Постанова № 33682650, 17.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Панас Н.Л.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №262/4387/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на постанову Пролетарського районного суду м.Донецька від 31 липня 2013 року у справі № 262/4387/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про визнання дій суб'єкту владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради, в якому просив для забезпечення прав і законних інтересів з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини (у тому числі і пілотних рішень відповідно до Протоколу № 14 Конвенції) вийти за межі заявлених вимог у порядку визначеному у частини 2 статті 11 КАС України; застосувати практику Європейського Суду з прав людини відповідно до якої пенсії і соціальні виплати визнано власністю у розумінні статті 1 Першого Протоколу Конвенції та застосувати норму пункту 5 статті 268 ЦК України та не поширювати позовну давність на заявлені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди завданої прийняттям нормативно-правових актів визнаних незаконними заявлені у порядку статті 21 КАС України, статті 152 Конституції України, статті 1175 ЦК України; в разі потреби та з метою сприяння у використанні права на використання у судовій системі України ефективного правового захисту та з метою не перебирання судами загальної юрисдикції на себе функцій Конституційного Суду України звернутися встановленим порядком до Конституційного Суду України; визнати дії відповідача такими, що були здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог статті 152 Конституції України, статті 1175 ЦК України, статті 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача усунути порушення та провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною з 22 жовтня 2010 року і до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов'язати відповідача призначити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (а.с. 2-5).

Ухвалою Пролетарського районного суду м.Донецька від 31 липня 2013 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача усунути порушення і провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5 з 22 жовтня 2010 року по 19 вересня 2012 року включно відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (а.с. 55).

Постановою Пролетарського районного суду м.Донецька від 31 липня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволений частково, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради по виплаті ОСОБА_4 щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж це встановлено діючим законодавством, за період з 20 вересня 2012 року по 31 липня 2013 року та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20 вересня 2012 року по 31 липня 2013 року, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 56-57).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 66).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50 відсотками, з 01 січня 2009 року - 75 відсотками, з 01 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 грн.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка є матір'ю дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.11 ).

Позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує допомогу як незастрахована особа по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує допомогу в розмірі 130,00 грн. (а.с. 13-14).

Відповідачем їй призначена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

06 березня 2013 року позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради з заявою про перерахунок та виплату недоотриманих коштів щомісячної допомоги по догляду а дитиною віком до трьох років за період з серпня 2010 року до даного часу, та проводити в подальшому виплату допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (а.с. 12).

Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради, 11 березня 2013 року за №С 21-5.1-6.2 надало відповідь позивачці, в якій повідомило, що з 22 жовтня 2010 року по теперішній час допомога по догляду за дитиною виплачується у розмірі 130,00 грн., призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводиться в розмірах, встановлених чинним законодавством (а.с. 13).

Крім того, Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради зазначило, що позивач отримує допомогу як незастрахована особа та отримує допомогу у відповідності до вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог з урахуванням наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів зазначає, що статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень та на даний час, не визнана неконституційною і є діючою.

Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо виплати допомоги на дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, особі, яка не застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачена відповідачем відповідно до діючого законодавства. Вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» не розповсюджуються на дані правовідносини.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо перерахунку та виплати їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже неправомірність дій відповідача судовою колегію не встановлена.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на постанову Пролетарського районного суду м.Донецька від 31 липня 2013 року у справі № 262/4387/13-а - задовольнити.

Постанову Пролетарського районного суду м.Донецька від 31 липня 2013 року у справі № 262/4387/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про визнання дій суб'єкту владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв