Постанова № 33670645, 23.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" вересня 2013 р. Справа № 906/740/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа"

на рішення господарського суду Житомирської області від 08.08.2013 р.

у справі № 906/740/13 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Житомирської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача: Гриценко Я.А.;

відповідача: Черниш О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.08.2013 р. у справі № 906/740/13 позов Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволено. Внесено зміни до пункту 3 та пункту 5 договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006, укладеного між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа", виклавши їх в наступній редакції:

"п.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5389628,78грн."

"п.5 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить 177857,75грн. в рік.

Коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,300".

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 17.02.2006 р. між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" був укладений договір оренди земельної ділянки з додатками до нього.

Поряд з тим, судом першої інстанції було встановлено, що 23.03.2006 між сторонами спору було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (об'єкта оренди) площею 1,6807га терміном на 25 років. 21.11.2007 рішенням 18 сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради від 21.11.2007 №456 введено в дію нові розміри плати за землю для юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності та громадян міста з 01.01.2008 р. Крім того, рішенням 7 сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 07.10.2011 №195 було внесено зміни до рішення Житомирської міської ради від 08.04.2009 № 956, пунктом 8 якого було визначено, що раніше укладені договори оренди є чинними в частині, що не суперечать вимогам цього рішення та підлягають приведенню у відповідність у разі звернення заявників на підставі рішень Житомирської міської ради.

Рішенням 19 сесії шостого скликання Житомирської міської ради № 498 від 24.01.2013 р. було затверджено нові розміри нормативної грошової оцінки та орендної плати за користування земельними ділянками на умовах оренди в м. Житомирі.

При вирішенні спірних правовідносин, місцевим господарським судом було враховано відповідні положення Закону України "Про оренду землі", Цивільного, Господарського та Податкового кодексів України, а також постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Суд першої інстанції вказав на те. що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

При цьому, місцевий суд зауважив, що рішення ЖМР №498 від 24.01.2013, на підставі якого визначено розмір плати за користування земельною ділянкою, відповідачем не оскаржувалось, отже воно є чинним та обов'язковим до виконання всіма землекористувачами м.Житомира, шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди.

Крім того, судом першої інстанції було прийнято до уваги ту обставину, що з листа №15/14689, направленого виконавчим комітетом Житомирської міської ради ТОВ "Жерок-Альфа" 22.02.2013 вбачається, що останнього було повідомлено про прийняте ЖМР 24.01.2013 рішення № 498, яким встановлено новий розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також суд вказав на те, що відповідач надісланий позивачем примірник змін до договору оренди земельної ділянки по вул. Промислова, 1/154 від 23.03.2006 р. № 040620900181 на адресу Житомирської міської ради не повернув, а отже вимог рішення міської ради від 24.01.2013 № 498 не виконав, що свідчить про ухилення останнього від приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства України.

З наведених обставин справи та з урахуванням положень діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 08.08.2013 р. у справі № 906/740/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 906/1075/13, у зв'язку з тим, що у разі розірвання договору оренди зeмлi у процесі розгляду справи № 906/1075/13 буде неможливо виконати рішення суду по cпpaвi № 906/740/13, в результаті чого виникне ситуація, коли буде існувати рішення суду, але виконати його буде неможливо.

Також скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції залишено поза увагою посилання відповідача на той факт, що внесення змін до Договору оренди землі в частині збільшення орендної плати у 11 разів поставить апелянта у невигідне економічне становище та призведе до закриття підприємства, його банкрутства, так як рентабельність виробництва апелянта не дозволяє йому виплачувати орендну плату у poзмipi 177 857 грн. 75 коп. на piк.

В обґрунтування своїх вимог скаржник також вказує на приписи ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При цьому, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалося наявність чи відсутність одночасного існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК україни, за умови існування яких, суд мав право вносити зміни до договору оренди землі.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Позивач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

23 вересня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 08.08.2013 р. у справі № 906/740/13 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача - Житомирської міської ради в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. При цьому, пояснив, що нові розміри нормативної грошової оцінки було затверджено позивачем в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", та у відповідності до Законів України "Про оренду землі", "Про оцінку землі" з урахуванням положень чинного цивільного законодавства України. У встановленому законом порядку, позивачем було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006р. в частині зміни розміру орендної плати, а тому вимоги позивача є такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.

З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Житомирською міською радою (позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" (відповідач/орендар) виникли договірні правовідносини на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки з додатками до нього від 17.02.2006р. (далі по тексту - Договір, а.с.16-19).

За умовами п.1 договору орендодавець на основі рішення 28 сесії Житомирської міської ради 4 скликання від 09.12.2005 № 584 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншої промисловості за адресою: м. Житомир по вул. Промисловій, №1/154.

Згідно з п.п. 2,3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6807га, в т.ч. під будівлями та спорудами - 0,4646 га, під проходами, проїздами та площадками - 1,2161 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 1321568,11 грн.

У пункті 5 Договору оренди сторони погодили, що враховуючи право користування вищевказаною земельною ділянкою посвідчене державним актом на право постійного користування землею, дія якого продовжена, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" від 06.10.2004 № 2059-ІУ, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить: 13215,68 грн. в рік на період до 01.01.2008. Після закінчення зазначеного терміну орендну плату за користування цією земельною ділянкою встановити в розмірі 16519,60 грн. в рік.

У відповідності до пунктів 6, 7 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно до п'ятнадцятого числа поточного місяця.

Відповідно до п. 35 договору, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Житомирському міському відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис: 23 березня 2006 рік №040620900181.

23.03.2006 р. між сторонами спору було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (об'єкта оренди) площею 1,6807 га терміном на 25 років (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 15 сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради від 05.09.2007 № 369 було затверджено матеріали коригування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Житомира та в період жовтень-грудень 2007 року введено в дію відкориговану грошову оцінку земельних ділянок міста Житомира (а.с.44).

21.11.2007 рішенням 18 сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради від 21.11.2007 № 456 введено в дію нові розміри плати за землю для юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності та громадян міста з 01.01.2008 (а.с.45).

З метою забезпечення економічного регулювання земельних відносин, запровадження прозорого підходу до встановлення диференційованих відсотків від нормативної грошової оцінки при встановленні (зміні, перегляді) розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та в зв'язку із змінами в законодавстві, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", Податковим кодексом України, рішенням 7 сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 07.10.2011 №195 було внесено зміни до рішення Житомирської міської ради від 08.04.2009 № 956, зокрема, викладено додаток 1 до рішення ("Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м. Житомирі, які перебувають у державній і комунальній власності") в новій редакції (а.с.46-57).

Згідно з п. 7 рішення 7 сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 07.10.2011 №195 дане рішення набирає чинності з дня оприлюднення в газеті «Місто».

Пунктом 8 рішення Житомирської міської ради від 07.10.2011 р. № 195 визначено, що раніше укладені договори оренди є чинними в частині, що не суперечать вимогам цього рішення та підлягають приведенню у відповідність у разі звернення заявників на підставі рішень Житомирської міської ради.

24.01.2013 у зв'язку з веденням в дію з 01.01.2008 нових розмірів плати за землю для юридичних, фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та громадян відповідно до рішень Житомирської міської ради від 05.09.2007 № 369, від 21.11.2007 №456, керуючись ст. 12 Земельного кодексу України, ст.ст. 26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Податкового кодексу України, ст. ст. 648, 652-653 Цивільного кодексу України, рішенням 19 сесії шостого скликання Житомирської міської ради № 498 було затверджено нові розміри нормативної грошової оцінки та орендної плати за користування земельними ділянками на умовах оренди в м. Житомирі наступним землекористувачам, зокрема: ТОВ "Жерок-Альфа" (договір оренди земельної ділянки площею 1,6807 га по вул. Промисловій, 1/154, від 23.03.2006 № 040620900181): Нормативна грошова оцінка становить 5389628,78 грн. Орендна плата становить 177857,75 грн. в рік. Коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,300 (а.с. 13-15).

Листом № 15/14689 від 22.02.2013 виконавчим комітетом Житомирської міської ради ТОВ "Жерок-Альфа" було повідомлено про прийняте ЖМР 24.01.2013 рішення № 498, яким встановлено новий розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 1/154 в м. Житомирі, та яка використовується згідно договору оренди землі від 23.03.2006 №040620900181. Разом з листом, міською радою було направлено товариству зміни до договору оренди земельної ділянки по вул. Промислова, 1/154 від 23.03.2006 №040620900181 і зобов'язано товариство в двотижневий строк з дня отримання листа та ознайомлення з документами направити на адресу Житомирської міської ради підписані зміни до договору оренди земельної ділянки для їх подальшої реєстрації. Також ТОВ "Жерок-Альфа" було попереджено, що у разі неповернення документів або відсутності повідомлень щодо його намірів, виконком Житомирської міської ради надасть документи до суду (а.с. 9-12).

У відповідь на пропозицію позивача про внесення змін до договору оренди земельної ділянки по вул. Промислова, 1/154 від 23.03.2006 № 040620900181, відповідач листом №46 від 11.03.2013 повідомив міську раду, що новий розмір річної плати за користування земельною ділянкою - 177857,75 грн. порівняно з 16519,60 грн. потребує наявності у підприємства значних вільних обігових коштів, яких фактично у ТОВ "Жерок-Альфа" не має, у зв'язку з цим власниками підприємства було вирішено вилучити з користування частину земельної ділянки. Зокрема, відповідач зазначив, що про хід розробки технічної документації для виконання цього рішення позивача буде повідомлено (а.с.60).

Пунктами 3.2, 3.4 Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м. Житомирі, які перебувають у державній і комунальній власності, від 07.10.2011 № 195, передбачено, що розрахункові ставки орендної плати підлягають коригуванню при встановленні Верховною Радою України нових ставок земельного податку та зміни грошової (економічної) оцінки земель м. Житомира. У разі зміни ставок земельного податку, в тому числі затвердження нової грошової оцінки земель міста, або змін визначених законодавством, Житомирська міська рада інформує орендарів земельних ділянок через засоби масової інформації: офіційний веб-сайт міської ради та газету "Місто" про необхідність та термін проведення перерахунку розміру річної орендної плати за земельні ділянки (а.с. 47-50).

Як свідчать матеріали справи, відповідач надісланий позивачем примірник змін до договору оренди земельної ділянки по вул. Промислова, 1/154 від 23.03.2006 №040620900181 на адресу Житомирської міської ради не повернув, отже вимог рішення міської ради від 24.01.2013 №498 не виконав, що вказує на ухилення останнього від приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено з матеріалів справи між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору оренди.

За змістом ст. ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди. Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" внесені зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р. підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу згідно підпункту 288.5.1. цього Кодексу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку землі" встановлено, що грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Статтею 15 та частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку землі" передбачено, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; при цьому, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вищий господарський суд України у п. 2.19 Постанови Пленуму від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) роз'яснив, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Як вбачається зі змісту укладеного договору оренди від 17.02.2013 р., сторони у п.8 цього договору передбачили що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Прийняття нового законодавства, яким внесено зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки.

З урахуванням визначених договором підстав для зміни розміру орендної плати та у зв'язку з підвищенням тарифів, ставок (коефіцієнтів), а також враховуючи набрання чинності Податковим кодексом України, Житомирською міською радою 24.01.2013 за №498 було прийнято рішення, яким затверджено нові розміри нормативної грошової оцінки за користування земельними ділянками на умовах оренди в м. Житомирі.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем належним чином виконані наведені вище вказівки діючого закону. 22.02.2013 р. позивачем відповідачу було надіслано лист № 15/14689, яким повідомлено про встановлення нового розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Згідно з. п. 2.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Отже, з урахування наведених вище роз'яснень ВГСУ, позивачем було обрано адекватний, такий, що відповідає вимогам закону, спосіб захисту свого права.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують встановлених обставин справи та суперечать положенням чинного законодавства.

Зокрема, безпідставними є доводи скаржника в частині неправомірності відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не доведено належним чином неможливість суду першої інстанції самостійно встановити при вирішенні спірних правовідносин обставин у справі № 906/740/13 незалежно від результатів вирішення справи № 906/1075/13.

Крім того, доводи скаржника в частині порушення встановленої законом процедури внесення змін до договору оренди не є доведеними, оскільки суперечать приписам ст.. 188 ГК України, ст..ст. 632, 651 ЦК України та роз'ясненням ВГСУ, наведеним у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин". В той же час, судова колегія зважає на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а відповідно законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. У такому разі зміни до договору оренди сторони зобов'язані вносити, оскільки таке правило встановлено в імперативному порядку. Тобто принцип диспозитивності на договірні правовідносини в цій частині не поширюється.

Отже, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Таким чином, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського господарського суду Житомирської області від 08.08.2013 р. у справі № 906/740/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 08.08.2013 р. у справі № 906/740/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" - без задоволення.

2. Справу № 906/740/13 надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.