Ухвала суду № 33662732, 11.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. справа № 2а-7152/11/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Уханенка С.А.

при секретарі : Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Сервіс Центр» на ухвалу та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року у справі №2а-7152/11/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Сервіс Центр» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року ТОВ «Приват Сервіс Центр» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000532301 та №0000522301 від 13.04.2011 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 29.09.2011 року.

Як вбачається з журналу судового засідання від 29.09.2011 року представником позивача на початку розгляду справи було заявлено клопотання про долучення позовних вимог у новій редакції з додатками. Ухвалою суду першої інстанції за клопотанням представника відповідача у справі була оголошена перерва на 12.10.2011 року. 29.09.2011 року ТОВ «Приват Сервіс Центр» подало заяву про зміну підстави та предмету позову, згідно якої просило визнати протиправними дії відповідача по невизнанню податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2010 року, за перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року як податкових декларацій та зобов'язати відповідача прийняти вищевказані податкові декларації; визнати протиправними дії відповідача по невизнанню податкових декларацій з ПДВ за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року як податкових декларацій та зобов'язати відповідача прийняти вказані податкові декларації; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000532301 та №0000522301 від 13.04.2011 року. Як вбачається з журналу судового засідання, 12.10.2011 року до початку розгляду справи по суті, представником позивача повторно було заявлено клопотання про долучення позовної заяви у новій редакції. Протокольною ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання та розпочав розгляд справи за позовними вимогами у первинній редакції. (а.с.54-64,195,196, т.1,91-94,т.2).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилось ТОВ «Приват Сервіс Центр» та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.10.2011 року про відмову у задоволенні заяви про зміну підстав та предмету позову і прийняти нову ухвалу, якою заяву про зміну підстав та предмету позову задовольнити; скасувати постанову суду першої інстанції від 12.10.2011 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну підстав та предмету позову від

29.09.2011 року. Свої вимоги обґрунтувало тим, що справу розглянуто неповно, обставини

справи досліджені не повно та не всебічно, у зв'язку з чим постанова є необґрунтованою, ухвала суду також є необґрунтованою, незаконною і винесеною з порушенням норм процесуального права, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права. 29.09.2011 року до початку розгляду справи по суті з додержанням вимог ст.137 КАС України позивачем було подано заяву про зміну підстав та предмету позову, клопотання судом було задоволено та запропоновано відповідачу надати заперечення, що зафіксовано журналом судового засідання 29.09.2011 року, проте, 12.10.2011 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання та справу розглянуто по суті за позовними вимогами у першій редакції, при цьому, апелянт вважав, що судом у порушення ст., ст.106, 137, п.2 ч.4 ст.160 КАС України не вирішено питання про повернення позовної заяви окремим документом. Відмова у прийнятті до розгляду змінених підстав і предмету позову вмотивована тим, що доповнені позовні вимоги не є спорідненими із першими позовними вимогами. Апелянт вважав, що такий висновок не відповідає дійсності, оскільки, доповнені позовні вимоги безпосередньо стосувались предмету позову у справі, оскільки, оскаржувані рішення відповідача вмотивовані згідно акту перевірки саме невизнанням податкових декларацій позивача, у зв'язку з чим відповідачем і було здійснено донарахування податкових зобов'язань, а тому вважав, що доповнені позовні вимоги є тотожними, а саме - факт неправомірності визнання відповідачем податкових декларацій позивача. Апелянт вказував, що таких підстав як відмова у прийнятті до розгляду заяви про зміну підстав та предмету позову КАС України не передбачає. Справа судом розглянута по суті без урахування змінених підстав та предмету позову. Апелянт вказував, що судом першої інстанції не враховано того, що позивач самостійно сплатив задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за вказані періоди, цього не було враховано відповідачем під час проведення перевірки, у зв'язку з цим оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивача неправомірно зобов'язано сплатити до бюджету податкові зобов'язання самостійно нараховані і вже погашені ним, при цьому суми штрафних санкцій застосовані відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень, розраховані ним із сум податкових зобов'язань позивача також без урахування зазначених обставин самостійного нарахування і погашення позивачем податкових зобов'язань до перевірки. При прийнятті постанови судом необґрунтовано застосовано ст.123 ПК України, необґрунтовано не застосовано положення ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судом не враховані докази про безпідставність невизнання відповідачем податкових декларацій позивача, не враховано, що листи відповідача про невизнання податкових декларацій з ПДВ за квітень 2010 року та з податку на прибуток за перший квартал 2010 року не надходили до позивача. На думку апелянта судом першої інстанції неправильно застосовано положення пп.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при вирішенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, згідно яких податковий орган не врахував у якості валових витрат позивача за 2 та 3 квартали 2010 року вартості рекламних послуг, наданих позивачеві за договором проведення промо-акцій від 15.01.2009 року №15-01/10 у розмірі 1976183,33 грн., оскільки, Закон не ставить можливість врахування в податковому обліку платника податку витрат з оплати рекламних послуг у якості валових витрат в залежність від того, кому на праві власності належать товари, які реалізуються і рекламуються платником податку. Апелянт вважав, що судом неправильно застосовано положення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , предметом реклами були товари надані ПАТ «МТС Україна» позивачеві для реалізації на підставі договору комісії з метою отримання комісійної винагороди.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали та постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заява про зміну підстави та предмету позову не може бути прийнята до уваги, оскільки, предметом розгляду по суті є визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, а заява подана з порушенням ст.137 КАС України, а саме: згідно з цією статтею позивач до початку судового розгляду справи по суті може змінити підставу або предмет позову, а не разом все, як зазначено у заяві, суд вказав, що позовні вимоги не однорідні, не тотожні та вирішуються різними нормами права, а саме: скасування податкових повідомлень-рішень та неприйняття податкових декларацій за 9 місяців 2010 року, суд вважав, що зміні позову повинна стосуватися тих спірних правовідносин, які вже винесені на розгляд і вирішення суду, нею не повинно підмінюватися подання нового адміністративного позову, що не пов'язаний зі справою. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про невизнання податкових декларацій з податку на прибуток та ПДВ. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції вказував на позивач не звертався до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача протиправними щодо невизнання податкових декларацій за 9 місяців 2010 року до моменту проведення планової виїзної перевірки. Суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що позивачем нові декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року та 3 квартал 2010 року не подавалися, висновки податкового органу у частині заниження податку на прибуток ґрунтуються на факті невизнання податкових декларацій ТОВ «Приват Сервіс Центр» як податкової звітності, вважав, що відповідачем правомірно не визнавались податкові декларації з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року. Щодо врахування позивачем валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Приват Сервіс Центр», понесених згідно договору про проведення промо-акцій від 15.01.2009 року №15-01/10, укладеному з ТОВ «ТПК «Слайден», суд першої інстанції зробив висновок про правомірність у цій частині податкового повідомлення-рішення з тих підстав, що всі витрати, які несе комісіонер при виконання умов договору комісії, відшкодовуються комісіонеру комітентом (тобто, ці витрати вважаються витратами комітента по реалізації або набуттю майна, власником якого є комітент), і не відносяться до валових витрат комісіонера.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з 28.01.2011 року по 24.02.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Приват Сервіс Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої 03.03.2011 року було складено акт №556/281/31737159. Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Приват Сервіс Центр» пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп..5.2.1 п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5,пп.7.9.2,7.9.6 п.7.9 ст.7,пп.11.2.3 п.11.2,пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 120970,25 грн., у тому числі: в 3 кварталі 2010 року - 120970,25 грн.; порушення пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4, п.7.5.1,7.5.2,7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено заниження ПДВ на 670325 грн., у тому числі: за травень 2008 року - 4 грн., березень 2010 року - 78431 грн.; травень 2010 року 297653 грн., червень 2010 року - 80107 грн.; липень 2010 року - 65220 грн.; вересень 2010 року - 148910 грн.; порушення підпунктів «а» та «б» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на виконання яких ТОВ «Приват Сервіс Центр» не надано податкові декларації по податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року та 3 квартал 2010 року, податкові декларації по ПДВ за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 13.04.2011 року було прийнято: податкове повідомлення-рішення №0000522301, яким ТОВ «Приват Сервіс Центр» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 151722,81 грн., у тому числі за основним платежем 120970,25 грн., штрафні (фінансові) санкції 30752,56 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000532301, згідно з яким ТОВ «Приват Сервіс Центр» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 838586,25 грн., у тому числі за основним платежем 670325 грн., штрафні (фінансові) санкції 168261,25 грн. (а.с.14,15,65-134 т.1).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування податку з прибутку підприємств та ПДВ було, те, що декларації підприємства з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, 1 півріччя та 3 квартали 2010 року не визнано як податкову звітність відповідно: у 1 кварталі 2010 року - 34328158 грн.; у 2 кварталі 2010 року - 24476721 грн.; у 3 кварталі 2010 року - 5558213 грн.; заниження податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 33211131 грн., у тому числі травень 2008 року - 293288 грн., квітень 2010 року - 5637791 грн., травень 2010 року - 3904096 грн.. червень 2010 року - 3659114 грн., липень 2010 року - 4502592 грн., серпень 2010 року - 4835163 грн., вересень 2010 року - 5458270 грн. у зв'язку з невизнанням декларацій з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року як податкової звітності, про що податковий орган інформував підприємство листами, нові декларації за ці податкові періоди не надавались; та господарські взаємовідносини ТОВ «Приват Сервіс Центр» (замовник) з ТОВ «ТПК «Слайден» (виконавець) у квітні, травні, вересні 2010 року по виконанню договору про проведення промо-акцій від 15.01.2009 року №15-01/10, згідно з яким виконавець згідно технічного завдання, яке є невід'ємною частиною договору повинен був здійснювати оформлення та найбільш ефективне розміщення малих рекламних конструкцій та інших рекламних матеріалів, наданих замовником, у точках проведення промо-акцій, презентацію продукції бренду (переваг продукції) МТС, розповсюдження рекламних матеріалів з метою стимулювання продукції бренду МТС, торгівлю якого у якості комісіонера згідно договору комісії від 07.04.2008 року №22-АП з ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (ПАТ «МТС Україна») (комітент) здійснювало ТОВ «Приват Сервіс Центр» (комісіонер). Позивачем під час перевірки було надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2010 року №ОУ-0000015 на суму 189480 грн., у тому числі ПДВ - 31580 грн.; від 27.05.2010 року №ОУ-0000014 на суму 12000 грн., у тому числі ПДВ - 2000 грн.; від 31.05.2010 року №ОУ-0000023 (за січень-травень) на загальну суму 1335100 грн., у тому числі ПДВ 222516,67 грн.; від 01.09.2010 року №ОУ-0000058 (червень-серпень 2010 року) на загальну суму 801060 грн., у тому числі ПДВ133510 грн.; від 01.09.2010 року №ОУ-0000059 на загальну суму 33780 грн., у тому числі ПДВ 5630 грн. Загальна сума складає 1976183,33 грн. Під час перевірки були надані податкові накладні. ТОВ «Приват Сервіс Центр» розрахувався за придбані послуги шляхом видачі векселя та у грошовій формі на суму 96000 грн. Згідно вищевказаному договору комісії ТОВ «Приват Сервіс Центр» (комісіонер) від свого імені укладав договори щодо продажу продукції, передбаченої цим договором (ваучер для поповнення рахунків абонентів комітента), який передавався комітентом комісіонеру на носієві електронної інформації після 100 відсоткової передоплати. Оскільки, податкова звітність у 2010 року по прибутку підприємств та ПДВ ТОВ «Приват Сервіс Цент» не була визнаною податковим органом, то не задекларовані таким чином податкові зобов'язання, у тому числі по господарським взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Слайден». також ввійшли у суми донарахування у спірні податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається з наданих позивачем та відповідачем окремо копій податкових декларацій з податку на прибуток та ПДВ, а, також, копій листів ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про невизнання податкової звітності позивача, податкові декларації не визнавались з різних підстав, у тому числі, у зв'язку з заповненням її з порушенням затвердженого порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання та скасування спірних податкових-рішень, складовою яких було порушення позивачем законодавства, що регламентує питання подачі податкової звітності та відповідальність за її неподання, суд першої інстанції не прийнявши доповнені позовні вимоги, порушив право позивача на захист своїх прав у суді, завчасно, не досліджуючи вказані позовні вимоги, прийняв рішення про обґрунтованість винесення спірних податкових повідомлень-рішень, тим самим прийшов до висновку про порушення позивачем підпунктів «а» та «б» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на виконання яких ТОВ «Приват Сервіс Центр» не надано податкові декларації по податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року та 3 квартал 2010 року, податкові декларації по ПДВ за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.137 КАС України до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується. Отже, ст.137 КАС України прописано у яких випадках суд першої інстанції має право повернути позивачеві подану заяву, якою змінені підстава та предмет позову.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції не вирішувалось питання про повернення заяви позивача про зміну підстав та предмету позову, поданої 29.09.2011 року до розгляду справи по суті. Пославшись на вимоги ст.137 КАС України, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання. Крім цього, суд першої інстанції посилаючись на ст.99 КАС України та вказуючи на те, що позивачем не подавалось клопотання про поновлення строку звернення до суду з цими позовними вимогами, фактично прийняв рішення про пропуск позивачем строку звернення до суду, однак, вказані обставини є підставою для залишення позовних вимог відповідно до ст.100 КАС України без розгляду, що судом першої інстанції не було зроблено.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Повноваження апеляційних адміністративних судів регламентуються ч.2 ст.20 КАС України, згідно якої апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. Право на апеляційне оскарження встановлено ст.185 КАС України. Частинами 1 та 4 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою та не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Частиною 1 ст.196 КАС України апеляційний перегляд здійснюється колегією суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 «Апеляційне провадження» Розділу ІV «Перегляд судових рішень».

Аналізуючи вище приведені норми процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що, незважаючи, що апеляційний розгляд справи здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції, однак, повноваження, які наділяють суд апеляційної інстанції розглядати позовні вимоги, які не були розглянуті судом першої інстанції (не були заявлені в суді першої інстанції) відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання його прийняти податкову звітність з податку на прибуток та ПДВ за відповідні періоди, якими 29.09.2011 року до початку розгляду по суті позивач доповнив свої вимоги, стосуються та є пов'язаними з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки, грошові зобов'язання за платежами: податок на прибуток та ПДВ були визначені з урахуванням неприйняття податкових декларацій, які позивач вважає незаконними.

Оскільки позовні вимоги пов'язані та їх неможливо розділити, колегія суддів вважає за неможливе окремо дати правову оцінку та прийняти рішення по частині спірних податкових повідомлень-рішень, які стосуються формування позивачем податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ з господарської операції згідно договору ТОВ «ТПК «Слайден» про проведення промо-акцій від 15.01.2009 року №15-01/10 та вийти за межі своїх повноважень, надавши правову оцінку та прийняти рішення по суті за позовними вимогами про визнання дій відповідача по невизнанню податкової звітності та зобов'язання його прийняти податкову звітність, які не були розглянуті судом першої інстанції та по яким не було прийнято рішення по суті.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставою для скасування постанови, ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанову та ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та справу направити для продовження розгляду у іншому складі суду.

Керуючись ст.11, ч.2 ст.20,159, 185, 195, п.4 ч.1 ст.202, ст.,ст.205,206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Сервіс Центр» - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року у справі №2а-7152/11/0470 - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року у справі №2а-7152/11/0470 - скасувати.

Справу №2а-7152/11/0470 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду у іншому складі суду.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2013 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: С.А. Уханенко