Ухвала суду № 33662691, 17.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №805/8481/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Арабей Т.Г., секратері судового засіданні Сульженко А.В., за участю представників позивача Губаренко І.Ф., Манерової Ю.В., представника відповідача Бондар Ю.М., представника третьої особи Гонопольського Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 805/8481/13-а за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа: Державне підприємство «Укрзалізничпостач» про скасування пункту 43 вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа: Державне підприємство «Укрзалізничпостач» про скасування пункту 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що не згодні із пунктом 43 оскаржуваної вимоги, згідно якої відповідач вимагав відобразити в обліку дебіторську заборгованість та стягнути з ДП «Укрзалізничпостач» кошти в сумі 127 541, 37 грн., які, на думку ревізорів, в порушення пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України та пункту 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, зайво витрачені внаслідок зміни істотних умов договору (розміру транзитної націнки з 0,6 до 0,7 %) від 22 січня 2010 року № Д/Т - 10027/НЮ (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року) за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року. Також вказали, що виходячи зі змісту норм Цивільного та Господарського кодексів України не передбачена заборона щодо зміни істотних умов договору за погодженням його сторін. Отже, 127 541,37 грн. є не зайвими витратами державних коштів, оскільки сплачені в якості належного виконання за договором. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що суд першої інстанції аналізуючи додаткову угоду № 2 від 15 липня 2010 року безпідставно вважав, що транзитна націнка не є істотною умовою договору та суд першої інстанції безпідставно застосував вимоги постанови Кабінету Міністрів України «№ 921 від 17 жовтня 2008 року, оскільки вона втратила чинність. Крім того вказав, що суд першої інстанції не прийняв до уваги наявність рішення Господарського суду м.Києва від 27 грудня 2012 року яким сторони були зобов'язані укласти угоди з урахуванням транзитної націнки 0,7 %. Також, під час змін до договору поставки сторони керувалися наказом Укрзаліниці від 14.01.2010 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01074957. Підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Міністерства інфраструктури України.

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Донецькій області в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (назва Закону викладена в редакції, що набрала чинності 02 грудня 2012 року, надалі - Закон України № 2939) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У статті 4 Закону України № 2939 встановлено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

Статтею 11 Закону України № 2939 визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Згідно пункту 35 вказаного вище Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2012 року, на підставі направлення на проведення ревізії ревізійною групою під керівництвом начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Лавренюк О.А. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року (арк. справи 72-75). В акті ревізії перевіряючими встановлено ряд порушень.

Встановлено, що в порушення пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України та пункту 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, істотні умови договору (розміру транзитної націнки з 0,6 до 0,7 %) від 22 січня 2010 року №Д/Т - 10027/НЮ (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року) змінені, що призвело до зайвих витрат коштів за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року у сумі 127 541,37 грн. та матеріальної шкоди (збитків) ДП «Донецька залізниця» (арк. справи 74).

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За результатами ревізії 09 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області сформована вимога № 05-05.1-10-14/3915 про усунення порушень, якою позивача у пункті 43 зобов'язано: відобразити в обліку дебіторську заборгованість та стягнути з ДП «Укрзалізничпостач» кошти в сумі 127541,37 грн. (зайві витрати коштів внаслідок зміни істотних умов договору). Провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів ДП «Донецька залізниця». В іншому випадку стягнути з винної особи у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (арк. справи 70-72).

Зазначеною вимогою про стан вжитих заходів і виконання вимог позивача зобов'язано проінформувати Державну фінансову інспекцію в Донецькій області в термін до 15 травня 2013 року.

Згідно статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Прийняття вимоги органом державного фінансового контролю є засобом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень функцій, що застосовується у разі виявлення порушення вимог чинного законодавства об'єктом контролю.

Отже, прийнята відповідачем вимога є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якої здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням даної адміністративної справи є обґрунтованість зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність винесення вимоги в оскаржуваній частині, зокрема пункту 43 вимоги.

Встановлено, що між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізичпостач» (постачальник) та Донецькою залізницею (покупець) у відповідності до положень Цивільного та Господарського кодексів України та постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості закупівлі товарів робіт і послуг необхідних для забезпечення процесу залізничних перевезень» за № 1360 від 16 грудня 2009 року укладено договір № Д/Т - 10027/НЮ від 22 січня 2010 року (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року), згідно якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (арк. справи 154-163).

Пунктом 2 наведеного вище договору визначено його істотні умови, серед яких, визначено, що товар, який постачається за договором, оплачується в сумі, що включає націнку постачальника, відповідно до наказу Укрзалізниці 004а-Ц від січня 2009 року: транзитна націнка складає 0,6 % від вартості поставленого товару (підпункт 2.2.2 пункту 2 Договору).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції який визначив транзитну оцінку як істотну умову договору, оскільки це є складова ціни товару.

Згідно пункту 11.4 Договору, останній вступає в дію з 01 січня 2010 року і діє до 31 грудня 2014 року.

15 липня 2010 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізичпостач» та Державним підприємством «Донецька залізниця» укладена додаткова угода № 2 до наведеного вище договору, згідно якої внесено зміни та викладено в новій редакції підпункт 2.2.2 договору, а саме: Націнку Постачальника, відповідно до наказу Укрзалізниці 024-Ц від 14 січня 2010 року: транзитна націнка складає 0,7% від вартості поставленого Товару. Розмір націнки може бути змінений протягом терміну дії договору на підставі наказів Укрзалізниці». Разом із цим, наведеною додатковою угодою внесено зміни та викладено в наступній редакції пункт 11.1 даного договору: «Істотними умовами договору є умови та предмет договору, строк дії договору» (арк. справи 164), тобто, виключивши з істотних умов договору націнку постачальника.

Колегія суддів зазначає, що сторони підписали договір 14 вересня 2010 року, що підтверджено штампом з відміткою (арк..справи 96)

На момент спірних правовідносин, тобто на момент укладення договору та додаткової угоди до нього, механізм та порядок здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти визначався Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, яке втратило чинність 05 серпня 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення додаткової угоди дійсно зазначена постанова втратила чинність. Однак, п.3 додаткової угоди передбачив, що розмір транзитної націнки, визначений п.2.2 договору № ЦХП-10210 від 30.12.2009 року застосовується сторонами з 01.01.2010 року, тобто на час дії постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року.

Державна закупівля - це придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому цим Положенням порядку (підпункт 3 пункту 2 Положення). Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. грн., а робіт - 300 тис. грн. (пункт 5 Положення).

Пунктом 84 наведеного Положення передбачалось, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що додаткова угода № 2 до договору № Д/Т - 10027/НЮ від 22 січня 2010 року (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року) позивачем та його контрагентом укладена всупереч пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, приписами якого імперативно заборонено вносити зміни до істотних умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області розрахунок зайво витрачених коштів здійснювався за період з 01 кевітня 2010 року по 01 липня 2010 року тобто під час дії затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року.

Як вбачається із розрахунку суми (127 541,37 грн.), зазначеної в акті ревізії (арк. справи 138), остання вирахувана як різниця націнок виходячи із 0,6 % та 0,7 %, із сум вказаних у специфікаціях до договору (арк. справи 98-100), та складає за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року у розмірі 127 541,37 грн. Перерахування позивачем коштів у повному обсязі за специфікаціями не є спірною обставиною між сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що ревізорами обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України та пункту 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, в частині змін істотних умов договору (розміру транзитної націнки з 0,6 до 0,7 %) від 22 січня 2010 року № Д/Т - 10027/НЮ (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року), що призвело до зайвих витрат коштів за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року у сумі 127 541,37 грн., і як наслідок, обґрунтованості винесення пункту 43 оскаржуваної вимоги.

Водночас, суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи позивача про те, що додаткова угода № 2 від 15 липня 2010 року укладена на виконання рішення Господарського суду м. Києва (арк. справи 80-91) не приймаються до уваги, зважаючи на те, що згадане рішення прийнято 27 грудня 2010 року, а позивачем угода підписана 15 липня 2010 року, тобто угода підписана раніше ніж винесено судом рішення. Так само, не приймаються до уваги посилання позивача, що розмір націнки був установлений наказом Укрзалізниці, який є обов'язковим для виконання, оскільки виходячи зі змісту статті 60 Конституції України, наказ, який суперечить нормативно-правовим актам, посадові особи не зобов'язані виконувати.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, задоволенню не підлягають.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 805/8481/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 805/8481/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Колегія суддів: О.О.Шишов

І.В.Сіваченко

Т.Г.Арабей