Рішення № 33665020, 19.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13852/13 19.09.13

За позовом виконувача обов'язків прокурора м. Києва в інтересах держави в особі:

1) Міністерства інфраструктури України

2) Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 36 858 924,38 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури Белікова С.О.(посв. № 015614)

Від позивача - 1 Усов О.О.(дов. від 05.06.2013)

Від позивача - 2 Кушнір В.М.(дов. від 01.08.2013)

Від відповідача Будя К.С.(дов. від 02.01.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про організацію перевезення пасажирів залізничним транспортом № ПЗ/НРП-096096/НЮ від 31.08.2009 у розмірі 36 858 924,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2013 порушено провадження у справі №910/13852/13 та призначено до розгляду на 08.08.2013.

В судове засідання 08.08.2013 прибули представники прокуратури, позивачів та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 19.09.2013.

В судове засідання 19.09.2013 прибули представники прокуратури, позивачів та відповідача, дали пояснення по справі.

Відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію (виконавчий орган Київської міської ради).

Представники прокуратури та позивачів заперечували проти даного клопотання.

Судом залишено без задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію (виконавчий орган Київської міської ради), в зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник прокуратури подав суду усне клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 28 646 570(двадцять вісім мільйонів шістсот сорок шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 23 коп., пеню в розмірі 877 878(вісімсот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 1 099 785(один мільйон дев'яносто дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 61 коп.

Позивач-2 подав суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 28 646 570(двадцять вісім мільйонів шістсот сорок шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 23 коп., пеню в розмірі 877 878(вісімсот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 1 099 785(один мільйон дев'яносто дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 61 коп.

Представник позивача-1 підтримав вказані клопотання.

Суд прийняв до уваги клопотання позивача-2 про уточнення позовних вимог.

Представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача подав суду клопотання про відстрочення виконання рішення суду на один рік та зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Представник відповідача позов визнав частково та просив його задовольнити у визнаній ним частині.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - позивач-2, перевізник) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі відповідач, замовник) було укладено Договір № ПЗ/НРП-096096/НЮ від 31.08.2009 про організацію перевезень пасажирів залізничним транспортом.

Згідно зазначеного договору Перевізником надаються послуги з перевезення пасажирів залізничним транспортом по залізничному кільцю Київського транспортного вузла на дільницях Дарниця - Київ - Пасажирський - Дарниця та Дарниця - Київ-Петрівка - Дарниця.

Пунктами 1.1.-1.5. договору встановлено наступне:

1.1 .Предметом цього договору є організація перевезень пасажирів залізничним транспортом на дільниці Троєщина - Київ-Петрівка.

1.2.Замовник замовляє, а Перевізник бере на себе зобов'язання надавати послуги з перевезень пасажирів залізничним транспортом на дільниці Троєщина - Київ-Петрівка на умовах, передбачених чинним законодавством та цим договором (далі - послуги).

1.3.Перевізник здійснює перевезення пасажирів з використанням власної транспортної інфраструктури та власного рухомого складу.

1.4.Замовник виготовляє та здійснює продаж проїздних документів для проїзду пасажирів залізничним транспортом, виручка від продажу проїздних документів зараховується у дохід Замовника.

1.5.Замовник на умовах даного договору оплачує послуги Перевізника.

Відповідно до п.2.1.7. Договору Замовник зобов'язаний щомісячно до 5 числа підписувати та повертати Перевізнику підписані акти виконаних робіт.

Згідно з п.3.1. договору орієнтовна вартість послуг за цим договором за рік складає 21 776 900,00 грн. у тому числі ПДВ. Сума договору може коригуватися в залежності від фактично понесених витрат перевізника на підставі додаткових угод, підписаних до цього договору.

Відповідно до п.3.3. Договору оплата послуг Замовником проводиться після підписання акту виконаних робіт до 10 числа місяця наступного за звітним.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору в грудні 2011 року - жовтні 2012 року позивач 2 надав послуги з перевезення пасажирів, проте відповідач за дані послуги повністю не розрахувався, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами, а також актом звірки розрахунків станом на 17.09.2013, що підписаний позивачем-2 та відповідачем(в матеріалах справи).

Таким чином, на день вирішення спору сума заборгованості відповідача перед позивачем-2 за період з 01.12.2011 по 31.10.2012 становить 28 646 576,23 грн. Відповідач не заперечував проти вказаної заборгованості перед позивачем.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення пасажирів здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Відповідно до ст. 915 ЦК України перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Згідно зі ст. 916 ЦК України За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу-2 винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу-2 винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28 646 576,23 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 877 878,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.7.6 Договору (Додатковою угодою від 28.01.2011 № 14 Договір доповнено пунктом 7.6), у разі порушення строків оплати Замовник виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 877 878,71 грн.

Судом не може бути задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, виходячи з наступного.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що знаходиться у тяжкому фінансовому стані оскільки є збитковим відповідно до звіту про результати фінансової діяльності, а також не отримує компенсацію витрат внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів у міському транспорті. Разом із тим, відповідачем не подано суду достатніх доказів, підтверджуючих вказані виняткові обставини, затримку бюджетного фінансування та фактичну відсутність у нього коштів та засобів для виконання рішення Господарського суду м. Києва.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено винятковості даного випадку для зменшення розміру стягуваної пені, тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

Оскільки відповідачем було порушено грошові зобов'язання по сплаті за отримані послуги, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на суму основного боргу позивачем нараховано три відсотки річних 1 099 785,61 грн., уточнений розрахунок яких доданий позивачем-2 до матеріалів справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 1 099 785,61 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Судом не може бути задоволено клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на 1 рік, виходячи з наступного.

Згідно з п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що знаходиться у тяжкому фінансовому стані оскільки є збитковим відповідно до звіту про результати фінансової діяльності, а також не отримує компенсацію витрат внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів у міському транспорті. Разом із тим, відповідачем не подано суду достатніх доказів, підтверджуючих вказані виняткові обставини, затримку бюджетного фінансування та фактичну відсутність у нього коштів та засобів для виконання рішення Господарського суду м. Києва.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі, тому клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію (виконавчий орган Київської міської ради) відмовити.

2. В задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на один рік відмовити.

3. В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій відмовити.

4. Позов виконувача обов'язків прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити повністю.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. Набережне шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) основний борг в сумі 28 646 570(двадцять вісім мільйонів шістсот сорок шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 23 коп., пеню в розмірі 877 878(вісімсот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 1 099 785(один мільйон дев'яносто дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 61 коп.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. Набережне шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604) в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

9. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.09.2013