Рішення № 33661770, 13.09.2013, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/393/13-ц р.

2/622/314/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2013 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.,

при секретарі: Цилюрик Т.А., Поповій В.Н., Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення твердої грошової суми за нанесення матеріальних, моральних та фізичних збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути на її користь з ОСОБА_1, відраховуючи з його пенсії, по відшкодуванню завданої їй матеріальної шкоди 3000 гривень, по відшкодуванню завданої їй моральної та фізичної шкоди 500 гривень, судові витрати.

Свої вимоги мотивували тим, що у будинку АДРЕСА_1, де проживає її брат ОСОБА_1, вона з сином ОСОБА_3 Олексіойвичем займає дві кімнати, там знаходяться її особисті речі, але у будинку вона постійно не мешкає. Даний будинок вони з відповідачем отримали у спадок після смерті батьків. Відповідач на протязі останніх 20 років страждає на психічне захворювання, через що постійно проходить лікування у Обласній психіатричній лікарні №1 у с. Стрілече Харківської області. Відповідач знущається над нею та її сином, вже три рази вибивав двері у її кімнату, в зв'язку з чим вона змушена була їх кожного разу лагодити, в зв'язку з чим вважала, що набула на вказані двері право власності. 16 квітня 2012 року відповідач знову знущався над нею, обзивав її та наніс легке тілесне ушкодження, після чого вона з сином втекла з будинку. Згодом їй стало відомо від квартирантів, що відповідач знову вибив двері до їх кімнати рився у їхніх речах та все там обдивився, вважала що відповідач тим самим наніс їй моральну, фізичну та матеріальну шкоду.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити з вказаних мотивів.

Відповідач та його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що діють на підставі довіреності від 10.06.2013р. проти позову заперечували у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що дійсно відповідач проживає у будинку АДРЕСА_1, даний будинок належав батькам позивача та відповідача. Відповідач дійсно часто проходив лікування у Обласній психіатричній лікарні №1 с. Стрілече, та на прохання квартирантів був змушений відкрити двері до кімнати, які позивач вважає своїми. В даний час в Золочівському суді Харківської області на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення від спадщини, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідач займає у будинку дві кімнати, інші дві кімнати займає позивач, хоча речі відповідача також знаходяться у кімнатах позивача та він користується усім будинком. Тобто фактично в даний час не вирішено питання про розподіл спадкового майна, а саме про право власності на даний будинок, розмір долей у спадковому майні, становлення порядку користування, або виділ у натурі частки із майна. В зв'язку з наведеним вважали, що позивачем не доведено, що вказані двері належать їй на праві власності, та відповідачем порушено її права як власника. Крім того зауважили, що позивачем також не надано жодного доказу спричинення відповідачем їй легких тілесних ушкоджень або моральної шкоди.

Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в даний час ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 займає у цьому будинку дві кімнати, проте постійно у ньому не проживає. Сторонами визнано, що даний будинок належав на праві власності їх батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Сторонами також не заперечувався той факт, що в даний час у Золочівському суді Харківської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про усунення від спадщини, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивачем надано три фото на яких зображено міжкімнатні двері з механічними пошкодженнями. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що це дійсно двері, що розташовані у будинку АДРЕСА_1, та він дійсно їх відчиняв на прохання квартирантів.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 328, 321 ЦК України, закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом позивачу наведені положення процесуального закону були неодноразово роз'яснені, та зрозумілі.

В якості доказу порушення її прав як власника, ОСОБА_1 надано суду копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №27038117, після смерті ОСОБА_8, з якої вбачається, що після смерті останнього Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області заведено спадкову справу №51198413 (а.с.6). Позивачем зазначено, саме заведення спадкової справи, її номер та наявність у неї цього витягу підтверджує її права як власника, як на будинок батьків так і на двері до її кімнати.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки з наданого суду витягу не вбачається чи зверталися позивач або відповідач з заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини, чи видавалося їм свідоцтво про право власності на спадкове майно, та що саме входить до складу спадкової маси. Таким чином, суд не вважає наданий витяг, в розумінні положень ст. 59 ЦПК України, допустимим доказом, права власності позивача як на будинок АДРЕСА_1 так і дверей у ньому.

Інших доказів, права власності на будинок АДРЕСА_1, позивачем не надано, так само як і не надано доказів про розмір долей у спадковому майні, встановлення порядку користування вказаним будинком, або виділ у натурі частки із майна.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведений факт порушення її прав як власника майна, оскільки не доведено набуття права власності як на сам будинок АДРЕСА_1 так і на розташовані у ньому міжкімнатні двері.

Щодо спричинення позивачу моральної шкоди та легких тілесних ушкоджень, суд виходить з наступного.

Допитаний судом в якості свідка син позивача ОСОБА_3 пояснив суду, що дійсно 16 квітня 2012 року він та його матір ОСОБА_1 приїздили до будинку АДРЕСА_1, що залишився після смерті його дідуся та бабусі. В даний час у будинку проживає його дядя ОСОБА_1, та займає дві кімнати, інші дві кімнати займають вони з матір'ю, проте проживають у м. Харкові. Свідок зазначив, що дійсно відповідач знущався над ними з матір'ю ображав їх та один раз вдарив матір рукою, після чого вони втекли з дому, а згодом зі слів матері йому стало відомо, що їй стало відомо від інших осіб, що відповідач вибив двері до їх кімнати.

Суд критично оцінює свідчення свідка ОСОБА_3, оскільки вони надані під тиском матері, з якою він разом проживає та від якої залежить матеріально, оскільки ніде не працює та не навчається.

Стаття 61 ЦПК України перелічує підстави звільнення від доказування. Так обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В якості доказу спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди та нанесення тілесних ушкоджень позивачем також надано суду її заяви до начальника Золочівського відділу міліції від 22 квітня 2012р., 21 травня 2013р., 14 квітня 2012 року, щодо вжиття заходів реагування до її брата, та висновок дільничного інспектора міліції М.Л. Буцикіна від 27 травня 2013 року.

Однак вказані документи так само не є допустимими доказами спричинення позивачу моральної шкоди та тілесних ушкоджень, оскільки само по собі звернення до органів міліції з відповідною заявою не доводить наявність фактів викладених у ній, а висновок дільничного складено зі слів самої заявниці. Вироку, винесеного судом у рамках кримінального провадження, щодо спричинення їй відповідачем тілесних ушкоджень, позивачкою не надано. Таким чином, перелічені докази, в розумінні положень ст. 61 ЦПК України, не звільніють позивача від обов'язку доказування та не мають преюдиціального значення для розгляду даної справи.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано численні медичні довідки про стан здоров'я відповідача, копію державного акту про право власності на земельну ділянку та заперечення представника відповідача ОСОБА_5, подані в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про усунення від спадщини, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про надання додаткового строку для прийняття спадщини, суд розцінює дані докази як неналежні, оскільки вони не стосуються даної цивільної справи про відшкодування шкоди та предмету доказування по ній.

На підставі викладеного, суд доходить висновку що позивачем не надано доказів порушення її прав як власника, завдання їй моральної шкоди та тілесних ушкоджень, в зв'язку зим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись вказаними положеннями матеріального закону та положеннями та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,