Рішення № 33674211, 13.09.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/9137/2012

Провадження № 2/265/195/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 вересня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т.С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відшкодування збитків за неналежне виконання договірних зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В :

06 листопада 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням штрафних санкцій за користування жилим приміщенням в період з 05 грудня 2011 року по 26 вересня 2012 року у розмірі 16946,60 гривень, стягнення збитків у вигляді заборгованості за надані комунальні послуги у зв'язку з їх несплатою у сумі 4376,35 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 05 серпня 2011 року між нею та відповідачкою було укладено договір оренди житлового приміщення. Відповідно до умов вказаного договору вона передала у користування відповідачці квартиру АДРЕСА_3 на 10 місяців, з 05 серпня 2011 року по 05 червня 2012 року, а ОСОБА_2 зобов'язалася щомісяця сплачувати їй орендну плату у розмірі 1240 гривень та оплачувати комунальні послуги. Дія договору закінчилася 09 червня 2012 року, однак відповідачка не звільнила добровільно квартиру. 11 вересня 2012 року рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя за її позовом ОСОБА_2 була виселена із вищевказаної квартири. У зв'язку із порушенням договірних зобов'язань, а також у зв'язку з тим, що відповідачка залишилася проживати у квартирі понад строки, встановлені договором, та продовжувала користуватися комунальними послугами, сума збитків станом на 26 вересня 2012 року склала 4376,35 гривень - за користування комунальними послугами та 16949,60 гривень - сума боргу за орендними платежами із застосуванням штрафних санкцій. Також просила стягнути 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями відповідачки.

Протягом розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням штрафних санкцій за користування житлом в період з 05 грудня 2011 року по 26 вересня 2012 року у розмірі 16946,60 гривень, стягнути спричинені збитки, які полягають у заборгованості за надані комунальні послуги у сумі 4376,35 гривень та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

У судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву з проханням розглядати справу в її відсутності, просила позов задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка та її представник у судове засідання повторно не з'явилися, про причину своєї неявки суд не повідомили, про дату, місце та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із витягу міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію прав, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 серпня 2011 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 944 (а.с. 29).

05 серпня 2011 року між ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку, укладено договір оренди жилого приміщення, згідно до умов якого ОСОБА_1 надала у тимчасове користування ОСОБА_2 житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3 строком на 10 місяців, з 05 серпня 2011 року по 05 червня 2012 року (а.с. 10-13).

Як вбачається із додатку до договору оренди житлового приміщення від 05 серпня 2011 року «Протокол узгодження ціни», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгодили ставку орендної плати за користування квартирою у розмірі 1240 гривень. При цьому узгодили, що ставка орендної плати включає в собі усі податки та збори, пов'язані з використанням та володінням квартирою, за виключенням вартості комунальних послуг, вбирання та охорони приміщення, електроенергії та телефонних переговорів (а.с. 14).

Згідно акту № 1 прийому -передачі житлового приміщення в оренду від 05 серпня 2011 року, ОСОБА_2 прийняла від ОСОБА_1 у тимчасове оплатне користування квартиру АДРЕСА_3 для тимчасового проживання (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона -власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Згідно з вимогами ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати житла за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з графіку розрахунку по внесенню щомісячної орендної плати, ОСОБА_2 припинила вносити щомісячну оплату ОСОБА_1 у розмірі 1240 гривень за надане орендоване житло з грудня 2011 року (а.с. 16), тобто з вказаного часу припинила виконувати зобов'язання по укладеному між сторонами договору оренди від 05 серпня 2011 року.

Отже заборгованість по орендній платі ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає 7440 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 1240 гривень х 6 місяців = 7440 гривень, у зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині штрафних санкції відповідно до ст.. 785 ч.2 ЦК України, тобто стягнення орендної плати в подвійному розмірі за час прострочення, слід зазначити, що норми даної статті ЦК України регулюють правовідносини, які виникають за договором найму (оренди), предметом якого є річ, визначена індивідуальними ознаками, а не правовідносини, які виникають за договором найму (оренди) житла та регулюються Главою 59 ЦК України (ст.. 810-826 ЦК України), а тому положення ст.. 785 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 11 вересня 2012 року, ОСОБА_2 виселена із квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення на тій підставі, що вона залишається проживати у спірній квартирі без законних на те підстав, оскільки строк дії договору оренди закінчився (а.с. 26-28).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 11 вересня 2012 року встановлений факт закінчення строку дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який не потребує доказування.

Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Строки внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги.

Тобто за змістом цих норм закону плата за найм житла та плата за надані комунальні послуги є різними видами платежів, які здійснюються наймачем, при цьому обов'язок внесення плати за комунальні послуги покладається на наймача законом незалежно від обов'язку внесення плати за договором найму, якщо інше не встановлено договором, укладеним між сторонами.

П. 4.1 договору оренди, укладеного між сторонами зазначено, що плата за комунальні послуги в орендну плату не входить та оплачується орендарем по рахункам, пред'явленим орендодавцем. Орендарю надається право оплачувати квитанції самостійно.

Як вбачається із наданих позивачкою квитанцій та документів про існуючу заборгованість, в період з 05 серпня 2011 року до 05 травня 2012 року, тобто у строк, обумовлений сторонами щодо проживання позивачки у спірній квартирі та зобов'язання оплати комунальних послуг у зазначений період, не оплачені послуги ККП «Маріупольтепломережа» на суму 1070 гривень 87 копійок, у зв'язку з чим виникла заборгованість на вказану суму. Тобто відповідачка не виконала свого обов'язку щодо оплати комунальних послуг за послуги, надані ККП «Маріупольтепломережа» за період свого проживання, узгоджений у договорі оренди, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 грошова сума у розмірі 1070 гривень 87 копійок.

Що стосується вимог про стягнення з відповідачки несплачених послуг по іншим комунальним службам, слід зазначити, що позивачкою не надано до суду даних, які би свідчили про щомісячне нарахування сум відповідними комунальними службами, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості розрахувати розмір несплачених відповідачкою комунальних послуг за період її проживання, визначений договором оренди, тобто за період з 05 серпня 2011 року до 05 травня 2012 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 збитків щодо нарахованих сум по комунальним послугам понад строки, встановлені договором, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, які стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині позивачкою надані документи, підтверджуючі наявність заборгованості по комунальним послугам спірної квартири, власником якої є вона - ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1,4 ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.

Таким чином, суд вважає, що позивачкою не доведено факту спричинення їй збитків діями відповідачки щодо несплати комунальних послуг за проживання в кватирі АДРЕСА_3 понад строки, встановлені договором.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту договору вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язання.

Не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договору й спеціальними нормами - главою 59 ЦК України.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходе до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь заборгованості по оплаті орендної плати у розмірі 7440 гривень та оплаті комунальних послуг відповідно до договору у розмірі 1070 гривень 87 копійок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам сплачені нею та документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 214 гривень 60 копійок ( а.с.1).

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 88, 174, 208-209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 530, 610, 625, 638, 762, 815, 820 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відшкодування збитків за неналежне виконання договірних зобов'язань, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по оплаті орендної плати у розмірі 7440 гривень, заборгованість по оплаті комунальних послуг відповідно до договору оренди у розмірі 1070 гривень 87 копійок та витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 214 гривень 60 копійок, а всього 8725 (вісім тисяч сімсот двадцять п'ять) гривень 47 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя