Рішення № 33678527, 20.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2013 р. Справа № 911/3217/13

За позовом Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК"

про стягнення 215 227,44грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури не з'явилися;

від позивача Христенко О.О. (дов. № 834 від 13.05.2013р.);

від відповідача Зініна Н.М. (дов. № 154-1 від 12.08.2013р.).

Обставини справи:

Заступник Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (далі - відповідач) про стягнення 215 227,44грн. боргу за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., який виник за період з березня 2013р. по травень 2013р. Також прокурором заявлено клопотання про забезпечення позову, згідно якого прокурор, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову. Вказане клопотання прийнято судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2013р. порушено провадження у справі 911/3217/13, розгляд справи призначено на 06.09.2013р.

06.09.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 170-2 від 05.09.2013р. (вх. № 18972 від 06.09.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги в частині стягнення 74 980,19грн. боргу за березень 2013р., 5 125,55грн. боргу за травень 2013р., всього 80 105,74грн. та просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 72 613,60грн. боргу за травень 2013р. (у зв'язку із закінченням строку дії договору) та вимоги про стягнення 62 508,10грн. боргу за квітень 2013р. (у зв'язку з відсутністю факту виникнення обов'язку відповідача по сплаті боргу). Вказаний відзив прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2013р. розгляд справи відкладено на 20.09.2013р.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 20.09.2013р. суд, розглянувши клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 20.09.2013р. представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти позову частково з підстав, передбачених у відзиві на позовну заяву.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Представник прокуратури у судове засідання 20.09.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка представника прокуратури в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника прокуратури.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (Сторона 2) укладено договір про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23, за умовами якого сторона 1 зобов'язалася своєчасно та в повному обсязі забезпечити електроенергією прийняті стороною 2 об'єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно з договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування, а сторона 2 - відшкодовувати вартість спожитої електричної енергії згідно підписаних обома сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору щомісячно до 30 числа, сторона 1 та сторона 2, на підставі норм споживання електроенергії, які визначаються згідно з діючим законодавством і тарифами на момент дії договору, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами, як для споживача другого класу, або згідно з показниками лічильників, - складають та підписують акт в двох примірниках. Щомісячно, в термін до 3 числа Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок-фактуру (додаток до договору), акт виконаних робіт (додаток до договору) та податкову накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для проведення оплати по договору.

Сторона 2 зобов'язується після отримання від сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію (п.п. 3.2., 3.2.3. договору).

Згідно п. 6.1. договір діє на період з 01.03.2012р. та до 31.12.2012р.

25.12.2012р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (Сторона 2) укладено додаткову угоду № 1 до договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., за умовами якої сторони погодились викласти п. 6.1. договору в наступній редакції: „6.1. Договір вчинено (підписано) 01.03.2012р. Договір діє на період з 01.03.2012р. до 31.01.2013р.".

14.01.2013р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (Сторона 2) укладено додаткову угоду № 2 до договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., за умовами якої сторони погодились викласти п. 6.1. договору в наступній редакції: „6.1. Договір вчинено (підписано) 01.03.2012р. Договір діє на період з 01.03.2012р. до 20.03.2013р.".

20.03.2013р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (Сторона 2) укладено додаткову угоду № 3 до договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., за умовами якої сторони погодились викласти п. 6.1. договору в наступній редакції: „6.1. Договір вчинено (підписано) 01.03.2012р. Договір діє на період з 01.03.2012р. до 30.04.2013р.".

На виконання п. 1.1. договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р. позивач в березні 2013р. - квітні 2013р. надав відповідачу послуги за договором на загальну суму 80 105,74грн., що підтверджується наявними матеріалами справи та актом здачі-прийому робіт (надання послуг) по Закарпатській області № 133 від 02.04.2013р. на суму 74 980,19грн. (а.с. 20) та актом здачі-прийому робіт (надання послуг) по Львівській області № 171 від 30.04.2013р. на суму 5 125,55грн. (а.с. 24), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Крім того, позивач, на виконання п. 2.2. договору, для оплати відповідачем виставив рахунки на загальну суму 80 105,74грн. (а.с. 19, 22), які залишилися неоплаченими відповідачем.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.2.3. договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., з оплати отриманих в березні 2013р. - квітні 2013р. послуг, не виконав, суму боргу у розмірі 80 105,74грн. не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані в березні 2013р. - квітні 2013р. послуги згідно договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р. станом на моменту судового розгляду справи склав 80 105,74грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом на позовну заяву (а.с. 34-37) та поясненнями представника відповідача.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача 62 508,10грн. боргу за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., з оплати отриманих в квітні 2013р. послуг на підставі акту здачі-прийому робіт (надання послуг) по Закарпатській області на суму 62 508,10грн. (а.с. 23).

Згідно п. 3.2.3. договору сторона 2 зобов'язується після отримання від сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію

Суд встановив, що в матеріалах справи наявний акт здачі-прийому робіт (надання послуг) по Закарпатській області на суму 62 508,10грн. (а.с. 23), підписаний та скріплений печаткою позивача; докази передання позивачем відповідачеві вказаного акту та рахунку № 170 від 07.05.2013р. (а.с. 21), як-то передбачено п. 2.2. договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р. відсутні.

Крім того, прокурор позивач просить стягнути з відповідача 72 613,60грн. боргу за надані в травні 2013р. послуги згідно договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р.

Суд встановив, що строк дії договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р. припинив свою дію 30.04.2013р.

Предметом позову є вимоги про стягнення 215 227,44грн. боргу за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., який виник за період з березня 2013р. по травень 2013р.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р. позивач в березні 2013р. - квітні 2013р. надав відповідачу послуги за договором на загальну суму 80 105,74грн., що підтверджується наявними матеріалами справи та актом здачі-прийому робіт (надання послуг) по Закарпатській області № 133 від 02.04.2013р. на суму 74 980,19грн. (а.с. 20) та актом здачі-прийому робіт (надання послуг) по Львівській області № 171 від 30.04.2013р. на суму 5 125,55грн. (а.с. 24), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; позивач, на виконання п. 2.2. договору, для оплати відповідачем виставив рахунки на загальну суму 80 105,74грн. (а.с. 19, 22), які залишилися неоплаченими відповідачем; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.2.3. договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., з оплати отриманих в березні 2013р. - квітні 2013р. послуг, не виконав, суму боргу у розмірі 80 105,74грн. не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані в березні 2013р. - квітні 2013р. послуги згідно договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р. станом на моменту судового розгляду справи склав 80 105,74грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом на позовну заяву (а.с. 34-37) та поясненнями представника відповідача.

З огляду на те, що позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу не доведено суду передання позивачем відповідачеві акту здачі-прийому робіт (надання послуг) по Закарпатській області на суму 62 508,10грн. (а.с. 23) та рахунку № 170 від 07.05.2013р. на суму 62 508,10грн. (а.с. 21), як-то передбачено п. 2.2. договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., суд дійшов висновку про невиникнення у відповідача обов'язку з оплати за надані у квітні 2013р. згідно акту здачі-прийому робіт (надання послуг) по Закарпатській області послуги на суму 62 508,10грн., враховуючи положення п. 3.2.3. договору, а відтак і відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 62 508,10грн. боргу за надані в квітні 2013р. послуги згідно договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р.

Крім того, враховуючи що строк дії договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., неналежне виконання якого є підставою позову у даній справі, припинив свою дію 30.04.2013р., відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 72 613,60грн. боргу за надані в травні 2013р. послуги згідно договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., оскільки послуги в травні 2013р. надавались позивачем відповідачу у позадоговірному порядку.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 80 105,74грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога прокурора про стягнення з відповідача 215 227,44грн. боргу за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., який виник за період з березня 2013р. по травень 2013р. підлягає частковому задоволенню у розмірі 80 105,74грн. боргу за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., який виник за період з березня 2013р. по квітень 2013р.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи, що позивач та відповідач не звільнені від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України „Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 22-А, кімн. 310; код ЄДРПОУ 37250616) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачеве (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Берегівська-Об'їздна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 08439994) 80 105 (вісімдесят тисяч сто п'ять гривень) 74 коп. боргу за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 23 від 01.03.2012р., який виник за період з березня 2013р. по квітень 2013р.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 22-А, кімн. 310; код ЄДРПОУ 37250616) в доход Державного бюджету України 1 602 (одну тисячу шістсот дві гривні) 11 коп. судового збору.

5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачеве (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Берегівська-Об'їздна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 08439994) в доход Державного бюджету України 2 702 (дві тисячі сімсот дві гривні) 43 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 24.09.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко