Постанова № 33678655, 23.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа №922/1811/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

прокурор - Кондратюк Н.А.;

1-й позивач - Полухін А.В.;

2-й позивач - Щолокова Н.О;

відповідач - Машир В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Харківської області (вх. №2538Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі №922/1811/13

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "ЖБК-5", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі №922/1811/13 (суддя Мамалуй О.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прокурор Харківської області з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позов.

Харківська міська рада надала пояснення на апеляційну скаргу, в яких просила скаргу задовольнити, а рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Державна екологічна інспекція у Харківській області також надала відзив на скаргу, в якому просила задовольнити її, а рішення суду - скасувати.

ТОВ "Харківський завод "ЖБК-5" не надало відзиву на скаргу.

У судовому засіданні прокурор вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Позивачі вимоги скарги підтримали.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарським судом, Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку за матеріалами Державної екологічної інспекції у Харківській області за фактом спричинення шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки відходами ТОВ "Харківський завод ЖБК-5", розташованої за адресою: пр. 50-річчя СРСР, 171.

У матеріалах справи наявне направлення від 23.03.2012 р. № 255/09-18, відповідно до якого Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 26.03.2012 р. по 30.03.2012 р., з 02.04.2012 р. по 06.04.2012 р., з 09.04.2012 р. по 13.04.2012 р. планується провести планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ТОВ "Харківський завод ЖБК-5".

За результатами вказаної перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства було складено акт перевірки від 26.03. - 30.03., 02-06, 09-13.04.2012 р. за № 255/09-18 та акт обстеження земельної ділянки № 255/09-18-1 від 27.03.2012 р.

Як вказує прокурор, згідно договору оренди від 01.08.2011 р., укладеного між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Харківський завод ЖБК-5", останнє орендує нерухоме майно для ведення господарської діяльності.

В ході обстеження території 27.03.2012 р. виявлено факт засмічення території підприємства біля бетонного цеху та залізничної колії відходами деревини та поліетиленової плівки.

За результатами перевірки 19.04.2012 р. було внесено припис № 02-25-32 щодо усунення виявлених порушень, згідно пунктів 19, 20 якого товариству приписано забезпечити ліквідацію смітника на території підприємства біля бетонного цеху та залізничної колії.

Також, Державною екологічною інспекцією було розраховано розмір шкоди, спричиненої засміченням земельної ділянки відходами, яка склала 228450,42 грн.

На підставі чого, товариству пред'явлено претензію №283 від 20.12.2012 р.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач направив заперечення на претензію, в якій зазначено, що на території заводу з 27.03.2012 р. по 03.05.2012 р. знаходились деревина та поліетиленова плівка, але інспекцією не було враховано той факт, що плівка використовувалась в якості навісу від дощу, а деревина - в якості прокладок між бетонними плитами.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" закріплено поняття відходів та зазначено, що це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Втім, деревина та поліетиленова плівка, які знаходились на території заводу мали подальше використання на виробництві.

Тобто, дані матеріали не можна підвести під поняття відходів, оскільки використовувались у виробництві та діяльності товариства.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Нормами статті 1166 Цивільного кодексу України узгоджено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

На підставі викладених норм та з аналізу матеріалів справи, колегія суддів вважає, що господарський суд повно дослідив обставини справи, прийняв рішення, що відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі №922/1811/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.