до складу валових витрат 147 696 676, 00 грн. В декларації з податку на прибуток за 2009 рік в рядку 05.2 вказано витрати за 2008 рік, які не знайшли своє відображення в декларації за 2008 рік, в сумі 129 432 960, 00 грн. Залишок невідображених витрат становить 18 263 716, 00 грн. (147 696 676,00 грн. - 129 432 960,00 грн.). В декларацію за 2009 рік включені витрати 2009 року, нараховані за І півріччя 2009 року, витрати за ІІ півріччя 2009 року в сумі 62 859 800, 00 грн. не були показані в декларації за 2009 рік.

Тобто, станом на 31 грудня 2009 року витрати, не включені до складу валових витрат, становлять за 2008 рік - 18 263 716, 00 грн. + за 2009 рік - 62 859 800,00 грн. = 81 123 516, 00 грн.

В декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивачем в рядок 05.2 було включено суму витрат в розмірі 64 898 844, 00 грн. як самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів.

З метою вирішення питання про документальне підтвердження понесених позивачем витрат у 2008 та 2009 роках у розмірі 64 898 844, 00 грн. судом було призначено судово-економічну експертизу на вирішення якої було поставлено питання: «Чи підтверджуються документально валові витрати ТОВ «Українська лізингова компанія» у розмірі 64 898 844, 00 грн., понесені протягом 2008-2009 рр. та задекларовані у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року?».

Відповідно до висновку №2859/2860/13-45 від 08 травня 2013 року судово-економічної експертизи, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 за результатами проведено дослідження встановлено, що документально та нормативно валові витрати ТОВ «Українська лізингова компанія» у розмірі 64 898 844, 00 грн., понесені протягом 2008-2009 років та задекларовані у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року підтверджуються.

Тобто, позивачем у відповідності до вимог законодавства, в тому числі протягом строку, передбаченого п. п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було включено до складу валових витрат за І квартал 2011 року витрати, фактично понесені в 2008 та 2009 роках.

Доводи апелянта, що позивач не міг включати до складу валових витрат за І квартал 2011 року витрати, фактично понесені в 2008 та 2009 роках у зв'язку з тим, що позивач не помилявся стосовно їх існування, а свідомо приховав наявність таких витрат, колегія суддів не бере до уваги з урахуванням наступного.

Відповідно до п. п. 5.2.7. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Закон не визначає характеру помилки, за наявності якої платник податків має право на віднесення до складу валових витрат суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах. Платник податків може помилятися як в розрахунках показників податкової декларації, так і в періоді віднесення витрат до складу валових, а також в необхідності (правомірності) включення тих чи інших витрат до складу валових. Головним критерієм, який дає платнику податків виправити виявлену неточність (помилку), виходячи з логічного тлумачення п. п. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є самостійне виявлення такої помилки платником податків протягом встановленого законом строку.

Крім того, суд критично ставиться до доводів апелянта з приводу того, що попередньою перевіркою ТОВ «Українська лізингова компанія», якою охоплено саме той період, у якому позивач поніс дані витрати (2008 та 2009 роки), не встановлено, що такі витрати мали місце, що не дає, на думку податкового органу, можливості зробити висновок щодо правомірності виникнення та правильності відображення у рядку 05.2 Декларації за І квартал 2011 року зазначених витрат.

Так, у період з 30 березня 2010 року по 14 травня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Українська лізингова компанія» (код ЄДРПОУ 30575865) за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 1141/23-09/30575865 від 21 травня 2010 року.

Оскільки позивач витрати у розмірі 64 898 844,00 грн., фактично понесені в 2008 та 2009 роках, включив до складу витрат за І квартал 2011 року, ним відповідно і не надавалися первинні документи на їх підтвердження під час проведення перевірки за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

В свою чергу, як вбачається з листа ТОВ «Українська лізингова компанія» від 07 травня 2010 року позивач у період проведення попередньої перевірки (з 30 березня 2010 року по 14 травня 2010 року) повідомив податковий орган про невідображення витрат у розмірі 81 123 516, 00 грн., фактично понесених в 2008 та 2009 роках.

Враховуючи, що судом встановлено наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат у розмірі 64 898 844, 00 грн. протягом 2008-2009 років та правильність їх відображення у І кварталі 2011 року, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Українська лізингова компанія» в повному обсязі.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.