Ухвала суду № 33667985, 18.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5434/13-а

18.09.13 м. СевастопольСевастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 17.06.13 у справі № 801/5434/13-а

за позовом Підприємства профспілки "Дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби (вул. Алея Дружби, 107,Заозерне,Євпаторія, місто, Автономна Республіка Крим,97493)

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Д.Ульянова, 2 Б, Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 року позовні вимоги Підприємства профспілки "Дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби №0000532203 від 13.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16419грн., в т.ч. по основному платежу 10946грн., по штрафних санкціях 5473 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби №0000522203 від 13.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48130грн., в т.ч. по основному платежу 32087грн., по штрафних санкціях 16043грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства профспілки "Дитячий санаторно - оздоровчий центр "Маяк" Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби" судові витрати у розмірі 645,49грн. шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна позивача - Підприємства профспілки "Дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби на належного позивача - Підприємство профспілки "Дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії АР Крим ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка Підприємства профспілки "Дитячий санаторно - оздоровчий центр "Маяк" Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ "Компанія Дельта груп інвест" за період діяльності з 01.04.2012р. по 30.06.2012р.

За результатом перевірки складений акт від 23.04.2013р. №000056/01-05-22-04/35236736 (а.с.13-23), яким встановлені порушення позивачем:

- п. 44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст. 146 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток всього в сумі 32087грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Компанія Дельта груп інвест".

- п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 10946грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Компанія Дельта груп інвест".

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення (а.с.54-55):

- №0000532203 від 13.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16419грн., в т.ч. по основному платежу 10946грн., по штрафних санкціях 5473грн.

- №0000522203 від 13.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48130грн., в т.ч. по основному платежу 32087грн., по штрафних санкціях 16043грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на відсутності доказів підтвердження реальності господарських операцій з придбання робіт між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія Дельта груп інвест". Таки висновки зроблені на підставі даних комп'ютерних автоматизованих систем, даних досудового слідства по кримінальній справі, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Компанія Дельта груп інвест" з метою прикриття незаконної діяльності.

Судом встановлено, що у перевірений період позивач мав відносини з ТОВ "Компанія Дельта Груп Інвест".

5 квітня 2012р. між позивачем та ТОВ "Компанія Дельта Груп Інвест" укладений договір №64, за яким ТОВ "Компанія Дельта Груп Інвест" зобов'язується виконати для позивача роботи з покриття покрівлі площею 1829 кв.м рулонним бітумно - полімерним матеріалом.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Компанія Дельта Груп Інвест" має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, період дії якої з 17.02.2012р. по 17.02.2015р.

В результаті виконання умов договору сторонами складені наступні документи: локальний кошторис на поточний ремонт покрівлі, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, дефектний акт, довідка про вартість виконаних робіт форми №КБ-3, акт приймання виконаних робіт форми №КБ-2, податкові накладні (від 04.05.2012р. №16 на загальну суму 40000грн., у т.ч. ПДВ 6666,67грн.; від 08.06.2012р. №10 на загальну суму 58000грн., у т.ч. ПДВ 9666,67грн.; від 11.06.2012р. №14 на загальну суму 7739,59грн. у т.ч. ПДВ 1289,93грн.; від 11.06.2012р. №13 на загальну суму 58000грн., у т.ч. ПДВ 9666,67грн.), які фіксують надання робіт позивачу контрагентом. Позивач здійснив розрахунки з постачальником.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

П. 201.1 ст. 201 ПК України встановлені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Так, затверджені форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" передбачають фіксування даних про найменування робіт і витрат; ціну одиниці виміру (у тому числі заробітної плати; вартості експлуатації машин та механізмів); дані про виконані роботи та інше.

Складення в результаті виконання вказаних робіт документів, затверджених Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554, свідчить про наявність оформлення належним чином первинних документів, які вказують на реальність виконання таких робіт.

З урахуванням положень вказаних норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до матеріальних, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Колегія суддів зазначає, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи використовувалися у господарській діяльності позивача.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та контрагентом і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також спростовують встановлені перевіркою факти про відсутність реальності господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про операції здійснені з позивачем.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідачем, в порушення ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів відсутності фактичного постачання товарів, робіт ТОВ "Компанія Дельта Груп Інвест" . Акт перевірки не містить оцінки операції проведеної ТОВ "Компанія Дельта Груп Інвест" з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача робіт ТОВ "Компанія Дельта Груп Інвест".

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що ТОВ "Бренд Строй" на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим було не наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься постанова Євпаторійського міського суду АР Крим від 16.05.2013р. по справі №106/29999/13-п, яка набрала чинності 28.05.2013р., якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_5 за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

З постанови суду вбачається, що ОСОБА_5, яка перебувала на посаді головного бухгалтера ДСОЦ "Маяк", припустила порушення податкового законодавства, яке встановлено актом ДПІ у м. Євпаторії від 23.04.2013р. №000056/01-05-22-04/35236736, про що був складений протокол про адміністративне порушення.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 23.04.2013р. №000056/01-05-22-04/35236736 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000532203 від 13.05.2013р., №0000522203 від 13.05.2013.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.13 у справі № 801/5434/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва