Ухвала суду № 33673928, 17.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/514/13-а

17.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Радянська Україна"- не з'явився,

представник відповідача- Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Євтодієва Галина Василівна, довіреність № 40/10-10 від 02.09.13

розглянувши матеріали справи № 801/514/13-а за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б.) від 20.03.13

за позовом Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Радянська Україна" (вул. Советська, буд.27, с.Чистеньке, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97570)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, буд.2, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2013 адміністративний позов Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Радянська Україна" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0003662301 від 19.12.2012; стягнуто на користь Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Радянська Україна" (ЄДРПОУ 30833820) витрати зі сплати судового збору у розмірі 381,58 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2013 та прийняти нове рішення по справі.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення суду першої інстанції.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що З 27.11.2012р. по 03.12.2012р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Атан-Крим" за період з 01.10.2011 по 31.10.2011р., за результатами якої складений Акт перевірки № 2366/22-0/30833820 від 10.12.2012р.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1, п. 187, п.14.1.191 ст. 14, 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого дане порушення призвело до неправомірного застосування пільги з податку на додану вартість яка передбачена п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України на суму 27951,00 грн., у тому числі за жовтень 2011р. -27951,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0003662301 від 19.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34938,75 грн. за основним платежем.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, з необхідними реквізитами.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Атан-Крим" укладено Договір поставки № 91-СФ/СНМТ від 01.10.2010. Термін дії цього договору до 31.12.2011. На виконання цього договору у надані наступні документи: реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2011р, податкові накладні за жовтень 2011р. від ТОВ «Атан-Крим», видаткові накладні за жовтень 2011р. від ТОВ «Атан-Крим», договір поставки №91-СФ/СНМТ від 01.01.2010р, банківські виписки за жовтень 2011р, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, регістри бухгалтерського обліку по рах. 631, які повністю відповідають вимогам 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Тобто, включення позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року, цілком відповідає приписам податкового законодавства.

Відповідно до акта перевірки ТОВ «Атан-Крим» від 14.08.2012 №979/22-03/32085677 фінансово-господарська діяльність ТОВ "Атан-Крим" здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та позивачем вчинені без наміру створення правових наслідків.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Враховуючи наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року суми ПДВ, сплачені ТОВ "Атан-Крим" в ціні товару, а тому податкове повідомлення-рішення № 0003662301 від 19.12.2012р. правомірно скасовано судом першої інстанції.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.13 у справі № 801/514/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.13 у справі № 801/514/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко