Постанова № 33678982, 19.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Грищенко Є.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року справа №805/7583/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О. В., представника відповідача Воробцової І.В., за довіреністю від 05.09.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 р. у справі № 805/7583/13-а (головуючий І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 1" до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсною податкової вимоги від 23.05.2013 р. № 295-25, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар`їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання недійсною податкової вимоги від 23.05.2013 року № 295-25, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав недійсною податкову вимогу Мар`їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 23 травня 2013 року № 295-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 512102 грн. 00 коп., зобов'язав Мар`їнську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби зарахувати товариству з обмеженою відповідальністю ««Шахта «Південнодонбаська № 1» частину суми переплати авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 512102,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень - квітень 2013р. у розмірі 512102 грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року замінено в адміністративній справі № 805/7583/13-а первинного відповідача Мар'їнську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби на його правонаступника Мар'їнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, вважає, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 1» зареєстровано в якості юридичної особи 12.03.2012р., перебуває на податковому обліку в Мар`їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Вугледарське відділення). (а.с.7-12)

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, позивач визначив розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі 256 051 гривень (рядок 34 декларації) (а.с. 15-17).

Платіжними дорученнями № 532 від 10.01.2013р. на суму 100000,00 гривень, № 547 від 18.01.2013р. на суму 177600,00 гривень, № 634 від 20.02.2013р. на суму 277508,00 гривень, позивачем було перераховано до бюджету авансові внески з податку на прибуток за січень та лютий 2013 року (а.с.33,34,38). Платіжним дорученням № 631 від 18.02.2013р. на суму 1504800,00 гривень гривень позивачем було перераховано до бюджету авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за 2012 рік (а.с. 36).

Починаючи з березня 2013 року позивач авансові внески не сплачував з підстав наявності переплати за авансовими внесками, що виникла в результаті здійснення зазначених вище платежів (за щомісячними авансовими внесками з податку на прибутокза січень-лютий 2013 року та авансовими внесками, сплаченими при виплаті дивідендів за 2012 рік).

23.05.2013 Вугледарським відділенням Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області була сформована податкова вимога № 295-25, згідно з якою від позивача вимагається сплатити суму боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 512 102,00 гривень (а.с. 14).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з відсутності доведеності правомірності дій відповідача щодо формування цієї вимоги, з чим не може погодитись суд апеляційної інстанції, з наступних підстав.

Згідно п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до вимог п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеного доводить, що платник податків зобов`язаний у визначений строк сплачувати податки та збори, за прострочення сплати встановлена певна відповідальність. Крім цього, у рахунок сплати податків також можуть бути зараховані суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів, а саме: без заяви платника - за рахунок надміру сплачених сум такого платежу; за заявою - за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів.

Згідно Змін до бюджетної класифікації, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 17.01.2013 року N 19класифікацію доходів бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року N 11 "Про бюджетну класифікацію" було доповнено, зокрема, позицією - 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств».

Згідно облікової картки ТОВ «Шахта «Південнодонбаська № 1» по коду 11021000 ( податок на прибуток приватних підприємств) у позивача обліковується переплата з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1 504 800,00 грн., а по коду 11024000 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) обліковується недоїмка в розмірі 512 102,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на те, що відповідач повинен був зарахувати переплату з податку на прибуток у рахунок сплати авансових внесків без його відповідної заяви, оскільки авансові внески з податку на прибуток та податок на прибуток це один податок, з огляду на наступне.

Аналіз норми п. 87.1. ст. 87. ПК України доводить, що без заяви у рахунок сплати грошових зобов'язань з відповідного платежу може бути здійснено зарахування за рахунок надміру сплачених сум саме такого ж платежу.

У даному випадку мова йдеться про відповідні платежі, а не відповідні податки.

Позивачем 18.02.2013 року був здійснений платіж за кодом бюджетної класифікації - 11021000 податок на прибуток приватних підприємств, а потрібно було здійснити платіж за кодом бюджетної класифікації - 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Вказані два платежі, згідно вимог діючого законодавства, є різними, відповідно зарахування одного платежу у рахунок сплати іншого платежу без відповідної заяви позивача не передбачено. Таке зарахування можливо лише за наявності заяви позивача, яку він надав відповідачеві 21.08.2013 року, тобто, після формування спірної вимоги, що не заперечувалося позивачем.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність своїх дій, щодо не віднесення без відповідної заяви сум авансового внеску в рахунок інших платежів з яких обліковується недоїмка.

Крім того, спірна вимога відповідача виставлена позивачу 23.05.2013 року згідно ст.. 59 ПК України.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, зазначене положення встановлює обов'язок податкового органу в разі наявності в платника податку заборгованості надіслати (вручити) платнику податку податкову вимогу про сплату боргу. Тобто, надіслання (вручення) податкової вимоги є наслідком відповідних дій податкового органу з визначенням платнику податкового боргу.

Позивач з позовом звернувся до суду першої інстанції 28 травня 2013 року, провадження по справі було відкрито 12 червня 2013 року, тобто, спірне питання виникло до внесення змін до ст..57 ПК України відповідно до Закону України від 04.07.2013 р. N 403-VII, який набрав чинності 04.08.2013 року. Станом на дату формування вимоги 23.05.2013 року відповідач керувався п. 87.1 ст.87 ПК України, відповідно до якого, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Оскільки, станом на 23.05.2013 року податкового платежу «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» за кодом бюджетної класифікації - 11024000, рахувалась недоїмка, відповідачем було сформована податкова вимога від 23 травня 2013 року № 295-25 та направлено її на адресу позивача.

Оскільки зміни до п. 57.1 ст.57 ПК України, щодо порядку зарахування суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів набрали законної сили 04.08.2013 року, колегія суддів вважає податкову вимогу прийнятою відповідачем до позивача правомірною.

Крім того, як вбачається з особистої заяви позивача №25 21.08.2013 року позивачем на підставі п. 87.1. ст. 87 ПК України надана заява податковій про зарахування вказаного платежу у рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток. Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем фактично визнано неможливість податкового органу самостійно без заяви здійснити зарахування авансових внесків сплачених за кодом бюджетної класифікації - 11021000 до авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за кодом бюджетної класифікації -11024000 на час направлення і формування відповідачем вимоги та правомірність прийняття цієї вимоги.

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено , що зазначена заява прийнята та на її підставі буде зарахована переплата на погашення авансового внеску з податку на прибуток за березень - квітень 2013 року.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем у судовому засіданні доведено правомірність своїх дій щодо формування спірної вимоги, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з відмовою в задоволенні позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи,постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 р. у справі № 805/7583/13-а задовольнити.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 р. у справі № 805/7583/13-а скасувати.

Відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 1" до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання недійсною податкової вимоги від 23.05.2013 року № 295-25, зобов'язання зарахувати частини суми переплати з податку на прибуток у розмірі 512 102,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень - квітень 2013р. у розмірі 512 102,00 грн., зобов'язання зарахувати залишок переплати з податку на прибуток у розмірі 992 698,00 грн., зобов'язання здійснити коригування даних в картці особового рахунку позивача, шляхом включення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 512 102,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 19 вересня 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва