Рішення № 33675469, 12.09.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17350/13-ц

Провадження № 2/755/4948/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Галагана В.І.,

при секретарі Шилохвості А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 15.09.2011 року по 01.07.2012 року у розмірі 59 572,83 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 16.07.2004 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, від якого сторони мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. 28.12.2011 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, та за обопільною згодою діти залишилися проживати разом із позивачкою. На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2011 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 20% на кожну дитину з заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.09.2011 року. На підставі виконавчого листа № 2-11567, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 17.04.2012 року, постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 24.05.2012 року було відкрито виконавче провадження ВП № 32742239. У подальшому у зв'язку із зміною місця роботи відповідача, виконавчий лист для виконання було передано до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 22.02.2013 року № 1509/04, виданої ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, заборгованість відповідача по аліментам за період з 01.09.2011 року по 01.06.2012 року складає 31 876,42 грн. Крім того, згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 05.07.2013 року, виданої ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, заборгованість за період з 01.09.2012 року по 01.07.2013 року складає 12 506,41 грн. Таким чином, загальна заборгованість з боку відповідача перед позивачкою по сплаті аліментів, з урахуванням інфляційної складової та 1% пені від суми заборгованості за кожен день прострочення становить 59 572,83 грн., що є предметом позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, однак надала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, та суд критично оцінює повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням відповідача в судовому засіданні у Шевченківському районному суді м. Києва, яке призначено на 12.09.2013 року на 11.00 годину, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження цього факту, а надана відповідачем ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2013 року свідчить про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та призначення судового засідання на 12.08.2013 року на 10.00 годину, що свідчить про відсутність підстав визнання причини неявки відповідача в судове засідання поважною. (а.с. 52, 53, 54, 55)

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генераль ної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фі нансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це поло ження відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конститу ції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між ма тір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку ди тини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відпо відно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають двоє неповнолітніх дітей: сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва від 14.02.2007 року, актовий запис № 245, та сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 24.06.2010 року, актовий запис №1205. (а.с. 8, 9)

21.11.2011 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 20% на кожну дитину з заробітку (доходу), починаючи з 15 вересня 2011 року та до повноліття дітей, але не менш 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку. (а.с. 11)

28.12.2011 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 16.07.2004 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 289 розірвано. (а.с. 10)

На підставі виконавчого листа № 2-11567 від 17.04.2012 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, державним виконавцем ВДВС Солом'янського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32742239 від 24.05.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, починаючи з 15.09.2011 року. (а.с. 12)

За даними довідки-розрахунку заборгованості по аліментам, виданої ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 22.02.2013 року, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів згідно виконавчого листа № 2-11567, виданого Шевчеківським районним судом м. Києва, за період з 15.09.2011 року по 28.02.2013 року становить - 24 343,44 грн., ураховуючи сплату ОСОБА_2 аліментів за період з травня 2012 року по лютий 2013 року включно. (а.с. 13)

За даними довідки-розрахунку заборгованості по аліментам, виданої ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 05.07.2013 року, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів згідно виконавчого листа № 2-11567, виданого Шевчеківським районним судом м. Києва, станом на 01.07.2013 року становить - 12 606,41 грн. (а.с. 15)

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положення частини 1 статті 194 Сімейного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання

Відповідно до частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом цієї норми нарахування пені обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, у якому не здійснювалось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється на підставі того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Згідно роз'яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів, пені від суми несплачених аліментів та інфляційної складової боргу за період з вересня 2011 року по липень 2013 року на загальну суму 59 572,83 грн., з підстав ухилення відповідача від сплати аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, присуджених за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2011 року у розмірі 20% на кожну дитину з заробітку (доходу), починаючи з 15 вересня 2011 року та до повноліття дітей, але не менш 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи позов про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд на підставі статті 196 Сімейного кодексу України, відповідно до вимог статті 214 Цивільного процесуального кодексу України повинен встановити факт заборгованості за аліментами, наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, в її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність в одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому суд має враховувати, що право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене статтею 196 Сімейного кодексу України, не повязується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо повідомлення боржника про наявність заборгованості.

Так, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами діючого сімейного законодавства України, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивачки з вимогами про стягнення з відповідача на її користь суми заборгованості по сплаті аліментів, яка виникла за період з 15.09.2011 року по червень 2013 року включно, яку суд визначає у розмірі 27 567,56 грн. (за період з 15.09.2011 року по 31.05.2012 року включно у розмірі 24 343,44 грн. (а.с. 13) та за період з 01.03.2013 року по 30.06.2013 року включно у розмірі 3 224,12 грн. (а.с. 15)) на підставі даних, що містять довідки-розрахунки, надані державними виконавцями ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві та ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, розраховані на підставі виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2011 року про стягнення з відповідача нам користь позивачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей, при цьому судом ураховано сплату відповідачем на користь позивачки аліментів за період з червня 2012 року по лютий 2013 року включно, що підтверджено довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам, виданою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві (а.с. 13), та суд критично оцінює твердження позивачки про помилковість даних, які містить дана довідка щодо сплати відповідачем аліментів за період з червня 2012 року по лютий 2013 року включно, - оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту допущення державним виконавцем помилки при визначенні розрахунку заборгованості відповідача по сплаті аліментів, та позивачкою не заявлено клопотання про витребування таких доказів під час судового розгляду справи. Разом з тим, за наявності встановленого судом факту заборгованості по сплаті аліментів з боку відповідача та, ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на спростування вини відповідача щодо невиконання зобов'язання по сплаті аліментів, який є обізнаним щодо покладення на нього такого обов'язку згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2011 року, про що свідчить часткова сплата відповідачем аліментів на користь позивачки за період з червня 2012 року по лютий 2013 року включно, - суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь суми неустойки за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті аліментів, яку судом розраховано в межах суми несплачених аліментів за місяці, у яких не здійснювалось стягнення аліментів, а саме: з 15.09.2011 року по 31.05.2012 року включно - у розмірі 7 219,56 грн., та з 01.03.2013 року по 30.06.2013 року включно - у розмірі 981,76 грн., а всього на загальну суму 8 201,32 грн., при цьому судом ураховано відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження фактів наявності у відповідача соціальних зобов'язань, його матеріального стану та на наявність утриманців, а також щодо поважності причин несплати відповідачем заборгованості по аліментам, та відповідач, будучи обізнаним щодо вирішення даного спору в судовому порядку не надав суду документів на підтвердження вищезазначених обставин, що позбавляє суд можливості, надавши оцінку доказам, зменшити розмір неустойки або звільнити відповідача від сплати останньої.

Крім того, суд вважає не правовірними вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь інфляційної складової заборгованості відповідача по сплаті аліментів, розрахованої позивачкою на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» аліменти індексації не підлягають.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів підлягає до часткового задоволення та присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 27 567,56 грн. та пеню за прострочення виконання зобов'язання по сплаті аліментів у розмірі 8 201,32 грн., а всього на загальну суму 35 768,88 грн., в іншій частині позову вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 357,69 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генераль ної Асамблеї ООН 20.11.1989 p, ст.ст. 180, 194, 196 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 10, 11, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів та неустойку на загальну суму 35 768,88 грн. та судовий збір у розмірі 357,69 грн., а всього на загальну суму 35 126 (тридцять п'ять тисяч сто двадцять шість) гривень 57 копійок.

В решті частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: