Постанова № 33673238, 19.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року № 813/6001/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Самборської Ю.М.

за участю представника позивача - Гевяка П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріал Сервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріал Сервіс» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0002672301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6787371,00 грн., з яких за основним платежем 5429905,00 грн та 1357476,00 - штрафних санкцій.

В обгрунтовання позовних вимог зазначає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за березень 2013 року, що оформлено Актом від 21.06.2013 року №396/22-2/38467142, яким встановлено порушення вимог п.185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст 198, п.200.1, п. 200.2 ст 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті. Позивач, вважає, що викладені у Акті перевірки висновки є суб'єктивним судженням відповідача внаслідок неправильної оцінки змісту та суті зобов'язань за договором поставки від 21.03.2013 року №21/032013-2. Такі висновки побудовано на підставі неправомірного підходу до правовідносин, що визначені даним договором без застосування норм матеріального права, що підлягали застосуванню, а саме: ст. ст. 693, 712 Цивільного кодексу України, а також норм Податкового кодексу України, що регламентують ведення податкового обліку вчинених операцій. Підставами для визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача на думку позивача є те, що за умовами вказаного договору поставки він був зобов'язаний здійснити стопроцентну попередню оплату, а контрагент за договором ТОВ «Калина-Тернопіль» був зобов'язаний виписати відповідні податкові накладні, що є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту. На виконання вказаної норми ТОВ «Калина-Тернопіль» виписано податкові накладні від 28.03.2013 року в кількості 8 шт. за № 2-9 на загальну суму 32529706 грн в т.ч ПДВ 5422617,27 грн., які стали підставою для віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з"явився, явку повноважного представника не забезпечив, заперечення на позов не подав, про день та час розгляду справи належно повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими позов обґрунтовується, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тріал Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Калина-Тернопіль» за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 р., за результатами якої складено Акт від 21.06.2013 року №396/22-2/38467142.

Актом встановлено порушення позивачем вимог:

1. ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст..662,655 та 656 ЦК України.

2.п.185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5429905 грн., в тому числі за березень 2013 р. в сумі 5429905 грн.

Перевіркою також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року на адресу ТОВ «Тріал Сервіс», що свідчить про те, що правочин здійснено без мети настання реальних наслідків. До такого висновку перевіряючі дійшли на підставі існуючих розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у складі податкового кредиту позивача за рахунок встановлення по ТОВ «Калина-Тернопіль» ознак фіктивності, а саме відсутність за місцем реєстрації.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0002672301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6787371,00 грн., з яких за основним платежем 5429905,00 грн та 1357476,00 грн. - штрафних санкцій.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.03.2013 року між ТОВ «Тріал Сервіс» (покупець) та ТОВ «Калина-Тернопіль» (постачальник) укладено договір поставки № 21/032013-2, в який внесено зміни згідно додаткової угоди від 05.04.2013 року. За умовами згаданого договору (п.1.1 договору) ТОВ «Калина-Тернопіль» зобов'язалось здійснити поставку продукції в кількості та асортименті передбачених специфікаціями до договору.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору вартість продукції становить 34 277 120,00 грн., а п. 5.2 визначено обов'язок позивача провести попередню оплату в розмірі 100% протягом 20-днів з моменту підписання договору.

Також, відповідно до додаткової угоди від 05.04.2013 року, сторони договору поставки № 21/032013-2 домовились викласти новій редакції п. 2.3 основного договору про те, що постачальник зобов'язався поставити замовлений товар протягом дії договору після здійснення покупцем передоплати, згідно п. 5.2 договору. Відповідно до в п. 6.1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє протягом року.

Дослідивши зміст вказаного договору поставки суд дійшов переконання, що він відповідає вимогам закону, а умови, щодо попередньої оплати не суперечать вимогам ст. ст. 693, 712 ЦК України.

Так, відповідно до ст.712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

В свою чергу ч. 1 ст. 613 ЦК України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Таким чином в силу вказаних норм законодавства та умов договору поставки ТОВ «Тріал Сервіс» був зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі та в строки встановлені договором для того, щоб у його контрагента виник обов'язок поставки замовленого товару.

Також, відповідно до встановленої в ст. 204 ЦК України - презумпції правомірності правочину суду вважає, що лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину, а порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, 207 ГК України. Наявність же сумнівів у відповідача з приводу дійсності поставки товарів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Проте будь - які рішення суду з приводу визнання договору поставки № 21/032013-2 від 21.03.2013 року недійсним відповідачем суду не представлено.

Як встановлено матеріалами справи на виконання п. 5.2 договору поставки № 21/032013-2 від 21.03.2013 року, позивачем здійснено передоплату ТОВ «Калина-Тернопіль» за замовлений згідно специфікації № 1 від 21.03.2013 року товар в розмірі 32 535 706,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ТОВ «Тріал Сервіс» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року та відповідними платіжними дорученнями № 37 від 27.03.2013 року, № 38 від 27.03.2013 року, № 39 від 27.03.2013 року, № 40 від 27.03.2013 року, № 41 від 27.03.2013 року, № 42 від 27.03.2013 року, № 43 від 27.03.2013 року, № 44 від 27.03.2013 року.

На виконання приписів п. 200.7 ст. 200 ПКУ ТОВ «Калина-Тернопіль» 28.03.2013 року виписало податкові накладні в кількості 8 шт. за номерами № 2 від 28.03.2013 року на суму 5 100 000,00 грн в т.ч ПДВ 850 000,00 грн.; № 3 від 28.03.2013 року на суму 4 564371,00 грн в т.ч ПДВ 760728,50 грн.; № 4 від 28.03.2013 року на суму 5 381098,00 грн в т.ч ПДВ 896849,67 грн.; № 5 від 28.03.2013 року на суму 5 190 760,00 грн в т.ч ПДВ 865 127,67 грн.; № 6 від 28.03.2013 року на суму 4 999 100,00 грн в т.ч ПДВ 833 183,33 грн.; № 7 від 28.03.2013 року на суму 5 190 672,00 грн в т.ч ПДВ 865 112,00 грн.; № 8 від 28.03.2013 року на суму 2 018 829,00 грн в т.ч ПДВ 336 471,50 грн.; № 9 від 28.03.2013 року на суму 90 870,00 грн в т.ч ПДВ 15 145,00 грн. Загальна сума податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних становить 5 422 617,66 грн., які були віднесенні позивачем до податкового кредиту у березні 2013 року. Податкова накладна № 29 від 27.03.2013 року на суму 43 726,80 грн в т.ч ПДВ 7 287,80 грн. виписана ТОВ «Калина Тернопіль» згідно договору поставки № 16/032013-2 від 16.03.2013 року до складу податкового кредиту позивачем не відносилась.

Наведене також, зафіксовано і в акті № 396/22-2/38467142 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тріал Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Калина-Тернопіль» за період 01.03.2013 - 31.03.2013 року де перевіряючими зазначено декларування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Калина Тернопіль» в сумі 5 373 763 грн. (ст.4-5 акту).

Згідно із абз. 2 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Однак, судом не встановлено, а відповідачем не надано жодних доказів, щодо відомостей з приводу повідомлення позивача про наявність у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних розбіжностей, які встановлені податковим органом за результатами даних співставлення даних реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних.

Відповідно до представленої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року, вказані податкові накладні внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Калина-Тернопіль».

Також контрагентом позивача задекларовано відповідні податкові зобов'язання, що вбачається із згаданої декларації та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідно до п. 49.3. ст. 49 ПКУ - податкова декларація може подаватись за вибором платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В свою чергу згідно до п.2 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України затверджених наказом ДПС України № 516 від 14.06.2012 року визначено, що квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

За змістом вказаних Методичних рекомендацій п.п. 4.13.6. - у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Відповідно до п.п. 4.13.7 Методичних рекомендацій - факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи позивачем квитанцій № 2 від 20.04.2013 року декларація ТОВ «Калина-Тернопіль» з податку на додану вартість за березень 2013 року була перевірена на відповідність пп.48.3 - 48.4 ст.48 ПКУ та прийнята в автоматизованому режимі, про що свідчить відмітка «прийнято МДЗ України».

Отже, на підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Калина-Тернопіль» дотримано вимог законодавства, щодо умов договору поставки, проведення попередньої оплати та декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

В свою чергу, відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПКУ - податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не порушено вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за березень 2013 року при відносинах з ТОВ «Калина-Тернопіль».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2013 р. № 0002672301, прийняте Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріал Сервіс» з податку на додану вартість на суму 6787371,00 грн., з яких за основним платежем 5429905,00 грн та 1357476,00 - штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріал Сервіс» судовий збір в сумі 2294,00 (дві тисячі двіста дев»яносто чотири) грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2013 р.

Суддя Кухар Н.А.