Рішення № 33679940, 19.09.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4822/13-ц

Провадження № 2/344/3258/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

за участю: представника позивача Александрович Ю.І.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 про зобов'язання за власний рахунок знести гараж та повернути самовільно зайняту земельну ділянку Івано-Франківській міській раді,-

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання за власний рахунок знести гараж, встановлений нею біля будинку АДРЕСА_1, та повернути самовільно зайняту земельну ділянку під цим гаражем Івано-Франківській міській раді.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що гараж встановлювала не вона, а її колишній чоловік, який помер. Самостійно знесла гараж після подання позивачем позову. Протокол підписала, оскільки не розуміла значення своїх дій. Вважає, що не повинна нести жодні витрати, оскільки гараж не встановлювала.

Представник позивача у судовому засіданні фактично вимоги позову не підтримала, оскільки вказала, що відповідач знесла гараж. Подала суду листа № 253 від 21ю.06.2013 року КП «Муніципальна інспекція з благоустрою», в якому зазначено про демонтаж гаражу. Просила стягнути з відповідача судові витрати.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду позивачем на обґрунтування вимог позову, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що з встановлених обставин справи випливають цивільні правовідносини, а також про належну необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до пояснень відповідача, викладених нею у протоколі № 151 від 17.11.2011 року про адміністративне правопорушення, складеним працівником КП «Муніципальниа інспекція з благоустрою» Івануха Л.М., ОСОБА_2 вказала, що готує документи для продовження перебування гаражу на його місці, що свідчить про доведеність обставини встановлення цього гаражу саме ОСОБА_2 (а.с. 5).

Постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за самовільне встановлення гаражу ОСОБА_2 не оскаржувала, що свідчить про її згоду з вказаним притягненням до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Оскільки з доданого представником позивача листа та пояснень сторін вбачається, що спірний гараж демонтовано, суд дійшов переконання, що позивач не підтримує своїх вимог наслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, тобто усунуто порушення права позивача, про захист якого він просить у позові, а отже між сторонами відсутній спір.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає, що за відсутності між сторонами спору відсутня необхідність захисту порушеного права позивача, яке він просив захистити, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

На підставі наведеного, ст.ст. 8, 24, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 376 ЦК України, ст. 112 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 179, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 про зобов'язання за власний рахунок знести гараж та повернути самовільно зайняту земельну ділянку Івано-Франківській міській раді - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 33644700, місце знаходження : м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, 104 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Бойчук