Постанова № 33668438, 16.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 р. Справа №805/12130/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:20

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Кондратенка О.В.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3856,16 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року у розмірі 3856,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 20.04.2012 року до нього за сприянням у працевлаштуванні звернувся відповідач. За особистою заявою ОСОБА_2 27.04.2012 року їй був наданий статус безробітної та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який діяв до 01.01.2013 року. Відповідач був знятий з обліку 16.07.2012 року.

Також позивач вказує на те, що ним проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним та складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №115 від 27.02.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2 була працевлаштована до ПАТ «Банк-Ренесанс Капітал» на підставі договору про співробітництво № SL-1055 від 27.10.2011 року по 27.10.2012 року та згідно акту виконаних робіт №б/н від 24.05.2012 року отримувала дохід в період перебування на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачу незаконно було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року у розмірі 3856,16 грн.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року у розмірі 3856,16 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно ч. 1,3 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає визнання адміністративного позову до уваги, крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 27.04.2012 року звернувся до позивача із заявою щодо вирішення питання про його працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

У вищевказаній заяві відповідач зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

Згідно персональної картки №НОМЕР_1, відповідач зазначений як безробітний, звільнений з останнього місця роботи 17.04.2012 року. Із зазначеної картки вбачається, що відповідачу надано статус безробітного з 27.04.2012 року.

Відповідно до акту позивача від 27.02.2013 року №115д розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним встановлено, що ОСОБА_2, в період перебування на обліку як безробітна, працювала у ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» з 27.10.2011 року по 27.10.2012 року, про що не повідомила службу зайнятості.

Публічним акціонерним товариством «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» на запит позивача від 26.12.2012 року у листі №03/179 від 04.02.2013 року повідомлено про те, що ОСОБА_2 отримувала дохід в другому кварталі 2012 року за виконані роботи згідно договору цивільно - правового характеру.

Зазначена обставина також підтверджується наявним у матеріалах справи договором про співробітництво від 27.10.2011 року № SL-1055, укладеного між публічним акціонерним товариством «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та ОСОБА_2.

Як вбачається із витягу із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_2 від 14.03.2013 року (ПК №НОМЕР_1), відповідно до наказу від 17.07.2012 року №НТ 120717, відповідача знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного з 16.07.2012 року.

Відповідно до довідки позивача про виплачене матеріальне забезпечення ОСОБА_2, за період з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року відповідачу виплачено 3856,16 грн. допомоги по безробіттю.

Таким чином, під час перебування на обліку в центрі зайнятості у якості безробітного відповідач отримував дохід від публічного акціонерного товариства «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» за договором про співробітництво від 27.10.2011 року № SL-1055.

На виконання наказу від 22.03.2013 року №128 про повернення коштів позивач звернувся до відповідача із листом від 22.03.2013 року №08-09/553 щодо відшкодування допомоги по безробіттю за період з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року у сумі 3856,16 грн., яке було отримано відповідачем 09.04.2013 року, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з пояснень представника позивача та не заперечується сторонами, на момент розгляду справи відповідачем не повернуті вищевказані кошти.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» п.3 ст.1 Закону України від 01.03.1991р. N 803-XII «Про зайнятість населення», який діяв до 01.01.2013р., встановлено, що до зайнятого населення належать: - працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; - громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Таким чином, на момент отримання допомоги по безробіттю за період з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року відповідач відносився до зайнятого населення у зв'язку із здійсненням роботи за договором про співробітництво у публічному акціонерному товаристві «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ».

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно частини 3 ст.36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю за період з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року підлягає стягненню на підставі ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» через порушення відповідачем ч.2 ст.36 цього Закону.

Частиною першою ст.34 зазначеного Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, здійснюється згідно «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/1624.

Також, суд зазначає, що у відповідності до п.7 та п.8 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», через неповернення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю у встановлений строк - 15 календарних днів, стягнення цих коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю підлягає примусовому стягненню на користь позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3856,16 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 121, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3856,16 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 27.04.2012 року по 15.07.2012 року у розмірі 3856 (три тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 16 коп. на р/р 37176002002327, в ГУДК України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16.09.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 20.09.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.