Рішення № 33682076, 19.09.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13915/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ластовки Н.Д.

при секретарі Куса Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дніпровський районний відділ Головного управління ДМС у м. Києві ДМС України, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про примусове виселення та примусове зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) в якому просить примусово виселити та примусово зняти їх з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 посилаючись на те, що йому на праві власності належить 3/8 спірної квартири, але він не може користуватися своїм майном, не може в ньому ні жити ні продати його. Позивач вважає, що його права порушені відповідачами, у зв'язку з тим, що відповідачі незаконно займають його квартиру, без законних на те підстав, в зв'язку з чим просить суд виселити відповідачів та зняти їх з реєстраційного обліку.

Представник позивача в судове засідання надала суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, надала суду письмові заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнала з підстав викладених в запереченнях, в яких вказала, що вселилася в спірну квартиру за згодою ОСОБА_6 (померлого батька позивача), та зазначає, що була членом його сім'ї. Просить справу розглянути без її участі.

Представник третіх осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надала суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представники 3-ї особи Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві ДМС України у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Представник 3-ї особи - Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився причипни неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що співвласниками квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, є позивач, - ОСОБА_1 - його частка 3/8, та треті особи: ОСОБА_5 - його частка 3/8 і ОСОБА_4 - її частка 2/8.

Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належить на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року (а.с. 7,10), яким також встановлено факт, що відповідач чинив перешкоди у набутті вказаного права власності на квартиру.

Право власності ОСОБА_4 належить на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року. ( ас. 59-61)

Державна реєстрація права власності за позивачем проведена КП Київське міське БТІ 10.10.2011 року - реєстраційний номер 34417517, про що записано в книгу д.958-71 за номером 2152.

Державна реєстрація права власності на ім'я ОСОБА_5 проведена КП Київське міське БТІ 23.03.2012 року - реєстраційний номер 33583556, про що записано в книгу д.958-72 за номером 2152.

Державна реєстрація права власності на ім'я ОСОБА_4 проведена державним реєстратором 29.01.2013 року - реєстраційний номер 13097680000, номер запису про право власності 207909.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 разом з сином, зареєстровані в спірній квартирі на підставі письмового дозволу ОСОБА_6 - померлого батька позивача, яка на момент реєстрації не була йому ні дружиною ні родичкою, її син теж ніким батьку позивача не доводився.

В своїх письмових запереченнях вищевказані твердження позивача відповідачкою ОСОБА_2 не спростовані, у судове засідання не надала доказів законного проживання у чужій спірній квартирі.

Як із наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачі у квартирі зареєстровані і проживають разом з чоловіком, який перебуває у шлюбних стосунках із відповідачем.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

А відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Дніпровського районного суду від 03 квітня 2012 року встановлено факт, що відповідач ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою, та зобов'язано відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні квартирою шляхом надання йому вільного доступу до квартири та у користуванні квартирою.( ас. 10)

Судом встановлено, що позивач немає доступу до спірної квартири, всупереч його законних прав закрита відповідачем на замок, ключів від квартири позивач немає, в зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 не в змозі в повному обсязі використати своє право, як власник у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства.

Доказів на підтвердження того факту, що відповідачі на момент реєстрації були членами сім'ї батька позивача, та спільно проживали і вели з ним спільне господарство не надано.

Тобто, позивач набув права власності на частку спірної квартири, і це право не оспорюється відповідачкою в розрізі даного спору.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.158 Житлового кодексу України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Також статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стст.316, 317, 319, 321 ЦК, ст.48 закону «Про власність»).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (стст.379, 382 ЦК).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК та ст.150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Таким чином, з припиненням права власності померлого ОСОБА_6 припинилися всі його права, а обов'язки які він мав - успадкували його спадкоємці. Обов'язок надати квартиру для проживання відповідачу у позивача відсутній, оскільки квартира успадкована без будь-яких обтяжень.

Права членів сім'ї власника квартири чи будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.

На відміну від договору найму (оренди) житла - (стст.810, 814 ЦК) у разі зміни власника житлового будинку (квартири) закон не передбачає при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) і членів сім'ї колишнього власника і інших осіб, які проживали і були зареєстровані, але не є членами сім'ї,.

Частина ж 4 ст.156 ЖК передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником квартири, будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції, ст.9 ЖК, ст.311 ЦК, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Таким чином, виходячи з наведених правових норм, якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав, в даному випадку шляхом виселення відповідачів з квартири, та зняття їх з реєстраційного обліку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 158, 169 ЖК України, ст.316, 317, 386, 391 ЦК України, ст.ст.10, 58, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дніпровський районний відділ Головного управління ДМС у м. Києві ДМС України, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про примусове виселення та примусове зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Дніпровському районному відділу Головного управління ДМС у м. Києві ДМС України зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти діб з дня його отримання.

С у д д я: