Рішення № 33665001, 19.09.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р. Справа № 5010/1287/2012-П-13/90

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Кричовський Р. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника Долинського міжрайонного прокурора

в інтересах держави в особі:

Солуківської сільської ради,

с. Солуків, Долинський район,

Івано-Франківська область,77523

до відповідача: Долинського спеціалізованого агролісгоспу

обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс",

вул.Міцкевича,10, м. Долина,

Івано-Франківська область,77500

про відшкодування збитків в сумі 54 189 грн. 75 коп.

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Аверкова Н.О. - старший прокурор, (посвідчення №015218 від 13.02.12 )

Від відповідача: Данів В.І. - керівник (паспорт серія СС 336855 виданий 12.08.97 Калуським РВ УМВС в Івано-Франківській області)

Від відповідача : Пастущин Б.В. - представник, (довіреність № 107 від 26.07.13)

Від Солуківської сільської ради: Кудибин Ярослав Миколайович - голова сільської ради (посвідчення №1 від 11.11.10, паспорт серія СЕ178679 виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 27.11.2002).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012 року у справі № 5010/1287/2012-П-13/90 за позовом заступника Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради до відповідача Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" про стягнення заборгованості в сумі 54 189,75 грн. - відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19.02.13 року вищевказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.13 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.13 року та рішення від 20.11.2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 4 рішення зборів суддів господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2011 року № 6, розпорядженням Голови господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013 року справу № 5010/1287/2012-П-13/90 за позовом заступника Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради до відповідача Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" скеровано на новий розгляд судді Фрич М.М.

Ухвалою господарського суду від 14.08.13 справу прийнято до розгляду і призначено розгляд справи на 03.09.13. Ухвалою суду від 03.09.13 відкладено розгляд справи на 19.09.13.

В судовому засіданні 19.09.13 представник від прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник від позивача просив позов задоволити. Відповідач проти позову заперечив згідно відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Прокуратура в позовних вимогах, заявлених в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради, вказує на те, що згідно акту Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 20.03.2012 року перевіркою було виявлено незаконну порубку 80 дерев на території лісового обходу № 5 Белеївської техдільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу без відпускних та контрольних тавр цього підприємства. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки 11,680 куб. м, нарахованої Долинському САЛГ, складає 54 189, 75 грн.

Позивач посилається на те, що вироком Долинського районного суду від 05.07.2012 року Новодворського Василя Миколайовича визнано винним за ч.1 ст.367 Кримінального кодексу України та з застосуванням ст.69 Кримінального кодексу України призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 4500 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Новодворський В.М. відповідно до наказів директора Долинського САЛГ № 47 - к від 29.11.2006 року та № 2 від 04.01.2010 року з 04.01.2010 року працює на посаді майстра лісу Белеївської технічної дільниці Долинського САЛГ. Згідно наказу № 2 від 05.01.2011 року "Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ" за майстром лісу Новодворським В.М. закріплено і передано йому під охорону обхід №5, куди входять квартали 12, 15, 13, 17 загальною площею 446 га.

Позивач вважає, що всупереч викладеному, неналежно виконуючи свої службові обов'язки по охороні і захисту лісу, майстер лісу Белеївської технічної дільниці Долинського САЛГ Новодворський В.М. протягом зимово-весняного періоду 2012 року на закріпленому за ним обході № 5 квартал 15 ділянки 17, 18, 15, квартал 12 ділянки 19-22, квартал 13 ділянка 1 допустив незаконну порубку 80 дерев породи граб, береза, осика, вільха, дуб, бук загальною ліквідною кубомасою 11, 68 м3 , внаслідок чого державі завдано істотної шкоди на загальну суму 54 189, 75 грн.

Відповідач проти позовних вимог позивача заперечив. Подав суду відзив № 119 від 03.09.2013 року ( вх. № 14004/13 від 03.09.2013 р.) на позовну заяву. В даному відзиві відповідач вказав, що не погоджується з поданою позовною заявою через те, що цивільний позов Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради про стягнення з засудженого Новодворського В.М. завданих незаконною порубкою деревини в сумі 54 189, 75 грн. залишено без розгляду з підстав проведення розслідування в кримінальній справі по встановленню осіб, які вчинили незаконну порубку у кварталах 12, 13, 15, 17 обходу № 5.

Крім того, у своєму відзиві відповідач зазначив, що Долинський спеціалізований агролісгосп безпосередньо шкоди лісовому господарству не завдавав, умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу не порушував. При цьому відповідач посилався на "Порядок спеціального використання лісових ресурсів", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007 року.

Також свою позицію відповідач обгрунтував тим, що позадоговірна відповідальність настає у випадку існування складу правопорушення, і що відшкодування шкоди здійснює сама особа, яка завдала шкоду. Відшкодування шкоди юридичною особою було б можливе тільки в тому випадку, коли б було встановлено, що особа, яка вчинила злочин, діяла за розпорядженням адміністрації підприємства або в їхню користь, що в даному випадку, з точки зору відповідача, не доведено позивачем.

Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними і просив суд в позові відмовити.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ст.17 Лісового кодексу України постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Згідно ст.33 Лісового кодексу України сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту

лісів.

Як вбачається зі ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Таким чином, функція захисту та охорони лісових насаджень згідно чинного законодавства України покладено не тільки на постійних лісокористувачів, а й на органи місцевого самоврядування, а також на спеціальних орган - державну лісову охорону.

Скасовуючи попередні судові рішення, Вищий господарський суд в постанові від 29 липня 2013р.дав суду першої інстанції вказівки, які є обов"язковими для виконання, а саме:

1/ необхідність з"ясування того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі та якими доказами вони підтверджуються,

2/ чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мапють суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин,

3/ яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи із фактів, установлених у процесі розгляду справа та

4/ яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виконуючи наведені вимоги, судом з"ясовано таке.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду настає при наявності наступних умов (підстав): протиправна дія чи бездіяльність особи, наявність шкоди, вина особи, причинний зв'язок між протиправним діянням та заподіяною шкодою.

Стаття 1172 Цивільного кодексу України вказує на те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на вирок Долинського районного суду, вважає, що відповідач в контексті вищевказаний норм Цивільного кодексу України повинен відшкодувати завдані державі збитки.

Проте, позивач в судовому засіданні не довів безпосередню причетність відповідача до завданих ним збитків саме у вказаному позивачем розмірі. З поданих позивачем доказів вбачається лише те, що працівника Долинського спеціалізованого агролісгоспу Новодворського В.М. притягнуто до кримінальної відповідальності за службову недбалість, а з вироку Долинського районного суду вбачається те, що незаконну порубку лісу вчинили інші особи, які встановлюються слідством. Згідно поданої позивачем копії вироку випливає і те, що цивільний позов прокурора про стягнення збитків з засудженого працівника Новодворського В.М. залишено без розгляду. Крім того, працівника Долинського спеціалізованого агролісгоспу Новодворського В.М. притягнуто до кримінальної відповідальності за службову недбалість по охороні лісу, а не за незаконну рубку лісу.

Про аналогічне свідчить і акт перевірки дотримання вимог природоохороонного законодавства від 20.03.2012р. Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області.

Таким чином, зібрані по справі докази свідчать про те, що відповідач по справі незаконної рубки дерев не здійснював. Встановлення того, яке саме правопорушення допустив відповідач має суттеве значення по справі, оскільки впливає на його відповідальність та визначення норми права, яка має бути застосована за вчинене правопорушення.

Позивач, в підтвердження своїх вимог, зокрема при проведенні розрахунків суми збитків посилається на Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" № 665 від 23 липня 2008 року. Звернувшись до даного нормативно-правового акту можна побачити, що вищенаведена Постанова затверджує такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту. Іншими словами передбачено відповідальність осіб, які безпосередньо вчинили незаконну рубку дерев. Відповідач Долинський спеціалізований агролісгосп в даному випадку за незаконну рубку лісу відповідати не може, оскільки такого правопорушення як незаконна рубка дерев ним не вчинено.

Натомісць має місце службове недбальство по охороні лісу, як про це свідчить вирок суду.

В постанові Вищого господарського суду по справі від 29 липня 2013р. вказано , що "... у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту незаконного вирубування дерев, вчиненого невстановленими особами, відповідальними особами за заподіяні державі збитки є постійні лісокористувачі, які в порушення лісового та природохоронного законодавства не забезпечили охорону і збереження лісів від незаконних рубок"

Як свідчать документи по справі, під охороною майстра лісу Новодворського перебувало 446 га лісу. Враховуючи специфіку об"екту охорони : значна територія та доступність посторонніх осіб - суд вважає, що факт порушення службовими особами саме природоохоронного законодавства /а не лісопрорушення/ повинен бути предметом окремого розгляду та доведений в позові про відшкодування шкоди саме позивачем.

В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.03.2012р. Державної екологічної інспекції, який є одним із основних доказів по справі, йдеться тільки про виявлення факту лісопорушення і жодних посилань на порушення будь-яких охоронних заходів та осіб, які повинні здійснювати ці заходи.

При цьому варто зазначити, що обов'язки по охороні лісів покладено не тільки на постійних лісокористувачів, а й, як вже було зазначено, на органи місцевого самоврядування, а також на спеціальний орган - державну лісову охорону і ступінь порушення відповідача, як вбачається із законодавства, в спільних заходах з іншими органами по охороні лісу повинна бути доведена окремо за умови пред"явлення йому вимог по вішкодуванню збитків, оскільки від цього залежить розмір збитків.

Проте, жодного доказу з цього приводу суду не подано.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових/службових/обов"язків. Стаття 1166 Цивільного кодексу передбачає, що шкода підлягає відшкодуванню особою, якою вона завдана, в повному обсязі.

Позивачем по справі розмір шкоди визначено згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" № 665 від 23 липня 2008 року. Проте, даний розмір шкоди визначено як відповідальність за конкретні лісопорушення і оскільки відсутні докази того, що розмір цих такс є саме розміром повної шкоди - у суду відсутні підстави для визнання розміру шкоди, заявленої до стягнення, правильним.

Разом з тим. стаття 225 Господарського кодексу передбачає склад та розмір відшкодування збитків як за порушення господарського зобов"язання так і за порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності. Визначення розміру збитків за встановленими таксами /може бути тільки методика/ законом не передбачена. Дане є доказом того, що застосування такс по визначенню розміру збитків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23 липня 2008р. в спірному випадку є неправомірним.

В ході судових засідань судом встановлено - відсутність причинно-наслідкового зв"язку між порушенням, на яке вказує позивач, та відповідальністю, яку просить застосувати позивач, а відтак вина відповідача є невстановленою.

Отже, суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства не знайшов доказів в підтвердження вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 54 189, 75 грн., а відтак дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення збитків в сумі 54 189, 75 грн. є необгрунтованою і не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. 17, п.1 ч.2 ст.19, ст. 89 Лісового кодексу України, ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Заступника Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради / 77523, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Солуків, вулиця Центральна, р/р 33119362700180 в ГУДКУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, Код 04356082 / до Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" / 77500, м. Долина, вул. Міцкевича, 10, Код 03105975, р/р 2600584310002 в Долинському відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь", МФО 319092 / про відшкодування збитків в сумі 54 189, 75 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.13

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гандзюк Л.Д. 24.09.13