Рішення № 33677116, 25.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7638/13 Справа № 188/716/13 Головуючий у 1 й інстанції - Полубан М.П. Доповідач - Варенко О.П.Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 06.04.1992 року по 30.11.2009 року він знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на шахті "ім.ХХУІ з'їзду КПРС" об'єднання "Павлоградвугілля", яку згодом було перейменовано в шахту "Степова".

30.11.2009 року він був звільнений з підприємства в зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи стану його здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Шкідливі умови праці на виробництві, важка фізична праця, пил , шум, призвели до появи в нього хронічного професійного захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.03.2010 року .

12.04.2010 року комісією МСЕК йому було первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

Після встановлення МСЕК втрати професійної працездатності відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт.Петропавлівка Дніпропетровської області призначило страхову виплату у вигляді одноразової допомоги та щомісячні виплати.

В зв'язку з втратою професійної працездатності він вважає, що йому спричинена моральна шкода, оскільки протягом хвороби він систематично лікується в лікарнях , санаторіях, здебільшого за свій рахунок. На даний час він почуває задишку при незначному фізичному навантаженні , кашель , загальну слабкість, недомагання , біль та обмеження рухів в плечових , ліктьових та колінних суглобах, зниження слуху, шум у вухах, стійкий біль у поперековому відділі хребта. Фізичний біль та душевні страждання , викликані професійним захворюванням, стали невід'ємною частиною його існування. Він змушений постійно лікуватися, на що витрачає великі кошти, що становить його родину в скрутне матеріальне становище.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 10 000 грн. (десять тисяч гривень) моральної шкоди; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Вислухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, правонаступником якого є відповідач, де отримав хронічні професійні захворювання. Факт хронічного професійного захворювання підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 11.03.2010 року.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №005341 від 12.04.2010 року позивачу було встановлено 65 % втрати професійної працездатності первинно та ІІІ групу інвалідності безстроково.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 237-1 КЗпП України, ст.1167 ЦК України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 11 березня 2010 року (а.с. 5) причиною професійних захворювань позивача є робота в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони та несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, на якому працював позивач, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Витягами з історії хвороби позивача підтверджується наявність втрати професійної працездатності та зазначається , що останній продовжує лікуватися і потребує подальшого курсу лікування. Тобто, даним документом підтверджується, що втрата професійної працездатності не пройшла без ускладнень і на протязі всього часу дає про себе знати , що позивач вже не відновить свій нормальний стан здоров'я .

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, стосовно того, що судом першої інстанції не враховано співмірність ступеня моральних страждань позивача від негативних наслідків професійного захворювання та встановленого МСЕК відсотка втрати професійної працездатності. Суд першої інстанції не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та необґрунтувано встановив розмір моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, їх інтенсивність і довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 10000 гривень до 6500 гривень.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди до 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

В решті рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді