Рішення № 33678563, 17.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 р. Справа № 914/2696/13

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Фреш», м. Львів

про: стягнення 9176,18 грн. заборгованості за Договором № 15/04 від 06.04.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14.05.2010 року)

від відповідача: Шелемей В.В. - юрисконсульт (довіреність б/н від 15.01.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 17.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Фреш» про стягнення 9176,18 грн. заборгованості за Договором № 15/04 від 06.04.2012 року.

Ухвалою суду від 15.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.08.2013 року. Ухвалою суду від 06.08.2013 року розгляд справи відкладено на 20.08.2013 року. В судовому засіданні 20.08.2013 року оголошено перерву до 17.09.2013 року. Ухвалою суду від 20.08.2013 року продовжено строк розгляду спору.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору № 15/04 від 06.04.2012 року, а саме неоплатою вартості поставленої продукції відповідно до накладної № 32 від 08.06.2012 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9176,18 грн., з яких: 8 295,00 грн. - основний борг, 625,52 грн. - пеня, 8,17 грн. - інфляційні нарахування, 247,49 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав через канцелярію суду пояснення за вх.№37666/13 стосовно відзиву відповідача, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 20.08.2013 року через канцелярію суду відзиві за вх.№33857/13 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що жодних завдань на виготовлення товару, його ціни, кількості, асортименту, зазначеного у накладній № 32 від 08.06.2012 року ТзОВ «Фреш» не надавало. Накладна № 32 від 08.06.2012 року не є належним доказом отримання ТзОВ «Фреш» продукції, оскільки на ній відсутня печатка товариства та відповідно немає змоги ідентифікувати юридичну особу - ТзОВ «Фреш». Жодних довіреностей на отримання та підписання уповноваженими представниками товару по накладній № 32 від 08.06.2012 року ТзОВ «Фреш» не видавало. В матеріалах справи довіреність відсутня.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

06.04.2012 року між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ТзОВ «Фреш» (Замовник) укладено Договір № 15/04 (Договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язався за завданням Замовника протягом визначеного строку виконати роботи по виготовленню і передати у власність Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти модулі спеціального торгового призначення (Продукція) і оплатити Продукцію повністю відповідно до накладних (рахунків) Виконавця.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування Продукції, ціни на Продукцію, кількість, асортимент, строки поставки, вимоги пакування узгоджуються Сторонами попередньо.

Згідно з п.1.3. Договору Продукція повинна відповідати технічному завданню, що надається Замовником Виконавцю та/або взірцю Продукції, вказаної Замовником.

У відповідності до п.п.3.1, 3.2 Договору ціна кожної одиниці Продукції визначається Виконавцем та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії Продукції являє собою вартість Продукції зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія/або одиниця продукції/ отримується.

На виконання умов Договору на підставі накладної № 32 від 08.06.2012 року позивач передав відповідачу торгівельне обладнання в асортименті на загальну суму 8 295,00 грн. без ПДВ.

Згідно з положеннями п.п.5.1, 5.2, 5.3 Договору приймання-передача Продукції здійснюється в місці її виготовлення повноважними представниками Сторін. Оформлення приймання-передачі Продукції здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін видаткових накладних та/або інших супроводжувальних документів, що підтверджують факт отримання Продукції. Перехід права власності та всіх ризиків на Продукцію відбувається в момент її передачі Замовнику.

Як зазначає позивач в позовній заяві всупереч умовам Договору відповідач, отримавши замовлене нестандартне торгівельне обладнання згідно накладної № 32 від 08.06.2012 року на суму 8 295,00 грн. не здійснив оплату за нього.

Відтак, відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 8 295,00 грн. основного боргу, 625,52 грн. пені, 8,17 грн. інфляційних нарахувань та 247,49 грн. 3 % річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунок за отриману у відповідності до Заявок Замовника Продукцію здійснюється протягом терміну, що не перевищує чотирнадцять днів з моменту отримання Замовником готової продукції та належним чином оформлених видаткових накладних Виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі накладної № 32 від 08.06.2012 року позивач передав відповідачу торгівельне обладнання на загальну суму 8 295,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що жодних завдань на виготовлення продукції, вказаної в накладній № 32 від 08.06.2012 року, не надавав, жодних довіреностей на отримання та підписання уповноваженими представниками товариства товару по накладній № 32 від 08.06.2012 року не видавав, а сама накладна № 32 від 08.06.2012 року не є належним доказом отримання відповідачем товару, оскільки на ній відсутня печатка товариства та відповідно немає змоги ідентифікувати юридичну особу - ТзОВ «Фреш».

При задоволенні позовних вимог суд виходить з того, що підписання представником замовником видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Крім того, суд бере до уваги попередні відносини сторін, зокрема, те, що у відповідності до укладеного Договору № 15/04 від 06.04.2012 року ФОП ОСОБА_1 на замовлення ТзОВ «Фреш» згідно накладної № 24 від 18.05.2012 року було виготовлено 47 одиниць нестандартного торгівельного обладнання, технічне завдання по якому було узгоджене в усному робочому порядку. Вказана продукція відповідачем отримана і оплачена згідно умов Договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Крім того, ухвалою від 20.08.2013 року судом вимагалось від державної податкової інспекції копії податкової декларації з ПДВ відповідача для поінформування суду можливого відшкодування ПДВ з поставок продукції. Разом з тим, вказана інформація не є доказом, що встановлює обов'язковий факт повернення відповідачем ПДВ, а відтак не може оцінюватися як імперативний доказ.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.6.2. Договору на Замовника покладаються наступні штрафні санкції: за несвоєчасну оплату Продукції додатково сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 9176,18 грн., з яких: 8 295,00 грн. - основний борг, 625,52 грн. - пеня, 8,17 грн. - інфляційні нарахування, 247,49 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (79024, м. Львів, вул. Промислова, 53; ідентифікаційний код юридичної особи 23956445) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79000, АДРЕСА_1; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) 8295,00 грн. основного боргу, 625,52 грн. пені, 8,17 грн. інфляційних нарахувань, 247,49 грн. 3 % річних та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.09.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А