Рішення № 33665225, 10.09.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.09.2013

СПРАВА N 320/5726/13-ц

2/320/2202/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.,

при секретарі - Кривоножко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 18.09.2012 року по 18.05.2013 року в розмірі 20065,68 та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., зазначивши що він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» з 12.01.2009 року начальником відділу охорони праці техніки безпеки та екології. 18.09.2012 р. його звільнено за ст. 38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію. Однак, при звільненні і на момент подачі позову розрахунок відповідача з позивачем не був проведений. Також позивач зазначає, що своїми діями підприємство відповідача спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює в 15 000 гривень, затримка розрахунку при звільненні призвела до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя.

08.08.2013 року від представника відповідача надійшли заперечення на позов, відповідно до яких, позовні вимоги не визнає повністю. Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми 10 032,84 грн., тобто за період з 18.09.2012 року по 15.01.2013 року вже були предметом судового розгляду і заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18.02.2013 спір за вказаними вимогами був вирішений. Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку з 15.01.2013 року по 18.05.2013 року, вказує, що підставою для виплати компенсації за цією нормою є вина відповідача, яка позивачем не доведена, тому підстави для виплати компенсації відсутні. Зазначає, що позивачем не доведено факт завдання моральної шкоди відповідачем та наявності вини відповідача та посилається на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 18.02.2013 року, де вказані позовні вимоги ОСОБА_1 вже були заявлені та розглянуті судом. Просить відмовити в задоволенні позову та провадження по справі закрити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить його підпис у розписці, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

ОСОБА_1 з 12.01.2009 року прийнятий на посаду начальника відділу охорони праці техніки безпеки та екології в Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», наказ № 271 від 12.01.2009 року. /а.с. 3/

Наказом № 155 від 18.09.2012 року ОСОБА_1 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, в зв'язку з виходом на пенсію. /а.с. 3 зворотна сторона аркуша/

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ст.117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 передбачено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

18.02.2013 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», на користь ОСОБА_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 15 450,04 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Твердження відповідача про наявність підстав для закриття провадження за ч.2 п.1 ст. 205 ЦПК України суд рахує безпідставними, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.09.2012 року по 18.05.2013 року, тобто період з 18.02.2013 року по 18.05.2013 року не був предметом розгляду при ухваленні рішення від 18.02.2013 року.

Відповідачем не були надані підтвердження виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 18.02.2013 року, не були надані докази факту проведення остаточного розрахунку між ОСОБА_1 та ТОВ «ТНВ». Оскільки це є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, тобто строк для звернення до суду із вказаними позовними вимогами не був пропущений.

Разом з тим, враховуючи той факт, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 10 032,84 грн., тобто за період з 18.09.2012 року по січень 2013 року вже були предметом судового розгляду справи і рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18.02.2013 спір за вказаними вимогами був вирішений, суд рахує за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні частково - за період з 18.02.2013 року по 18.05.2013 року.

Як вбачається з довідки - розрахунку заборгованості по виплаті заробітної плати, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2508,21 грн. /а.с. 2/

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень, суд вважає необхідним відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що позивачем не доведено те, що діями відповідача дійсно йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 15 000 грн., оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку при звільненні призводила до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, як вбачається із заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 18.02.2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн. вже були заявлені та розглянуті.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.02.2013 року по 18.05.2013 року в розмірі 7 524,63 грн. з вирахуванням обов'язкових платежів до бюджету, в задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити повністю.

Крім того, оскільки позивач на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подачу позову, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р., Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, ст. ст. 3, 15, 57, 59, 88, 107, 208, 209, 212-215, 224-228 суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», розташованого за адресою м. Мелітополь, Каховське шосе, 27 (Код ЄДРПОУ 25482098, реєстраційний номер юридичної особи в ЄДР 10001596324 р/р 260030134644, МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м. Київ), на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1), середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.02.2013 року по 18.05.2013 року в розмірі 7 524 (сім тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 63 копійки з вирахуванням обов'язкових платежів до бюджету.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», розташованого за адресою м. Мелітополь, Каховське шосе, 27 (Код ЄДРПОУ 25482098, реєстраційний номер юридичної особи в ЄДР 10001596324, р/р 260030134644, МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м. Київ) суму судового збору в дохід держави в розмірі 229 /двісті двадцять дев'ять/ гривень 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: