Постанова № 33670033, 12.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року о 16 год. 45 хв.Справа № 808/5046/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Васильєвої О.В., Голобородько Л.С., Тимощука І.А.,

відповідача - Гончаренка А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової

служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 січня 2013 року №0000112302 та №0000122302.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя», оскільки послуги, товари отримані від вказаних контрагентів, використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Таким чином, податковим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що за результатами проведення вищевказаних перевірок контрагентів позивача ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя», податкові органи дійшли висновку про порушення ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників та їх подальшої реалізації. Зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» не мали факту реального вчинення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт №3394/22-12/32814705 від 29.12.2012 р. Вказаною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст.1, пп.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1186448,00 грн. та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1127904,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1963783,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 39759,00 грн.;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1-4 кв. 2011 р. та 1-3 кв. 2012 р.

22 січня 2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №3394/22-12/32814705 від 29.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2511468,75 грн., в т.ч. за основним платежем 1902981,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 608487,75 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2765844,25 грн., в т.ч. за основним платежем 2314352,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 451492,25 грн. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп.5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, для встановлення факту порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат, які не підтверджені документально.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Згідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, суми витрат для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. В підпункті 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ст.198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п.198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки податкового органу про безтоварний характер господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя».

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» мало господарські відносини з ТОВ «Аранзів». Вчинення господарських операцій підтверджуються рахунками-фактури №588 від 27.11.2009 року, №596 від 30.11.2009 року, №13 від 25.02.2010 року, №17 від 24.02.2010 року, №14 від 23.02.2010 року, №638 від 29.02.2010 року, №636 від 28.12.2009 року, №632 від 25.12.2009 року.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг)(а.с. 1-9, т.5). У бухгалтерському обліку дані відносини відображені відповідними проводками (придбано товар у сумі 558703,00 грн., проведено розрахунків у сумі 558703,00 грн.). У податковому обліку на підставі первинних документів операції враховані до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік у сумі 452762,00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 105941,00 грн. Для підтвердження відображення в податковій звітності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Аранвіз» надано розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 96-97, т.13).

З матеріалів справи судом встановлено, що висновок податкового органу про безтоварний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Аранзів» базується на відсутності товаро-транспортних накладних та сертифікатів якості отриманої продукції. Крім того, відповідач посилається на те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 11.11.2010 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Аранзів».

Суд не приймає посилання податкового органу на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Аранзів», оскільки свідоцтво податку на додану вартість анульовано 11.11.2010 р. вже після вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аранзів». Крім того, позивачем до матеріалів справи надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого станом на 14.06.2013 р. ТОВ «Аранвіз» зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як юридична особа (а.с. 200-202, т.13).

Також суд зазначає, що при наявності первинних податкових та бухгалтерських документів, відсутність товаро-транспортних накладних не може слугувати підставою для висновків податкового органу про безтоварний характер господарської операції.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Астрон-А» суд зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що між ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» і ТОВ «Астрон-А» укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей №1\2010 від 20.08.2010 року, №4\2010 від 20.09.2010 року, №16\2011 від 14.09.2011 року, №17\2011 від 14.09.2011 року. На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні (а.с. 99-114, т.5, а.с. 1-21, 64-76, 89-119, 134-140, 154-161, 176-185 т.9, 1-20, 55-110, 139-166, т.10).

Для підтвердження відображення в податковій звітності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Астрон-А» до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість (а.с. 2-95, т.13) та податкові декларації з податку на прибуток (а.с. 106-111, т.13). На підтвердження отримання позивачем товару від ТОВ «Астрон-А» до матеріалів справи надано журнал реєстрації видачі довіреностей (а.с. 1-15, т.2).

Стосовно посилання представника відповідача на кримінальну справу, порушену відносно керівника ТОВ «Астрон-А» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, суд зазначає, що порушення кримінальної справи відносно посадової особи ТОВ «Астрон-А» не може слугувати підставою для визнання господарської операції безтоварною та такою, що не спрямована на настання реальних наслідків. Доказів наявності обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1 до матеріалів справи відповідачем не надано.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер» суд зазначає наступне. Вчинення господарських операцій підтверджуються рахунком-фактури № 015 від 18.08.2010 року. Постачання товару підтверджено видатковою накладною від 26.08.2010 року № 2608-024, оплата здійснювалася у безготівковій формі і підтверджена банківською випискою №314 від 21.08.2010 року. У бухгалтерському обліку дані відносини за період 3 квартал 2010 року відображено відповідними проводками (придбано товар у сумі 15 351 грн., проведено розрахунків у сумі 15 351 грн.). У податковому обліку надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ПП «ТКФ «Юпітер» за період 3 квартал 2011 року, враховані до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 15 351 грн., у т.ч. за 3 квартали 2010 року у сумі 15 351 грн. Для підтвердження відображення в податковій звітності господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер» до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість (а.с. 98-102, т.13).

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для виникнення сумнівів податкового органу щодо реальності вчинення господарської операції між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер» стали результати зустрічної перевірки ПП «ТКФ «Юпітер», проведеної Ленінською МДПІ у м. Луганську, за результатами якої податковим органом 27.04.2011 р. встановлено відсутність ПП «ТКФ «Юпітер» за місцем реєстрації. Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до довідки 1 ДФ від 09.02.2011 р. кількість працюючих на підприємстві 1 чоловік.

Разом з тим, суд не приймає вказані доводи відповідача, оскільки вказана перевірка проводилась податковим органом після вчинення господарської операції між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер», доказів того, що на час здійснення господарських операцій ПП «ТКФ «Юпітер» було відсутнє за місцем знаходження та того, що на вказаному підприємстві відсутні трудові ресурси до матеріалів справи відповідачем не надано.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» мало господарські відносини з ТОВ «ТПГ «Дилема». Вчинення господарських операцій підтверджуються рахунком-фактури від 29.07.2010 року № 0002039/2010. Постачання товару підтверджено видатковою накладною від 29.07.2010 року № 000000110, оплата здійснювалася у безготівковій формі і підтверджена банківською випискою №277 від 29.07.2010 року. У бухгалтерському обліку дані відносини відображено відповідними проводками (придбано товар у сумі 105000,00 грн., проведено розрахунки у сумі 105000,00 грн.). У податковому обліку надані до перевірки первинні документи, враховані до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010 року у сумі 105000,00 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні (а.с. 169-171 т.5).

Також судом не приймаються посилання податкового органу на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «ТПГ «Дилема», оскільки свідоцтво було анульовано 11.11.2010 р., тобто вже після проведення господарської операції.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Строй-вінд» суд зазначає наступне. Вчинення господарських операцій підтверджуються рахунком-фактури від 22.10.2009 року №608. Постачання товару підтверджено видатковою накладною від 22.09.2009 року №453, оплата здійснювалася у безготівковій формі і підтверджена банківською випискою №318 від 22.10.2009 року, надана податкова накладна №586 від 22.10.2009 року. У бухгалтерському обліку дані відносини відображено відповідними проводками (придбано товар у сумі 50040 грн., проведено розрахунки у сумі 50040 грн.). У податковому обліку надані до перевірки первинні документи враховані до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2009 року у сумі 50040 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні (а.с. 59-62 т.5).

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» мало господарські відносини з ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя».

Вчинення господарських операцій підтверджуються рахунками-фактури №291 від 26.04.2010 р., №295 від 27.04.2010 р., №306 від 30.04.2010 р., №350 від 26.05.2010 р., №301 від 28.04.2010 р., №303 від 29.04.2010 р., №309 від 30.04.2010 р., №330 від 17.05.2010 р., №338 від 20.05.2010 р., №344 від 25.05.2010 р., №241 від 26.03.2010 р., №246 від 30.03.2010 р. Вказані господарські операції підтверджуються актами виконаних робіт №123 від 26.04.2010 р., №142 від 26.05.2010 р., №273 від 28.04.2010 р., №275 від 29.04.2010 р., №278 від 30.04.2010 р., №98 від 30.03.2010 р. та видатковими накладними №304 від 20.05.2010 р., №310 від 25.05.2010 р., №222 від 26.03.2010 р. (а.с. 186-209, т.5, а.с. 1-20, т.6, а.с. 1-7, т.7).

З акту перевірки встановлено, що вище вказані документи досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки позивача (аркуш акту перевірки 42-43), проте податковий орган дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарської операції з огляду на відсутність товаро-транспортних накладних, сертифікатів якості отриманої продукції та не підтвердження поставок товарів від ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя».

Також податковий орган посилається на інформацію, отриману від ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя №576 від 28.12.2012 р., відповідно до якої на підприємстві ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» відсутні основні фонди, транспортні засоби та працівники, окрім директора та бухгалтера (за сумісництвом). Разом з тим, суд не приймає вказані доводи відповідача, оскільки вказана інформація, отримана податковим органом після вчинення господарської операції між позивачем та ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя», доказів того, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» були відсутні трудові ресурси до матеріалів справи відповідачем не надано.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» мало господарські відносини з ТОВ «Елтекс-ЛТД». Вказані господарські операції проводились на умовах рахунків-фактури щодо постачання товару від 09.09.2011 року №09/09. Постачання товару підтверджено видатковою накладною від 12.09.2011 року №09/12, оплата здійснювалася у безготівковій формі і підтверджена банківською випискою №81 від 12.09.2011 року, надана податкова накладна №81 від 12.09.2011 року. У бухгалтерському обліку відносини з ТОВ «Елтекс-ЛТД» за період 2-3 квартали 2011 року відображено відповідними проводками (придбано товар у сумі 61125,00 грн., проведено розрахунки у сумі 61125,00 грн.). У податковому обліку надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Елтекс-ЛТД» за період 3 квартал 2011 року, враховані до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 61125,00 грн., у т.ч. за 2-3 квартали 2011 року у сумі 61125,00 грн.

Для підтвердження відображення в податковій звітності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Елтекс-ЛТД» до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість (а.с. 112-120, т.13).

З матеріалів справи встановлено, що висновок податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Астрон-А» базується на акті перевірки ТОВ «Астрон-А», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення до складу валового доходу ТОВ «Астрон-А» сум по операціях з ЗАТ «Спецгідроенергомонтаж», ТОВ «ТПК «Пласт», ТОВ «Стальенерго, ЛТД», ТОВ «Монтаж-сервіс-2004» за період з 01.10.2010 - 31.12.2010 р. Підставою для виникнення сумнівів податкового органу щодо реальності вчинення господарської операції між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер» стали результати зустрічної перевірки ПП «ТКФ «Юпітер», проведеної Ленінською МДПІ у м. Луганську, за результатами якої податковим органом 27.04.2011 р. встановлено відсутність ПП «ТКФ «Юпітер» за місцем реєстрації. Разом з тим, суд не приймає вказані доводи відповідача, оскільки вказана перевірка проводилась податковим органом після вчинення господарської операції між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер», доказів того, що на час здійснення господарських операцій ПП «ТКФ «Юпітер» було відсутнє за місцем знаходження та того, що на вказаному підприємстві відсутні трудові ресурси до матеріалів справи відповідачем не надано. Підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції став результат зустрічної звірки ТОВ «Елтекс-ЛТД», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Амебиус Б» за вересень 2011 р.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товаро-транспортиних накладних по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» суд зазначає, що при наявності первинних податкових та бухгалтерських документів, відсутність товаро-транспортних накладних не може слугувати підставою для висновків податкового органу про безтоварний характер господарської операції.

Крім того з пояснень представника позивача, судом встановлено, що перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, оскільки вказаний товар є малогабаритним та не потребує для перевезення наявності у позивача вантажних автомобілів.

На підтвердження транспортування товару матеріалів справи надано подорожні листи вантажного автомобіля (а.с. 19-61,т.2). На підтвердження наявності у позивача власних транспортних засобів до матеріалів справи надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 16-18, т.2) та лист ВРЕР-1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, відповідно до якого за ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» зареєстровано 33 транспортні засоби.

Також до матеріалів справи на підтвердження отримання матеріальних ресурсів від ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» до матеріалів справи надано матеріальні звіти з 2009-2013 року (а.с. 162-201, т.2, т.3). На підтвердження здійснення оплати по господарським операціям з ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» надано виписки з банку (а.с. 62-161, т.2).

На підтвердження подальшого використання отриманих від контрагентів матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано договори підряду на виконання робіт з капітального ремонту (а.с. 1-130, т.14) та письмові пояснення щодо використання матеріальних ресурсів отриманих від ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» (а.с. 137-193, т.14).

Суд не бере до уваги подані відповідачем запити, надіслані до Центрів зайнятості, Реєстраційних служб, органів Державної податкової служби та органів Пенсійного фонду зроблені по контрагентах позивача, оскільки вказані запити зроблені після прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а тому інформація отримана по вказаних запитах не врахована та не могла бути врахована під час проведення перевірки.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність при проведенні перевірки документів, які підтверджують виконання позивачем ремонтних робіт на території ГЕС-1 та ГЕС-2, а саме документи на підтвердження в'їзду та виїзду транспортних засобів позивача на територію ГЄС-1 та ГЄС-2, до матеріалів справи надано лист філії «Дніпровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго», відповідно до якого надати інформацію щодо в'їзду та виїзду транспортних засобів позивача на територію ГЄС-1 та ГЄС-2 не є можливим, оскільки книга обліку матеріальних цінностей, які завозяться на ГЕС та ті, що вивозяться з її території за період з 01.11.2009 по 31.12.2011 знищені за закінченням встановленого терміну зберігання.

Щодо сумнівів податкового органу стосовно відсутності у позивача необхідних умов для зберігання в балонах кисню, пропану та горючо-мастильних матеріалів, позивачем до матеріалів справи надано фотокартки, схему будівельного кварталу, договір оренди (а.с. 80-91, т.15), які підтверджують наявність у позивача необхідних засобів та умов для зберігання в балонах кисню, пропану та горючо-мастильних матеріалів.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність доказів, які підтверджують отримання від ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» матеріальних ресурсів та подальшому використанню їх при виконанні будівельно-монтажних робіт, позивачем надано письмові пояснення із зазначенням контрагента, від якого отримано товар та договір на будівельно - монтажні роботи (генпідрядний договір на будівельно-монтажні роботи), на виконання якого використовувалися отримані матеріальні цінності. (а.с. 137-193, т.14).

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя», та правомірність формування витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «ТПГ «Дилема», ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «Елтекс-ЛТД», ТОВ «Астрон-А», ТОВ «Спецремсервіс-Запоріжжя» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст.87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено з 1 січня мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 1147,00 грн.

З журналів судового засідання від 12.06.2013, 10.07.2013, 17.07.2013, 29.07.2013 та 12.09.2013 р. встановлено, що представник позивача перебував у судовому засіданні п'ять годин (1147,00 грн./40%х5 = 2294,00 грн.). Також з акту про результати надання правової допомоги від 12.09.2013 р. судом встановлено, що на підготовку та складання позовної заяви та доданих до неї документів витрачено 5 годин (1147,00 грн./40%х5 = 2294,00 грн.). Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 4588,00 грн.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи наведене, позивач діяв у відповідності до чинного законодавства, а податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби від 22 січня 2013 року №0000112302 та №0000122302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж» судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) та 4588,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.). витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Мінаєва