Рішення № 33664901, 19.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2013 р. Справа № 902/1219/13

Провадження № 16/902/56/13

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчасть", м.Харків

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бар Вінницької області

про стягнення 13695,14 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу

За участю представників:

позивача - Брижчак Т.С. (доручення №508 від 12.09.2013, паспорт серії НОМЕР_2) та Колісник В.В. - (доручення №507 від 12.09.2013, паспорт серії НОМЕР_3;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчасть" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 13695,14 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останньою умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №В1-0000201 від 17 червня 2011 року, з яких: 10053,14 грн - основний борг; 2411,49 грн - 3% річних; 1206,37 грн - 12% штрафу та 24,14 грн - інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 29.08.2013 року порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 19.09.2013 року.

В судовому засіданні позивач заявою від 19 вересня 2013 року (вх. №08-46/11171/13) відмовився від позовних вимог в частині стягнення 2411,49 грн 3% річних та 24,14 грн інфляційних. Також зазначив, що наслідки відмови від позову йому відомі.

Дослідивши подану позивачем заяву від 19.09.2013 про відмову від позову в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3% річних, суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині по п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відмова позивача від позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних приймається судом, оскільки вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Разом з цим, необхідно роз'яснити, що відповідно до положень ч.2 ст.80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

При цьому, відповідно до п. 5.1. ч. 5 ППВГСУ №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідач на визначену судом дату (19.09.2013 року) в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом останньої від 05.09.2013 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №23000 2358380 2.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд також зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень жодного разу не скористалась, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчасть" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №В1-0000201, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється з відстроченням платежу до 7 днів з моменту відвантаження кожної партії згідно накладних.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 40762,55 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (а.с.14-32).

На момент звернення позивача з позовом до суду (на 27.08.2013) відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено та повернено товар на загальну суму 31009,41 грн, таким чином заборгованість відповідача становила 9753,14 грн (40762,55 грн - 31009,41 грн).

Крім того, 30 серпня 2013 року (після порушення провадження у справі) відповідач сплатив за поставлений товар 500,00 грн (платіжне доручення №61 від 30 серпня 2013 року).

Таким чином, на момент розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 9253,14 грн (9753,14 грн - 500,00 грн).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правовідносини, які склались між сторонами, а також укладений між ними договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Враховуючи те, що судом встановлено, що станом на час звернення з позовом до суду (на 27.08.2013) заборгованість позивача перед відповідачем складала 9753,14 грн, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 300,00 грн основного боргу слід відмовити як заявлених безпідставно.

Разом з тим, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 500,00 грн основного боргу, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем після звернення з позовом до суду.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 9253,14 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9253,14 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1206,37 грн штрафу.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що при несвоєчасній чи неповній оплаті кожної партії товару покупець сплачує штраф у розмірі 12 % від простроченої суми, якщо прострочка склала понад 3 місяці.

З ціни позову вбачається, що позивачем заявлено до стягнення штраф, розрахований за формулою: 10053,14 грн / 100% *12%, де 10053,14 грн - це заборгованість, що існувала станом на 13 серпня 2013 року.

Враховуючи положення пункту 3.1. договору №В1-0000201 від 17 липня 2011 року, суд дійшов висновку, що вказана заборгованість за отриманий товар за період з 23 червня 2011 року по 22 вересня 2011 року існує понад 3 місяці.

За таких обставин суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача 12% штрафу за порушення строків оплати товару, розраховані з 10053,14 грн заборгованості є правомірними.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення штрафу в межах заявленої до стягнення вимоги в сумі 1206,37 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 9253,14 грн, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 9253,14 грн та штрафу у розмірі 1206,37 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись п.п. 1-1, 4 ч.1 ст.80, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 2411,49 грн 3% річних та 24,14 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

2. Провадження у справі в частині стягнення 2411,49 грн 3% річних; 24,14 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 500,00 грн основного боргу припинити.

4. В частині стягнення 300,00 грн основного боргу відмовити.

5. Позов задовольнити частково.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (фактична адреса: 61124, м.Харків, вул.Матросова, 1-А; юридична адреса: 61038 м.Харків, вул.Спортивна, буд.20, кв.9; код ЄДРПОУ 25188223) 9253,14 грн - основного боргу; 1206,37 грн штрафу та 1314,01 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 24 вересня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ТОВ "Украгрозапчасть" (61124, м.Харків, вул. Матросова, 1-А);

3 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1)