Рішення № 33669642, 25.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/2299/2012 Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 22-ц/780/3054/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 4 25.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, -

встановила:

13.03.2012 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень вказала, що з 11.10.1997 р. по 17.03.2009 р. вони з відповідачем перебували у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення разом з донькою стала проживати окремо від відповідача, вимушена була виїхати з місця проживання за адресою АДРЕСА_1 (будинок батьків відповідача) та винайняти квартиру. Дитина стала перебувати лише на утриманні позивача. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу питання про поділ спільного майна не вирішувалося. Оскільки сторони у справі не домовились про порядок поділу спільного майна та не досягли угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю, позивач звернулась із позовом до суду. У позовній заяві зазначала, що протягом подружнього життя у сторін був сімейний бізнес, що дало можливість придбати спільне майно, зокрема: холодильник НОРД - 1500 грн., музичний центр - 1600 грн., комп'ютер та периферійні пристрої до нього - 7000 грн., кухонні меблі - 1500 грн., шафа-купе - 6000 грн., м'який куточок (диван та два крісла) - 5000 грн., душова кабіна - 5000 грн.; автомобілі - TOYOTA LAND CRUISER, 2005, чорний - 5000 доларів США, що становило 250 000 гривень; VOLKSWAGEN LT 46, 2000, білий - 13000 доларів США, що становило 65 000 гривень; VOLKSWAGEN LT 46, 2005, білий - 17000 доларів США, що становило 85 000 гривень; MERCEDES-BENZ 814, 1994, червоний - 12000 доларів США, що становило 60 000 гривень.

Зазначені вище автомобілі були зняті з обліку відповідачем і 10.02.2009 року за договором купівлі-продажу були передані у власність та зареєстровані за батьком відповідача - ОСОБА_3, який є третьою особою у цій справі. Правочини щодо відчуження автомобілів з боку відповідача укладені без письмової згоди позивача та, на думку позивача, були продані з метою виключення даних автотранспортних засобів зі списку спільного майна подружжя при вирішені спору про поділ майна.

Позивач також просила суд врахувати ті обставини, що дочка проживає з нею, розмір аліментів в сумі 1000 грн. є недостатнім для забезпечення фізичного та духовного розвитку дитини та відповідно до вимог ст..70 СК України відступити від принципу рівності часток подружжя і виділити позивачу 3/5 частки спільного майна подружжя.

З огляду на вказане позивач просила: 1) визнати майно, а саме: холодильник НОРД - 1500 грн., музичний центр - 1600 грн., комп'ютер та периферійні пристрої до нього - 7000 грн., кухонні меблі - 1500 грн., шафа-купе - 6000 грн., м'який куточок (диван та два крісла) - 5000 грн., душова кабіна - 5000 грн.; (на загальну суму 27 600,00 грн.); автомобілі -TOYOTA LAND CRUISER, 2005, чорний, № двиг. НОМЕР_3, № куз. НОМЕР_4 - 291 670,00 грн.; VOLKSWAGEN LT 46, 2000, білий, № куз. НОМЕР_5 - 92 320,00 грн.; VOLKSWAGEN LT 46, 2005, білий, Ш куз. НОМЕР_6 - 119 140,00 грн.; MERCEDES-BENZ 814, 1994, червоний, № шас. НОМЕР_7 - 76 330,00 грн. (на загальну суму 579 460,00 грн.) - таким, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності. 2) розподілити між позивачем та відповідачем сумісно набуте майно, відступивши від принципу рівності часток подружжя, виділивши позивачу 3/5 частки із спільного майна, а відповідачу відповідно 2/5 частки: виділити позивачу душову кабіну, шафу-купе, холодильник та диван з м'якого куточку на загальну суму 15 500,00 грн., а відповідачу відповідно залишити музичний центр, комп'ютер, кухонні меблі та два крісла з м'якого куточку на загальну суму 12 100,00 грн. 3) стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 3/5 частки загальної вартості автомобілів, яка складає 347 676,00 грн., а також стягнути понесені судові витрати.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 просив суд визнати факт настання права власності на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, 2005, чорний, № двиг. НОМЕР_3, № куз. НОМЕР_4 за ним - ОСОБА_3, мотивуючи тим, що ним у 2006 році був придбаний автомобіль. Оскільки він не мав достатньо коштів та на той час вже мав кредит у банку, зазначений автомобіль був куплений в кредит за договором від 03.02.2006 року, укладеним сином - ОСОБА_2 Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.02.2006 року укладено договір про співпрацю на підставі якого сторони визнали, що зазначений вище автомобіль є власністю ОСОБА_3 Оскільки відповідно до умов договору про співпрацю ОСОБА_3 сплачував кошти по кредиту, користувався автомобілем, утримував у належному технічному стані, просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року ухвалено:

виділити ОСОБА_1 з спільно набутого в шлюбі майна душову кабіну вартістю 5 000 грн., м'який куточок вартістю 5 000 грн. та шафу-купе вартістю 6 000 грн.

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 200 грн. різниці вартості даного майна з ідеальною часткою подружжя;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229 грн. 40 коп. судових витрат.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, а також в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду в апеляційному порядку не оскаржили.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення місцевого суду та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, не оскаржуючи рішення в частині відмови в позові ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

На думку колегії суддів висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, які регулюють правовідносини щодо прав власності на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які регулюють порядок надання суду, дослідження та оцінки судом доказів по справі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено Договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей

індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,

якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним

договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути

збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні

повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визначено ст. 71 СК України, а саме: майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше

не визначено домовленістю між ними.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Крім того, зазначено, що інтереси неповнолітніх дітей, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засад рівності часток.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом першої інстанції встановлено та визнається сторонами, що з 11.10.1997 р. по 17.03.2009 р. сторони перебували у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено судом, що 13.02.2009 року ОСОБА_2 подав до суду позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. У позовній заяві ОСОБА_2 зазначав, що з жовтня 2008 року сторони не підтримують подружніх стосунків, ведуть відокремлене, незалежне від подружніх зобов'язань, самостійне життя. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 березня 2013 року позов було задоволено і ухвалено розірвати шлют, зареєстрований сторонами у справі 11 жовтня 1997 року. У рішенні суду зазначено, що ОСОБА_2 визнав, що з жовтня 2008 року сторони припинили шлюбні відносини, не надають підтримки один одному, ведуть самостійне, відокремлене особисте життя. Допитаний в якості свідка показав, що спільний бюджет з відповідачкою не веде, проживає окремо на квартирі, яку винаймає. Суд визнав, що між сторонами припинились навіть сімейні відносини, проживають вони окремо, спільного бюджету не ведуть , прав та обов'язків не мають (а.с.8-9, 11-12).

Встановлено, що 25 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу позивач у справі взяла прізвище ОСОБА_1, про що зроблено відповідний запис за №341 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с.76).

Судом встановлено та визнається сторонами, що майно та його вартість, вказані у позовній заяві позивачкою, набуто подружжям під час шлюбу та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - сторін у справі.

Також сторонами не оспорюється зазначена у судовому рішенні вартість майна, у тому числі загальна вартість спірних автомобілів. Судом встановлено, що залишкова вартість чотирьох спірних автомобілів відповідно до оцінки їх суб'єктом оціночної діяльності - ПП "АВТО-ЕКСПРЕС" станом на 01.10.2012 року становить 579460 гривень.

Відмовляючи в позові в частині поділу майна, а саме - транспортних засобів, суд першої інстанції у своєму рішенні, пославшись на вимоги ч.2 ст.65 СК України, визнав доведеним, що при укладанні договорів купівлі-продажу автомобілів відповідач діяв за згодою другого подружжя та в інтересах сім'ї, витративши кошти на потреби сім'ї.Крім того, послався на те, що позивач не оспорювала зазначені договори у судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду і вважає, що судом першої інстанції належним чином не була дана оцінка обставинам справи щодо продажу спірних автомобілів, а також не було судом враховано рекомендації, зазначені у пункті 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, де зазначено про рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Крім того, судом не враховано ті обставини, що відповідач визнавав припинення шлюбних відносин з жовтня 2008 року, а також ті обставини, що сторони з зазначеного часу мали окремий бюджет, проживали окремо, тобто фактично сім'я розпалась із зазначено часу. Таким чином, висновок суду про те, що продаж автомобілів відповідач здійснив за згодою з позивачем, в інтересах сім'ї суперечить встановленим судом обставинам та не узгоджується із вимогами діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини сторін.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що автомобілі, придбані за час шлюбу, були ним відчужені у період шлюбу за погодженням з позивачем, в інтересах сім'ї, а одержані від продажу кошти витрачено на потреби сім'ї.

Враховуючи наведене, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає доведеним ті обставини, що вартість проданих відповідачем автомобілів, які сторони придбали за час шлюбу, має бути врахована при поділі спільного сумісного майна подружжя.

При визначенні частки позивача у спільному сумісному майні сторін колегія суддів не знайшла підстав для задоволення позовних вимог щодо відступу від засади рівності часток подружжя і визнання за нею права на 3/5 частки спільного сумісного майна подружжя.

Враховуючи зазначене вище, а також на підставі доказів, які були предметом дослідження судом, колегія суддів вважає за необхідне визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: холодильник НОРД вартістю 1500 грн., музичний центр вартістю 1600 грн., комп'ютер та периферійні пристрої до нього (загальна вартість - 7000 грн.), кухонні меблі вартістю 1500 грн., шафа-купе вартістю 6000 грн.., м'який куточок (диван та два крісла) загальною вартістю 5000 грн., душова кабіна вартістю 5000 грн.; автомобілі: TOYOTA LAND CRUISER, 2005, колір чорний, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4 вартістю 291670 гривень; VOLKSWAGEN LT 46, 2000, білий, № кузова НОМЕР_5 вартістю 92 320 гривень; VOLKSWAGEN LT 46, 2005, білий № кузова НОМЕР_6 вартістю 119 140 гривень; MERCEDES-BENZ 814, 1994, червоний, № шасі НОМЕР_7 вартістю 76330 гривень, а усього майна на загальну суму 607060 гривень.

Враховуючи, що статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,

Ухвалюючи нове рішення про поділ спільного сумісного майна подружжя, виділити ОСОБА_1 в натурі: душову кабіну вартістю 5 000 грн., м'який куточок вартістю 5 000 грн. та шафу-купе вартістю 6 000 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 289 730 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять) гривень - суму грошової компенсації половини вартості проданих відповідачем чотирьох автомобілів з урахуванням різниці вартості майна переданого кожній із сторін при поділі іншого майна.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині рішення місцевого суду необхідно залишити без змін, враховуючи, що в цій частині воно ніким не оспорюється.

З огляду на те, що ухвалюючи рішення, суд порушив норми матеріального та процесуального права, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення не може бути залишене без змін і відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у межах, зазначених вище.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року в частині поділу спільного майна подружжя скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2) наступне майно:

холодильник НОРД вартістю 1500 грн., музичний центр вартістю 1600 грн., комп'ютер та периферійні пристрої до нього (загальна вартість - 7000 грн.), кухонні меблі вартістю 1500 грн., шафа-купе вартістю 6000 грн.., м'який куточок (диван та два крісла) загальною вартістю 5000 грн., душова кабіна вартістю 5000 грн.;

автомобілі: TOYOTA LAND CRUISER, 2005, колір чорний, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4 вартістю 291670 гривень; VOLKSWAGEN LT 46, 2000, білий, № кузова НОМЕР_5 вартістю 92 320 гривень; VOLKSWAGEN LT 46, 2005, білий № кузова НОМЕР_6 вартістю 119 140 гривень; MERCEDES-BENZ 814, 1994, червоний, № шасі НОМЕР_7 вартістю 76330 гривень.

Виділити ОСОБА_1 з спільно набутого в шлюбі майна душову кабіну вартістю 5 000 грн., м'який куточок вартістю 5 000 грн. та шафу-купе вартістю 6 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) 289 730 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять) гривень - суму грошової компенсації половини вартості проданих відповідачем чотирьох автомобілів.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 4605 ( чотири тисячі шістсот п'ять) гривень 95 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Л.А.Волохов

Судді : Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник