Рішення № 33669539, 23.09.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/3858/13-ц

Провадження № 2/235/1537/13

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Коваленко В.О.,

при секретарі Ванжа А.В.,

учасники цивільного процесу:

позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в місті Красноармійську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону дій, які перешкоджають користування власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про заборону дій, які перешкоджають користуванню власністю і в обґрунтування позову зазначила, що їй на праві приватної власності належить ? частина житлового будинку АДРЕСА_1, із них 1/6 частина на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25 червня 2009 року, інша 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину. Інша ? частина зазначеного на праві приватної власності будинку належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13.04.2010 року. У цьому будинку мешкає відповідач разом із своєю сім'єю. Відповідач перешкоджає проживанню позивача у зазначеному будинку, змінила замки у будинку і не дає їй ключі, вчиняє скандали та не дає їй увійти до будинку. Звернення позивача до різноманітних інстанцій не вплинули на поведінку відповідача і позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав. Позивач просив суд заборонити відповідачу ОСОБА_2 перешкоджати вселенню та проживанню позивача у житловому будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позові, наполягала на задоволенні заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач заперечувала проти позовних вимог, надала письмові пояснення, зазначила, що проживає у спірному будинку з 2000 року, з 2003 року у них з позивачем тривають сварки, позивач намагається продати будинок і відмовляє їй в продажі своїй частини будинку. Рішенням суду від 8.11.2010 року встановлено, що будинок розділу не підлягає. Будинок з 1998 року стояв і нікому був не потрібний, поки вона його не відремонтувала. Відповідач вважає проживання з позивачем неможливим. Просила відмовити у задоволенні позову /а.с. 19/.

Суд визнає встановленими згідно із наданими і дослідженими у судовому засіданні доказами, наступні обставини.

Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року, яке набуло законної сили 07.07.2009 року, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Красноармійської міської ради та ОСОБА_4 про визнання права власності задоволені. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку загальною площею 61,7 кв.м., в тому числі житловою 41,3 кв.м. та на відповідну частину господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яка залишилася після померлого ОСОБА_5. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку загальною площею 61,7 кв.м., в тому числі житловою 41,3 кв.м. та на відповідну частину господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яка залишилася після померлого ОСОБА_5 /а.с. 8/.

Право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25.06.2009 року зареєстроване за ОСОБА_1 13.08.2009 року /а.с. 7/.

Відповідно свідоцтва про право на спадщину виданого 24 травня 2000 року державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на спадкове майно житловий будинок та господарчих споруд та побудов, що знаходиться у АДРЕСА_1 На 1/3 долю свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_4 - сина померлого залишалося відкритою /а.с. 38/.

Право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.05.2000 року зареєстровано за ОСОБА_1 /а.с. 27/.

Згідно договору дарування, посвідченого 13 квітня 2010 року нотаріусом Краснорамійського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8, зареєстрованого у реєстрі за № 864, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 ? частину житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 /а.с. 40/.

Право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13.04.2010 року зареєстровано за ОСОБА_2 /а.с. 9/.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 8 листопада 2010 року, яке набрало законної сили 11.01.2011 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с. 39/.

Позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу перешкоджання відповідачем ОСОБА_2 її проживанню у спірному будинку /а.с. 10 - 13/.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За умовами частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням, в тому числі, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальність таких обставин заснована на юридичному механізмі набрання судовим рішенням законної сили, відповідно до якого виникає заборона оспорювати в іншому процесі встановлені у цьому рішенні факти.

Згідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, що мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання та проживання членів їх сімей, та вправі розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом.

Враховуючи дані вимоги цивільного та процесуального законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про заборону дій, які перешкоджають користування власністю підлягають задоволенню.

На підставі ст.150 ЖК України, ст.ст. 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10 - 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону дій, які перешкоджають користування власністю задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перешкоджати вселенню та проживанню ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у житловому будинку АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25 вересня 2013 року.

Суддя: В.О. Коваленко